Джерела

Чи можна бачити підземну воду? На схилах долин, ярів, гір дуже часто спостерігаються виходи водоносних пластів на поверхню Землі. На місці перетину дзеркала підземних вод із поверхнею Землі, ці води виходять на поверхню. Розрізняють пластові виходи і джерела. Пластові виходи проявляються у рівномірному зволоженні схилу на досить великій відстані. Природні виходи підземних вод на поверхню землі у вигляді окремих струменів або потоків – це джерела. За геолого-геоморфологічними умовами утворення виділяють різні типи джерел:

1. Джерела в місцях природного закінчення водоносного горизонту на пологих схилах.

2. Ерозійні джерела в долинах рік і в ярах або балках, де ерозія відкрила водоносний горизонт.

3. Скидові джерела в горах на місці зрізу водоносного горизонту по площині скиду.

4. Тріщинні джерела в масивно-кристалічних породах.

5. Джерела моренних областей.

За характером виходу й умовами живлення джерела підрозділяються на низхідні та висхідні. Низхідні утворюються унаслідок вільного стоку води із водоносних горизонтів. Висхідні джерела - це виходи напірних вод із артезіанських басейнів без зовнішнього втручання, зокрема у вигляді фонтанів. Потужні джерела формуються в карстових областях. Виділяються переливні й сифонні види карстових джерел. Переливні джерела виглядають як блюдця.

Гейзери - гарячі джерела, що періодично фонтанують. Це фонтанування схоже на виверження вулкану. Ісландське "гейза" означає бушувати. Гейзер - це власне ім'я великого ісландського гейзера. Ці своєрідні джерела приурочені до областей недавнього або сучасного вулканізму, де магматичні осередки розташовані неглибоко і створюють особливі геотермічні та гідрогеологічні умови. Із порівняно неглибоких шарів земної кори по каналу, утвореному тріщиною, піднімаються вгору маси води з t вище 100° С (до 140°С). Згори канал закінчується резервуаром – грифоном, утвореним із світлого кременистого туфу або гейзериту, що випадає із гарячої води. Після фонтанування знизу піднімається гаряча вода, а з боків надходить холодна. Грифон заповнюється холодною водою. Ця вода поступово нагрівається до 100° і вище. Суміш гарячої води й пари з величезною силою піднімається вгору. Так відбувається фонтанування. Тому гейзери мають періодичність. Для кожного гейзера ця періодичність індивідуальна.

У фільмі "Земля Санникова" показана долина гейзерів на Камчатці.

Найбільший із сучасних гейзерів "Превосходительный" знаходиться в Йеллоустонському національному парку в США. Він фонтанує через десятки років. Останній раз він діяв у 1888 році. А тут же гейзер Незмінний фонтанує через кожні 65 хвилин. Періодичність дії гейзерів залежить від співвідношення інтенсивності надходження і від кількості глибинної розігрітої і ґрунтової холодної води. Зміни цього співвідношення збільшують період спокою гейзерів. Районів з гейзерами небагато: Камчатка, Японія, Йелоустонський національний парк у США, Мексика, Каліфорнія, Тибет, Ісландія.

Поиск по сайту: