Морфологічні типи льодовиків

I. Гірські.

II. Покривні.

III. Гірсько-покривні.

Гірський тип льодовиків поділяється на підтипи: льодовики вершин, льодовики схилів, долинні льодовики.

1. Льодовики вершин:

· конічних вершин;

· плоских вершин (Тянь-Шань, Центральна Азія);

· вулканічних конусів (Кіліманджаро, Руапеху в Новій Зеландії);

2. Льодовики схилів:

· карові (займають чашоподібні заглиблення на схилі);

· карово-долинні;

· висячі (в круто падаючих нішах, розвантажуються обвалами);

· схилові льодовики - на слаборозчленованих схилах опускаються до підніжжя схилу (на східному Памірі);

3. Долинні льодовики:

· простий долинний льодовик (альпійського типу). Із фірнового ввігнутого басейну спускається один льодовиковий язик з вигнутим профілем (Альпи, Кавказ);

· складний долинний льодовик складається із двох або більше льодовикових потоків із самостійними областями живлення. Найдовший на Землі - льодовик Беринга на Алясці - 203км (г.Чугач);

· дендритовий (або деревовидний) льодовик із притоками, котрі мають самостійні області живлення. В плані характеризуються складними розгалудженими обрисами. Приклади: Хаббард, Беринга, Федченко, Сіачен. Серед дендритових льодовиків виділяються їх гімалайські різновиди, котрі заповнюють повздовжні долини між гірськими хребтами, мають багаточисельні притоки, які самі по собі є складними льодовиками. Тобто є притоки 1^-го, 2^-го, 3^-го та наступних порядків.

· котловинні льодовики - з великим фірновим басейном, розташованим у гірській котловині, та з порівняно коротким язиком.

· льодовики туркестанського типу (або середньоазіатського) - займають глибоку долину. У них відсутній або дуже малий фірновий басейн. Живлення за рахунок сходу лавин і обвалів льоду з висячих льодовиків. Із-за додаткового живлення вони довгі.

ІІІ. Гірсько-покривні льодовики або льодовикові комплекси: перехідні від гірського до покривного. Характеризуються комплексом наскрізних долин, заповнених льодовиками, з льодовиковими куполами і плато на вододілах, які розділяються скелястими гребенями і вершинами. На островах Шпіцберген, Аляска, Канадського Арктичного архіпелагу.

1. Передгірні льодовики - утворюються в результаті злиття різних долинних льодовиків при їх виході в передгір’я в областях з дуже значним випадінням снігу в умовах морського клімату. Наприклад. льодовик Маласпіна на Алясці має довжину 40 км, ширину 80 км. Він повністю розташований в області абляції, а живлення одержує із снігово-льодяних полів хребта Святого Іллі.

2. Льодовикові плато (або скандинавський тип:) слабо вигнуті сніжно-льодові поля на плосковершинних масивах із короткими лопастями і вивідними льодовиками, які спускаються вниз по долинах. Зустрічаються у Скандинавії, на острові Давон.

3. Шпіцбергенський тип - утворюється на різко пересіченому рельєфі. Вузькі хребти з крутими схилами суцільно покриті сніжно-льодовим покровом, але його поверхня відображає рельєф. Із льодяного панциру виступають тільки шпилі вершин і особливо високі та гострі гребні хребтів.

ІІІ. Покривні льодовики