 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Рівні етичних проблем у психології
У нашій дисципліні можна виділити три основні поняття: «право», «мораль» та «моральність».
Право – це фіксовані норми поведінки, за порушення яких людина несе суворо встановлену відповідальність (при цьому хороше право завжди повинне відображати існуючі суспільні норми і відповідати загальному рівню розвитку даного суспільства).
Мораль – це неформальні (неписані) норми поведінки, які відображають традиції та звичаї, що склалися. Одним з центральних понять моралі є почуття обов’язку перед оточуючими людьми.
Моральність, світоглядність – це скоріше совість конкретної людини, яка ґрунтується на прийнятті (чи неприйнятті) існуючих норм життя, яка дозволяє людині зберігати своє достоїнство в нестандартних ситуаціях, коли для прийняття рішення не допомагають ні норми права, ні норми моралі (зрозуміло, що для всіх можливих ситуацій норм і правил поведінки не існує). Таким чином, моральність – це етична імпровізація, яка ґрунтується на індивідуальній совісті та почутті власної гідності.
При розгляді основних етичних регуляторів діяльності практичного психолога можна виділити такі рівні [1, c.280-282]:
1). Правовий рівень. Ґрунтується на таких документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конституція України», Закон України «Про освіту», «Посадова інструкція педагога-психолога» та інших нормативних документах, аж до «Кримінального кодексу України». На жаль, багато з цих документів декларовані та побудовані скоріше за принципом «уникання небажаного», тобто залишають відкритим питання по те, що є необхідним, справедливим та прекрасним…
2). Моральний рівень. Цей рівень відображений у чисельних (але, на жаль, неоднозначних і не обов’язкових) етичних «кодексах», «положеннях» і навіть «стандартах», де часто зазначаються такі принципи як «не нашкодь!», «не начіпляй ярликів!», «приймай клієнта таким, яким він є», «зберігай професійну таємницю» (принцип конфіденційності), де часто підкреслюється «неоспірний пріоритет інтересів клієнта» і т.д. Досвід показує, що більшість з цих принципів все ж таки потребують уточнення та коментарів, оскільки, частина психологів сприймає їх буквально, що нерідко призводить до непорозумінь і навіть до негативних наслідків.
При всій важливості етичних принципів цілком можливі, на жаль, ситуації, коли психолог добре знає етичні вимоги, але фактично не виконує їх. Крім того, можливі неординарні ситуації, для яких складно підібрати той чи інший «принцип», тому доводиться приймати рішення самостійно. Як раз для такої етичної імпровізації і необхідний моральний стрижень особистості психолога, який дозволяє йому брати відповідальність на себе та зберігати свою професійну честь і совість. На жаль, тільки «знання» етичних принципів не дозволило багатьом психологам гідно зорієнтуватися в умовах соціально-економічної (але, перш за все – духовної) кризи, яку переживає сучасна Україна. І, як наслідок, багато з них так і не змогли виступити гідними помічниками для осіб, які самовизначаються в цьому світі, обмежуючись тільки «допомогою в адаптації» до такої «чудової» ситуації.
3). Світоглядний рівень припускає певну ціннісно-смислову зрілість психолога, сформоване (а краще сказати вистраждане) ціннісно-моральне ядро особистості. Сам світоглядний рівень можливий лише тоді, коли у психолога, з одного боку, немає прагнення нав’язувати саме свою точку зору клієнту, але, з іншого боку, світоглядність припускає і свою власну точку відліку (моральний/світоглядний критерій) при ставленні психолога до тих чи інших подій оточуючого світу і до самого себе. Розгляд етичних проблем на світоглядному рівні нерідко пов’язують з загальнолюдськими цінностями. При розгляді проблеми світоглядності можна також виділити дві основні площини: відносини психолога з клієнтом, що як раз і відображається в різних етичних «Кодексах» і «Положеннях»… і ставлення психолога до самого себе, до власного уявлення про необхідне, гідне й справедливе. Друга площина розгляду проблеми неминуче припускає співвідношення себе з цінностями оточуючого суспільства, світу і всієї людської культури.
Поиск по сайту: