 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Порівняйте професіограми психолога і лікаря
| Лікар | Психолог | |
| Домінуючі види діяльності | Виявлення причин різних захворювань. Надання своєчасної планової та екстреної медичної допомоги. Діагностика та лікування хворих у стаціонарі й амбулаторно. Здійснення реабілітаційних і профілактичних заходів. Впровадження нових препаратів і лікарських засобів. Здійснення санітарно-просвітницької роботи серед населення. Здійснення пропаганди, спрямованої на боротьбу з наркотиками, алкоголізмом, тютюнокурінням. Надання допомоги при формуванні здорового способу життя. Розробка і впровадження нових методів діагностики і лікування різних захворювань. | Дослідження розвитку психіки і законо-мірностей психічних процесів. Вивчення загальних закономірностей розвитку дітей різного віку і побудова програм навчання. Вивчення внутрішнього світу і поведінкових особливостей людини. Вивчення поведінки людини у малих і великих групах. Вивчення питань, пов’язаних з творчою діяльністю людей, особливостями сприйняття. Вивчення діяльності людини та особливостей її діяльності. Вивчення особливостей поведінки у стресових ситуаціях. Дослідницько-аналітична робота (робота з отриманою інформацією, адаптація діагностичних методик до умов реальної практики). Інформування клієнта про те, що з ним відбувається. Психологічне консультування, спрямова-не на надання допомоги людині у різних важких ситуаціях. Організація групових заходів, проведення тренінгів, семінарів, читання лекцій. Профілактика і корекція небажаних проявів психіки людини, а також укріплення і формування необхідних якостей особистості. Професійний відбір і підбір кадрів. Здійснення психологічного супроводу кар’єри. |
| Здібності, необхідні для успішної проф. діяльності | - Високий рівень довільної уваги (здатність виявляти незначні прояви симптомів захворювання). - Добре розвинена словесно-логічна довготривала пам’ять (здатність у потрібний момент надати своєчасну медичну допомогу, порекомендувати лікарський засіб). - Здатність аналізувати факти і логічно мислити. - Ручна спритність у проведення різних лікувальних процедур. - Швидкість реакції. - Психоемоційна стабільність і здатність переносити великі фізичні навантаження. - Вербальні здібності (вміння грамотно і доступно для пацієнта викласти свої думки). | - Високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги. - Високий рівень розвитку переключення і розподілу уваги. - Добрий розвиток образної і словесно-логічної пам’яті. - Високий рівень розвитку логічного мислення. - Добрий розвиток мнемічних здібностей. - Комунікативні здібності. - Вміння слухати. - Вербальні здібності (вміння говорити чітко, ясно, виразно). - Ораторські здібності. - Здатність до самоконтролю. |
| Особистісні якості, інтереси, нахили, необхідні для успішної проф. діяльності | - Терпимість і стриманість. - Доброзичливість і привітність. - Відповідальність. - Акуратність, тактовність. - Оптимістичність. - Уважність. - Готовність у будь-який час надати потрібну медичну допомогу. - Безкорисливість. | - Висока ступінь особистої відповідальності. - Терпимість, безоціночне ставлення до людей. - Інтерес і повага до іншої людини. - Прагнення до самопізнання, саморозвитку. - Оригінальність, винахідливість, різнобічність. - Цікавість і здатність до навчання. - Тактовність, вихованість. - Схильність до співпереживання. - Ініціативність. - Цілеспрямованість, наполегливість. - Інтуїція, вміння прогнозувати події. - Винахідливість. - Уміння зберігати таємницю. - Творче начало. - Ерудованість. |
Однією з професійно важливих психологічних якостей медичного працівника є його комунікативна компетентність.
Комунікативна компетентність забезпечує взаєморозуміння, довіру у стосунках, ефективність вирішення поставлених завдань. Якщо пацієнт довіряє своєму лікарю, то він не буде сумніватися у правильності діагностики й адекватності терапії, буде виконувати призначення, пройде усі діагностичні та терапевтичні процедури. За відсутності психологічного контакту пацієнт, можливо, не бути дотримуватися лікарських рекомендацій і призначень, проконсультується в інших лікарів, знайомих, буде займатися самолікуванням.
Хворі завжди орієнтуються на чисто людські якості лікаря: наскільки він навіює довіру й повагу, уважний, співчутливий, викликає бажання спілкуватися.
Дослідження уявлень хворих про образ лікаря, проведені Георгіївським і Бобровим, показали, що найбільш суттєвими пацієнти вважають такі якості: поважливе ставлення до пацієнтів, любов до професії, доброта, ввічливість, душевність.
Ташликов у своїх дослідженнях отримав "еталон" лікаря хворих неврозами:
- розум – 74% (від усіх опитаних хворих),
- уважність – 57%,
- захоплення роботою – 52%,
- чуйність – 49%,
- тактовність – 49%,
- терпеливість – 49%,
- почуття обов’язку – 45%,
- спокій – 40%,
- серйозність – 38%,
- почуття гумору – 38.
Виявилося також, що еталон лікаря змінюється у залежності від форми неврозу, статі і віку хворих. Так, хворі на істерію надають перевагу емоційному "співпереживаючому" типові лікаря (чуйність, доброта, терпеливість); хворі на неврастенію надають перевагу "нейтральному", робочому типу спілкування (уважність, тактовність, серйозність, почуття обов’язку).
Комунікативна компетентність передбачає наявність певних знань:
про типи особистості,
про способи переживання та реагування на стрес у різних людей,
про специфіку зв’язку між типами тіло будови і особливостями психологічного складу особистості,
про вплив хвороби на психіку і типи реагування на хворобу тощо;
та певних умінь:
уміння встановлювати контакт,
слухати і "читати" невербальну мову комунікації,
будувати бесіду, формулювати запитання ("На усі абсолютно питання є відповіді. Важливо правильно сформулювати питання"),
вміти заохочувати пацієнта до взаємодії,
володіти своїми емоціями,
зберігати впевненість, контролювати свої реакції і поведінку у цілому тощо.
Одним з аспектів комунікативної компетенції є комунікативна толерантність – терпимість, поблажливість тощо. Комунікативна толерантність показує, наскільки лікар переносить небажані, неприйнятні для нього індивідуальні особливості пацієнтів, негативні якості, засуджувані вчинки, звички, чужі стилі поведінки і стереотипи мислення. Комунікативна толерантність дозволяє попередити конфлікт чи виникнення неформальних стосунків, коли замість рольової структури "лікар-хворий" виникають стосунки дружби, психологічної близькості, залежності, любові, тобто комунікативна толерантність дозволяє лікареві залишатися в рамках професійної ролі.
Поиск по сайту: