Зміст зовнішньоекономічного договору (контракту). Арбітражна угода

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів певного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ГК України передбачає при укладенні господарського договору в будь-якому разі обов'язкове погодження істотних умов: предмета, ціни, строку дії договору.

Важливою умовою зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу (поставки) є базисні умови поставки. Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2000 р.

У чинному українському законодавстві відсутнєправило про порядок визначення застосовуваного права щодо приймання виконання за договором. У Конвенції про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (Гаага, 1986), яка Україною не підписана, міститься досить поширена норма, яка передбачає, що «якщо прямо не передбачене інше, відносно способів і процесуальних вимог інспекції товарів застосовується право держави, де проводиться така інспекція» (ст. 13 Конвенції). В Україні деякі питання приймання продукції і товарів за якістю і кількістю врегульовані ГК і ЦК України.

Доцільно вимагати оформлення виявленої невідповідності товару незалежною експертною організацією, наприклад, при Торгово-промисловій палаті країни одержувача, або іншою незалежною контрольною. Істотно впливає на виконання контрактних зобов'язань включення в контракт умов про відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У договорах необхідно передбачити найбільш важливі оперативно-господарські санкції, а також порядок їх застосування, особливо таких, як: одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності. Оперативно-господарським санкціям варто приділяти особливу увагу в договорах і в контексті ч. 2 ст. 235 ГК України, яка передбачає застосування до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, лише тих оперативно-господарських санкцій, застосування яких передбачено договором. Як при укладенні, так і при виконанні зовнішньоекономічних контрактів необхідно дотримуватися вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що посідає особливе місце в регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Обираючи арбітраж як альтернативний державним судам спосіб вирішення спору, необхідно враховувати, що єдиною підставою юрисдикції арбітражу і необхідною умовою порушення справи в арбітражі є арбітражна угода.

Арбітражна угода за своєю правовою природою є, насамперед, цивільно-правовою угодою, що регулюється як міжнародно-правовими нормами, так і внутрішнім законодавством окремих країн. Основні положення про арбітражну угоду, її поняття, форму, основні вимоги до неї та наслідки їх порушення містяться в Нью-Йоркській конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (статті II, V), а також у розробленій та прийнятій на її основі Європейській конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (статті І, V, IX), Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж (статті 7-9, ч. 1 ст. 15).

Згідно зі ст. II Нью-Йоркської конвенції арбітражною угодою є письмова угода, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або певні спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкти яких можуть бути предметом арбітражного розгляду.

Поиск по сайту: