АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практичного психолога

Читайте также:
  1. I. Організація студентів до практичного заняття
  2. I. Організація студентів до практичного заняття
  3. VI. Підготовка процесуальних документів до практичного заняття – до 5 балів за кожний документ
  4. Адаптация ребенка в детском саду. Советы психолога
  5. Алгоритм практичного навику
  6. Алгоритм практичного навику
  7. Бар’єри і труднощі спілкування та їх подолання у роботі психолога
  8. Бібліографічний список до практичного заняття
  9. В деятельности педагога-психолога
  10. Варіант проведення практичного заняття
  11. Взаимодействие психолога-консультанта с другими специалистами-консультантами
  12. Виды психологической помощи: определение, структура. Подготовка психолога. Личностные качества психолога

Спілкування, будучи суб’єкт-суб’єктною взаємодією, перед­бачає певний душевний настрій людини, моральну готовність брати у ньому участь. Звичай­но, до справжнього спілкування ми готові не завжди.

Вже сам вступ до спілкування є своєрідним моральним кро­ком людської особистості. Інколи нам цей крок дається легко і ми його й не помічаємо. Ін­ко­ли вступ до спілкування стає для нас святом, радістю. Інколи ж ми змушуємо себе прислухатися та розмовляти з іншим…

Одна з вимог гармонійного спілкування – відкритість.

Відкритість – здатність до спілкування, до прийняття у свій внутрішній світ «надлишкових» щодо нього цінностей і смислів інших «Я», буття загалом і до відповідної цьому перебудови власної суб’єктивності.

Протилежним закритості є поняття замкненості.

Замкненість – відсутність здатності до спілкування, вик­лю­чна зосередже­ність на внутрі­шніх цінностях і проблемах у своє­му цілісному життєвому аспекті [10, c.307].

Не варто абсолютизувати те чи інше поняття. За різних об­ставин люди є відкритими та замкненими.

Відкритість вимагає деякої внутрішньої пластичності від психолога (здат­ність, сприймаючи проблеми інших, водночас за­лишатися самим собою, збері­гати та поновлювати гармонію між власним «Я» і тим, що прийняте до нього), інте­лігентності. Від­чу­ва­ти чужі потреби як власні можна лише доти, доки не втра­чені відчуття і свідомість «власного» як такого.

Іншими характеристиками суб’єкта спілкування є діалогіч­ність та моно логічність.

Діалогізм та діалогічність – здат­ність суб’єкта сприймати і враховувати право­мір­ність, внутрішню обґрунтова­ність не лише власної думки, а й ін­ших способів міркування і висловлювань, що їх втілюють. «Діа­логічний суб’єкт» чує не тільки себе, він входить у послі­довність мислення свого партнера по спілкуван­ню, зважає на його під­ста­ви, його внутрішню логіку і цим ра­ди­кально відрізняється від суб’єкта монологіч­ного, для якого іс­нує лише одна логіка, один смисл, один голос – його власний [10, с.324].

Монологічне спілкування – поширена форма спілкування, яка припускає позиційну нерівноправність партнерів. Моноло­гічне спілкування – це «суб’єкт-об’єктне» спілкування.

До монологічного спілкування відноситься:

імператив – авторитарна, директивна форма впливу на парт­нера, з метою досягнення контролю над його поведінкою і вну­трішніми установками, змушення до пе­вних дій чи рішень. Осо­бливість імперативу – в тому, що кінцева мета спілкування («Бу­деш робити так, як я скажу») не завуальована. Засоби впливу у процесі подібного спілкування: накази, вказівки, розпорядження, вимоги, покарання, заохочення;

маніпуляція – найпоширеніший вид людського спілкування; вплив на партнера.

Маніпуляція – це умисне і приховане спонукання іншої лю­дини до переживання певних станів, прийняття рішень і ви­ко­нання дій, необхідних для досягнення ініціатором своїх власних цілей.

Важлива відмінність маніпулятивного стилю поведінки по­лягає в закритості цілей від об’єкта маніпуляції. Розкриття мети веде до руйнування маніпуляції, і спілкування переходить в агресивний чи асертивний стиль.

До рис маніпуляції відносяться:

- усвідомленість маніпулятором своїх цілей та засобів;

- прихованість цілей маніпулятора;

- прихованість засобів маніпулятора;

- прийняття адресатом на себе відповідальності за те, що відбувається [13].

Психолог не має права маніпулювати клієнтом, з метою отри­мання власної вигоди, звернення до них певних клієнтів, а також діяти таким чином, щоб опинитися монополістами у своїй галузі, але заради досягнення певних результатів своєї роботи, дотриму­ю­чись при цьому принципу «Не нашкодь», він може використову­вати деякі маніпулятивні техніки.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)