Колтунович Тетяна Анатоліївна

Навчальне видання

Етичний кодекс психолога

Навчальний посібник

Літературний редактор

О.В.Лупул

[1] Vision nulle (з лат.) – коли людина не помічає, що не бачить частини зорового поля, vision noire (з лат.) – коли людина помічає, що не бачить частини зорового поля. Ці поняття використовуються в області психології сприймання і характеризують порушення зору.

[2] Конформність (з лат. conformis – подібний, схожий) – схильність до поведінки, яка ґрунтується на пасивному наслідуванні тих зразків, які задаються соціальною, най часті­ше малою, групою.

[3] Плацебо (з лат. placebo – сподобаюсь) – препарат, який є фармакологічно інертним по відношенню до того патологічного стану, з приводу якого він призначається під ви­гля­дом ліків, але такий, що імітує ці ліки (за процедурою вживання, запахом, смаком і т.д.)

[4] Психопрофілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особис­тості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуа­ці­ям тощо.

[5] Психодіагностика – наука та практика, пов’язана з розробкою різних методів роз­пізна­вання індивідуально-психологічних особливостей людини і постанов­кою з допомогою цих методів психологічного діагнозу.

[6] Психокорекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів, з метою усунення відхилень у психофізи­чному та індивідуальному розвитку і пове­дінці, схильності до за­лежностей та правопорушень, подолання різ­них форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи.

[7] Психоконсультування – це вид психологічної допомоги, орієнтований на по­долання проблем психологічного характеру.

[8] Психотерапія – це метод психологічного лікування для полегшення емоцій­но­го стресу, сприяння у вирішенні психологічних проблем, внутрішніх і міжосо­бистісних конфліктів, допомоги в зміні тих особистісних особли­востей і спо­со­бів поведінки, які перешко­джа­ють реалізації внутрішнього потенціалу в плід­ній роботі й взаєми­нах, що задовольняють.

[9] Валідність – властивість методик вимірювати саме те, на що вони заявлені, відпо­відаль­ність психологічних показників особливостям поведінки людини.

[10] Адаптованість – адекватність методики до умов її застосування.

[11] Презумпція – закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. Наприклад, презумпція невинності – людину вважають невинною, доки не мають доказів

[12] Суб’єкт – людина як носій певних фізичних та психіч­них якостей, здатна до пі­зна­ння оточуючого світу й ціле­спрямованої діяльності. Суб’єктивний – такий, що відображає думки, пережи­ва­ння та ін. тільки даного суб’єкта.

[13] Парадигма – сукупність філософських, загальнотеоретичних та метатеоре­тичних ос­нов науки; приклад, показовий випадок концепції чи теоретичного підходу

[14] Конгруентність (від англ. congruence – відповідність) – відповідність, адекватність емоційних, експресивних поведінкових та ін. засобів у відповідній ситуації.

[15] Референція (від лат. referre – повідомляти) – відношення між предметом та його ім’ям; одна з найваж­ливіших передумов для оцінки висловлювання як істинного чи хибного.

[16] Дефініція (від лат. definitio – межа, границя, визначення) – коротке логічне визначення якого-небудь поняття, яке відображає суттєві ознаки предмета чи явища; фіксує основні ознаки, які складають зміст якого-небудь поняття чи мовного вислову.

[17] Мо́дус (від лат. modus – міра, спосіб) – образ, спосіб, вид. У логіці застосовується для позначення різновидів форм умовиводів.

[18] Імператив (з лат. imperativus – владний) – веління, настійна вимога, наказ, який не допускає вибору.

[19] Самоактуалізація – прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку особистісних можливостей. У межах гуманістичної теорії самоактуалізацію визнають головним мотивом особис­тості на противагу біологічному і ситуативному детермінізму фрейдизму й біхевіоризму.

[20] Соціальна перцепція (від лат. socialis – суспільний та perteptio – сприйняття) – феномен сприйняття; виражається впливом на процес сприймання індивідом різних перцептивних стимулів соціальних чи особистісних факторів, до яких можуть відноситись мотивація, установки, очікування, вплив групи та ін.

[21] Ідентифікація – уподібнення себе іншій людині, ототожнення себе з іншим індивідом чи групою. Ототожнення може бути: усвідомленим та неусвідомле­ним; повним і част­ко­вим.

[22] Емпатія (від грецьк. «patho» – глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс «еm» означає спрямований (скерований) усередину) – емоційний відгук на потреби іншого. Набувається у процесі со­ціа­лізації. Ви­ди емпатії: адекватна; неадекватна.. Емпатію вивчали такі авторитетні дослідники, як К.Роджерс, К.Рудестам, Є.Мелибруда, Г.Андреєва, Г.Перепечина та ін. Вони одностайні в тому, що емпатія проявляється насамперед у спілкуванні. Єдиного визначення даного поняття в наукових розвідках немає. Г.Перепечина підкреслює, що найчастіше повторюються чотири дефініції емпатії: 1) розуміння почуттів, потреб інших; 2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; 3) аффективний зв’язок з іншими; відчуття стану іншої особи чи групи; 4) властивість (риса) психотерапевта.

[23] Егоцентризм – зосередження індивіда тільки на власних інтересах і пере­живаннях, що спричинює його нездатність зрозуміти іншу людину як суб’єкта взаємодії та самодостат­ню особистість.

[24] Рефлексія – реалізується як внутрішнє уявлення людей про думку тих, з ким вона кон­тактує.

[25] Стереотипізація – процес формування враження про людину на основі вироблених стереотипів.

[26] Установка – попередньо сформована готовність сприймати партнера під пев­ним кутом зору.

