Ініціювання (порушення) арбітражної процедури в постійно діючих (інституціональних) міжнародних арбітражних (третейських) судах

Арбітражна процедура може бути ініційована будь-якою стороною спору, коли, на її думку, вирішити спір неможливо шляхом компромісних переговорів і домовленості. Досудове врегулювання спору, як цього, наприклад, вимагає ГПК України при розгляді деяких господарських спорів в господарських судах України, не є обов'язковим у міжнародному комерційному арбітражі. Незважаючи на це, арбітражною угодою може передбачатися, що спір може бути передано на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторони не змогли вирішити спір мирним шляхом. Ініціювання арбітражної процедури здійснюється шляхом направлення зацікавленою стороною на адресу відповідного постійно діючого арбітражного органу, найменування якого сторони узгодили в арбітражній угоді, певного письмового звернення, яким може бути:

- прохання про арбітраж, як, наприклад, передбачено регламентами Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (ст. 5), Лондонського міжнародного третейського суду (ст. 1 «Звернення») та деяких інших арбітражних органів;

- позовна заява, як передбачено, наприклад, регламентами МКАС при ТПП України (п. 5.1), Міжнародного арбітражного суду Федеральної палати економіки Австрії (ст. 6) та регламентами більшості інших постійних арбітражних органів.

Прохання про арбітраж повинно містити такі дані:

• найменування і адреси сторін спору, включаючи номери телефонів, факсу тощо;

• короткий опис спору та попередній виклад суті спору;

• якщо сторони узгодили чисельний склад третейського суду, то позивач повинен повідомити про кандидатуру призначеного ним арбітра.

«Позовна заява повинна містити:

• найменування Арбітражного суду;

• найменування сторін та їх поштові адреси;

• зазначення ціни позову;

• вимоги позивача;

• обґрунтування компетенції Арбітражного суду;

• виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;

• підпис позивача, якщо тільки сторони не домовилися про інше щодо необхідних реквізитів заяви».

До позовної заяви мають додаватися документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також докази сплати реєстраційного збору.

Усі документи, необхідні для порушення арбітражного процесу, направляються за адресою відповідного постійно діючого арбітражного органу.

Документи, які були одержані інститутом, надходять до Секретаріату, голова якого — відповідальний секретар, знайомиться з позовною заявою чи проханням про арбітраж, доданими до них документами, але не за суттю, а з погляду відповідності позову вимогам регламенту та відповідає на питання: чи компетентний цей арбітражний орган розглядати даний спір між цими сторонами та на підставі цієї арбітражної угоди?

У разі позитивної відповіді на це запитання і відповідності всіх поданих документів формальним вимогам щодо змісту та форми, справа приймається до провадження і з цього приводу ухвалюється відповідна постанова, про що сповіщається позивач.

Регламенти більшості постійних арбітражних органів передбачають, що після прийняття справи до провадження, відповідальний секретар суду всі отримані від позивача документи надсилає відповідачу, якому пропонує дати відзив на позовну заяву, призначити кандидатуру свого арбітра, заявити зустрічний позов.

Поиск по сайту: