Арбітражний збір

Водночас, коли формується склад третейського суду, відповідальний секретар постійно діючого арбітражного суду визначає розмір арбітражного збору, який сторона або сторони повинні сплатити суду в рахунок погашення його майбутніх витрат, пов'язаних з розглядом спору, в першу чергу, витрат на гонорари арбітрів. Розмір арбітражного збору визначається залежно від суми позовних вимог, складності спору, кількісного складу третейського суду та інших критеріїв відповідно до спеціальних таблиць, які містяться в регламентах практично всіх постійно діючих арбітражних органів (наприклад, у додатку до регламенту Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, ст. ст. 22—24 регламенту МАС при Федеральній палаті економіки Австрії, у Положенні про арбітражні збори і витрати МКАС при ТПП України).

Регламенти різних постійно діючих арбітражних органів по-різному ставляться до порядку сплати та використання арбітражного збору. Загалом можна виділити два принципових підходи до регулювання цього питання.

Перший підхід полягає в тому, що сплата арбітражного збору покладається на обидві сторони в рівних частках (50x50), тобто кожній стороні пропонується сплатити половину визначеного відповідальним секретарем арбітражного збору (наприклад, ст. 14 регламенту Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма). Якщо одна із сторін не сплатить свою частину, то здійснити сплату за неї пропонується іншій стороні. Якщо сплата всього арбітражного збору не відбулася у встановлений для цього час, то провадження по справі припиняється. Іншою складовою першого підходу є те, що арбітражний збір розглядається не як своєрідне державне мито, а як депозит (забезпечення) витрат третейського суду у зв'язку з розглядом справи. Кошти, які сплачуються сторонами, розглядаються як аванс на покриття витрат складу третейського суду, що будуть понесені в процесі розгляду спору, розміщуються на банківському рахунку, де на них нараховуються відсотки протягом всього терміну розгляду справи. Остаточне визначення розміру фактичних витрат третейського суду здійснюється лише після розгляду справи і вказується в арбітражному рішенні. Витрати третейського суду покриваються за рахунок коштів, внесених сторонами до розгляду спору, тобто за рахунок внесених авансів. Якщо цих коштів, включаючи нараховані відсотки, більше ніж було понесено витрат, то різниця повертається сторонам, а якщо недостатньо, то сторонам пропонується внести додаткові кошти на покриття витрат. Першого підходу дотримуються регламенти більшості постійно діючих арбітражних органів.

Другий підхід полягає в тому, що сплата арбітражного збору покладається виключно на позивача (всі 100 відсотків арбітражного збору). Несплата його позивачем у встановлений строк є підставою для припинення провадження по справі. Цей підхід до сплати арбітражного збору закріплено в регламентах таких постійно діючих третейських судів, як МКАС при ТПП Російської Федерації, МКАС при ТПП України, Німецька інституція по арбітражній справі.

Поиск по сайту: