Публікація експериментальних даних

Результати психологічних досліджень повинні бути доступні для нау­кової спільноти. Можливість невірної інтерпретації має бути по­передже­на ко­ректним, повним і недвозначним викладом. Дані про учас­ників експе­ри­менту повинні бути анонімними. Дискусії та крити­ка у наукових колах слу­жить роз­витку науки і їм не слід перешко­джа­ти.

У випадку спільної публікації, мають бути зроблені посилання на пер­шоджерела, і порядок імен авторів повинен відображати їх вне­сок у роботу.

Викладацька діяльність

Викладач-психолог повинен навчати своїх слухачів найновішим до­сяг­не­нням психологічної науки в об’єктивній та зрозумілій формі. Будь-які осо­бисті точки зору мають бути зафіксовані саме як такі. При ви­кла­да­нні та читан­ні лекцій слід слідкувати за тим, щоб не ви­ни­к­ло не­об­ґрун­то­ваних очікувань.

Психодіагностичні дані, отримані відносно студентів при їх нав­чанні, по­винні розглядатися як конфіденційні, як і відомості про клієн­тів чи па­ці­єнтів. При демонстрації конкретних випадків слід турбува­тися про захист гідності та благополуччя досліджуваного, у відноше­нні якого повинні до­тримуватися всі ті ж правила, що й у відношенні пацієнта.

Якщо персона чи студенти виступають у якості експериментато­рів, на­приклад, у проведенні психодіагностичних процедур, викладач повинен забез­печити, незалежно від їх власної відповідальності, відпо­відність дій, що відбу­ваються, до професійних вимог.

Психологи можуть об’єднуватися для роботи з метою спільного ви­корис­тання обладнання, приміщення і спільного найму персоналу. При створенні спі­льної практики повинен бути укладений контракт у письмо­вій формі, який вра­ховував би можливість змін, розподілу при­бутків та ви­трат, а також можливість ліквідації об’єднання.

Партнери по спільній практиці повинні вказувати свої імена на блан­ках, в оголошеннях та інших документах, можуть вказувати годи­ни робо­ти і номер телефону. Де це можливо, не слід вказувати спеціа­лізацію; до­зволено не більше шести уточнень (специфічна група па­цієнтів чи клі­єн­тів; специфічні симптоми чи проблеми, які вирі­шу­ють­ся; специфічні ме­то­дики лікування та допомоги).

Імена колег, які відійшли від справ чи померли, можуть зберіга­ти­ся при­ємником на вивісці не більше ніж 12 місяців, за умови згоди за­цікав­ле­них осіб. Інформація про смерть одного з партнерів повинна бу­ти пові­дом­лена у достой­ній манері.

Спільна практика

Психологи можуть об’єднуватися для роботи з метою викорис­тання обла­днання, приміщення і спільного найму персоналу. При ство­ренні спі­льної прак­тики повинен бути складений контракт у письмовій формі, який буде врахову­вати можливість змін, розподілу прибутків і витрат, а також можливість лікві­дації об’єднання.

Партнери по спільній практиці повинні вказувати свої імена на блан­ках, оголошеннях і в інших документах, крім тих випадків, коли об’єд­на­ння виник­ло в результаті злиття фірм чи капіталів.

Для клінічних психологів при спільній практиці обов’язковими є наступні правила:

– при всіх формах об’єднання повинен бути забезпечений вільний вибір ме­тодів лікування;

– право на ліквідацію об’єднання, якщо зачеплені інтереси третіх осіб, нале­жить учасникам-психологам;

– відомості про лікування і записи можуть бути надані в розпоря­дження парт­нерів психолога, який здійснює лікування, тільки з пись­мової згоди пацієнта;

– перед початком лікування пацієнт повинен бути проінформований про те, що партнери, які не приймають участь у терапії, не несуть від­по­ві­дальності за її ре­зультат.

У випадку, якщо клінічний психолог виступає як роботодавець по від­но­шенню до своїх колег, передача їм функцій по лікуванню пацієнта мож­лива тільки зі згоди клієнта

Поиск по сайту: