Пункція черевної порожнини (лапароцентез). Асистування лікареві під час процедури

Лапароцентез (пункція черевної порожнини) — це проколювання черевної стінки за допомогою троакара, яке виконується з діагностичною та лікувальною метою (дослідження та видалення вільної рідини з черевної порожнини). Протипоказанням є спайки у черевній порожнині. Пункцію виконують в асептичних умовах в перев'язній або маніпуляційній.

Проводять психологічну підготовку пацієнта. За 2—3 год до пункції здійснюють очищення кишечника за допомогою клізм. Безпосередньо перед пункцією пропонують пацієнтові звільнити сечовий міхур.

За призначенням лікаря за 15—20 хв до здійснення пункції пацієнтові підшкірно вводять 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Хворий сидить у кріслі або на стільці, спираючись на його спинку. При тяжкому стані хворого кладуть на бік. Після знезараження місця проколу проводять пошарову інфільтраційну анестезію передньої черевної стінки 0,5% розчином новокаїну. Прокол роблять по середній лінії живота на однаковій відстані від пупка до лобкової кістки або по внутрішньому краю лівого прямого м'яза живота. Шкіру в місці проколу зсувають лівою рукою назовні, щоб зменшити шар підшкірної жирової клітковини, а правою вводять при невеликому зусиллі троакар разом із стилетом.

Інколи перед уведенням троакара шкіру трохи надрізують скальпелем. Після проникнення троакара в черевну порожнину його мандрен (стилет) виймають, і рідина починає вільно витікати. Беруть декілька мілілітрів рідини для аналізу в пробірку, потім на муфту насаджують гумову трубку і рідина витікає в ємність.

Треба знати, що випускати рідину слід повільно (1 л протягом 5 хв). З метою регулювання видалення рідини на гумову трубку періодично накладають затискач. Якщо видалення рідини припинилось внаслідок закриття внутрішнього отвору троакара петлею кишки, обережно натискають на черевну стінку, при цьому кишка зміщується і рідина знову продовжує витікати.

За час видалення рідини відбувається різке зменшення внутрішньочеревного тиску, яке призводить до перерозподілу кровотоку по всьому організму, що іноді спричинює розвиток судинного колапсу. Для профілактики цього ускладнення медична сестра щільно стягує живіт довгим рушником або простирадлом, складеним в декілька шарів по діагоналі вище місця проколювання.

Після видалення рідини троакар виймають, у разі потреби на шкіру в місці пункції накладають шви, зверху — асептичну пов'язку, кладуть на живіт міхур з льодом, призначають пацієнтові суворий ліжковий режим.

Здійснюють спостереження за хворим після пункції з метою раннього виявлення вірогідних ускладнень, серед яких слід відзначити такі: флегмона стінки живота внаслідок порушення правил асептики та антисептики; ушкодження судин черевної стінки з утворенням гематоми черевної стінки або кровотечі в черевну порожнину; ушкодження органів черевної порожнини; підшкірна емфізема стінки живота внаслідок проникнення в неї повітря через прокол; виділення рідини з черевної порожнини через пункційний отвір, що пов'язано з небезпекою інфікування рани та черевної порожнини.

Поиск по сайту: