АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні етичні протиріччя

Читайте также:
  1. C. Популяцiйнi, генетичні. гідробіологічні, клінічні, радiометричнi
  2. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  3. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  4. III. Основні правила та обов’язки працівників
  5. IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу
  6. IV. Основні поняття і визначення,
  7. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  8. А). Теоретичні передумови.
  9. А). Теоретичні передумови.
  10. А). Теоретичні передумови.
  11. А). Теоретичні передумови.
  12. А. ОСНОВНІ ФОРМУЛИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИКОРИСТАТИ

Протиріччя – те, що суперечить одне одному.

Етичні протиріччя є тим підґрунтям, на якому виникають більш конкретні етичні проблеми та зваби. До них відносяться протиріччя [6]:

1) між правом людини на самовизначення та її неготов­ністю до цього, що створює «чудову» основу для виправдання маніпуляції зі сторони психо­ло­га;

2) між інтересами суспільства та конкретної особистості (конкретних людей). Іноді люблять говорити, що «інтереси осо­бистості важливіші за ін­те­ре­си су­спільства», але чомусь у всі епо­хи, у різних народів герої і видатні особис­то­с­ті завжди ста­вили ін­тереси суспільства вище власних інтересів, за що наща­д­ки їм і вдя­чні до цих пір… Крім того, часто багато людей за­бу­ва­ють про те, що суспіль­ство саме складається з багатьох особис­тостей. Хоча справжня осо­би­с­тість може виявитися і в самотнос­ті.

Проблема полягає в тому, як реально залучити особистість, яка розвивається (у тому числі і особистість майбутнього психо­лога), до суспільних інтересів. Ця проблема є серйозною і неод­нозначною;

3) між світоглядом психолога та конкретної особистості – клієнта.

Наприклад, чи має право психолог позначати в роботі свою світоглядну по­зицію? Чого повинно бути більше у психологу, спеціаліста чи людини?

Чимало сучасних вітчизняних психологів і психотерапевтів (Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк та ін.), яким пощастило попрацювати у групі К.Роджерса у період його візиту до Москви у 1986р., за­значають, що великий майстер про­де­мо­н­с­т­ру­вав не стільки свій «метод» сам по собі, скільки право психолога «бути особис­ті­с­тю» під час роботи з клієнтом – і саме в цьому полягає суть ме­тоду К.Роджерса;

4) між високими та благородними прагненнями психоло­га і його обмеженістю в академічних методах, коли складні проб­леми він часто змушений вирішувати на рівні «гарних роз­мов» (хоча в клінічному плані для когось – це також допомога).

5) між високими і благородними прагненнями психолога тапрагматизмом нашого часу, коли заради отримання «гонора­рів» деякі психологи «згодні на все».

6) між свободою вибору, що зростає (концептуального підходу, методики та ін.) у роботі психолога та посиленням його залежності від конкретного «замовника-добродія», коли можна і не йди до «добродія», але «вже занадто за­робити хоче­ться». Зазначимо, що раніше (за радянської влади) реальної сво­боди на роботі було менше, але менше було і внутрішньої залеж­ності від ке­рі­вництва. Таким чином, це протиріччя між зовніш­ньою свободою вибору та внутрішньою несвободою (внутріш­ньою «звабою», «спокусою»).

7) між різними етичними системами та їх рівнями. Дане протиріччя породжене проблемами, пов’язаними з необхідністю зна­ходити спільну мову (точки до­ти­ку) з різними клієнтами, у тому числі і з такими, котрі мають інші (навіть «чужі» для пси­холога) ціннісно-смислові орієнтації. Як сказав Л.М.Гумі­льов: «…куль­ту­ра вза­галі починається з визнання права на існування іншої куль­ту­ри, а коли ми стве­р­джуємо тільки свою культуру (як найрозви­нутішу, найдосконалішу), то на цьо­му культура і закінчується» [6, c.286-289].

Щодо етичних питань, то варто пам’ятати, що не існує єди­ної (загально­при­­й­нятої) етичної системи, оскільки у кожній ку­льтурно-історичній епосі, у ко­ж­ного народу, у кожної соціально-професійної групи і взагалі у кожної лю­ди­ни – свої уявлення про «необхідне» та «ганебне», які, до того ж, ще й постійно зміню­ю­ться (розвиваються чи деградують). Тому прагнення до «поєдна­ння не­су­місного», ви­являється найважливішою умовою побудо­ви довірливих взаємостосунків з клієн­том. Питання тільки в то­му, як все це робити, у чому і в якій мірі уступати/чи не уступа­ти іншій людині (клієнту, групі, класу) у своєму прагненні до взаєморозу­мінню з нею.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)