[27] Атракція – привабливість партнера по спілкуванню.

[28] Реципієнт (з грецьк. receptor – той, що приймає) – людина, яка отримує та перетворює вплив.

[29] Еклектичний (з грецьк. eklektikos – той, що вибирає) – такий, в якому поєднані різнорідні, органічно несумісні елементи.

[30] Вербальна комунікація (з лат. verbalis – усний) – комуні­ка­ція індивіда, яка ґрунтується на використанні ним лінгвістичних конструкцій для взаємодії з іншими людьми.

[31] Невербальна комунікація – форма спілкування з метою сигналізування про характер взаємодії та емоційні стани людей, які спілкуються. Для людини – додаткове джерело інформації до вербальної комунікації.

[32] Говоріння – вміння промовляти, виголошувати інформацію, конструювати речення; ко­дування інформації; психологічний компонент вербальної ко­мунікації; метод втілення у систему знаків певного смислу, механізм мовлення, побудови ви­словлювань.

[33] Слухання– психологічний компонент вербальної комунікації, метод де­кодування і спри­й­мання інформації

[34] Нерефлексивне (умовно-пасивне) слухання – мінімальне втручання у мову співрозмов­ни­ка.

[35] Рефлексивне (активне слухання) – регулярне використання зворотного зв’язку для досяг­нення більшої точності в розумінні партнера. Таке слухання допомагає з’я­сувати розуміння почутого для подальшої його критики, уточнення чи розвитку бесіди.

[36] Інформаційні – збір необхідних даних.

[37] Контрольні – перевір­ка того, чи стежить клієнт за думкою психолога.

[38] Орієнтувальні – чи дотримується клієнт попередньої своєї думки.

[39] Підтверджуючі – щоб досягти схвалення.

[40] Ознайом­лювальні – для ознайомлення з думкою, цілями клієнта.

[41] Зустрічні – спричинюють звуження розмови, приводять клієнта до згоди (рідко вико­ристовуються психологом).

[42] Альтернативні – надають можливість вибору.

[43] Спрямовуючі – «повертають» клієнта до потрібної теми.

[44] Провокаційні – з метою встановлення справжніх намірів, думок клієнта.

[45] З’ясування – звернення до клієнта за уточненнями.

[46] Перефразування – полягає у фор­мулюванні почутої інформації своїми сло­вами, особ­ливо, коли вона здається незрозу­мілою.

[47] Відображення почуттів – акцентує увагу на емоційному стані клієнта, його ставленні до змісту бесіди.

[48] Резюмування – підсумовування бесіди, організація окре­мих її фрагментів в єдиний змістовий контекст.

[49] Сповідь – адресована психологу-консультанту детальна, щира, емоційно насичена розповідь клієнта про себе та свою проблему.

[50] Комунікативні бар’єри (від франц. barrière – перешкода)– психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації.

[51] Динаміка конфлікту – процес розвитку конфлікту під впливом діючих на нього умов та факторів, що включає в себе прихований та відкритий періоди перебігу.

[52] Управління конфліктом – це цілеспрямований вплив на динаміку конфлікту в інтере­сах розвитку або руйну­вання тієї соціальної системи, до якої цей конф­лікт відноситься.

[53] Прогнозування конфлікту – один з видів діяльності конфліктолога, спрямо­ваний на ви­явлення причин даного конфлікту в потенційному розвитку.

[54] Попередження конфлікту – вид діяльності конфліктолога, спрямований на недопу­щен­ня виникнення конфлі­кту.

[55] Регулювання конфлікту – вид діяльності конфліктолога, спрямований на по­слаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку вбік роз­в’язан­ня.

[56] Розв’язання конфліктів – це вибір, який повинна зробити людина по усунен­ню причин, які спричинили конф­лікт, або змінні мети поведінки учасників конфлікту.

[57] Медіатор (від лат. mediator – посередник) – посередник у врегулюванні конфлікту.

[58] Опонент (від лат. opponens – той, що заперечує) – протилежна сторона, що заперечує об’єкт у суперечці, конфлікті, дискусії, має свої погляди, переконання, аргументи, які протилежні, відмінні від основних чи вихідних.

[59] Медіація (від лат. mediatio – посередництво) – процес посередництва.

[60] Методика – науково обґрунтований та такий, що підтвердив себе на практиці, конкре­тний спосіб діяльності, спрямований на до­сягнення певної мети – наукової, діагностую­чої, форму­ючої і т.д.; процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, опе­ра­цій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

[61] Імпліцитний (від англ. implicit) – невиражений.

[62] Експліцитний (від лат. explecatio – тлумачення, пояснення) – явно, відкрито виражений.

[63] Депривація – емоційно-інформаційний голод. Наприклад, самотність, зорова, дотикова депривація. Психічна депривація – психічний стан, який виникає в результаті певних умов, в яких суб’єкту не випадає можливості для задоволення ряду його основних психосоціальних потреб у достатній мірі та протягом тривалого часу. Пофесійна депривація – стан хронічноо незадоволення потреби індивіда у професійній діяльності.

[64] Обсерваційні ситуації (від лат. observatio – спостерігаю) – ситуації для здійснення спо­сте­режень. Обсервація – ізоляція в спеціально пристосованому для цього приміщенні осіб.

[65] Евтаназія – умертвіння з допомогою спеціальних знеболювальних засобів.

[66] Валідність означає, що тест чи інша методика вимірює те, для визначення чого ця методика складена, створена. Наприклад, прогностична валідність – це ступінь точності передбачення тестом деяких майбутніх критеріально-орієнтованих вимірів.

[67] Реноме (з франц. renommèe) – репутація, стала думка про когось, щось.

Поиск по сайту: