АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етика проведення досліджень з участю людей і тварин

Читайте также:
  1. A) бегство людей за рубеж
  2. A. росту заболеваемости людей раком кожи
  3. I. Основные профессиональные способности людей (Уровень 4)
  4. II. Что такое гомилетика?
  5. III. Художественная речь: фонетика, лексика, синтаксис
  6. IV. Вимоги до оформлення ветеринарних документів на переміщення тварин
  7. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  8. VIII. Регламент проведення змагань з окремих видів спорту
  9. VІ. Організація і проведення конкурсу
  10. Адресная арифметика языка Си
  11. АКТ № ___ на оприбуткування приплоду тварин
  12. Активизация жизни людей с инвалидностью в Республике Алтай

Без конкретного предмету вивчення проведення наукових досліджень було б неможливим. У фізиці предметом досліджен­ня є субатомні частини, у ботаніці – рослини, в хімії – елементи періодичної таблиці, а в психології – психічні процеси, явища і т.д., які відбуваються з людьми, які виступають в ро­лі досліджу­ваних. Іноді характер процедур, які використовують­ся не дозво­ляє залучати в ролі досліджуваних людей, тому за­мість них ви­користовуються тварини.

Тим не менше метою досліджень, які проводяться на твари­нах, є глибше розуміння людей, а не тварин самих по со­бі.

При проведенні будь-яких досліджень з участю людей у ро­лі досліджуваних слід дотримуватися таких правил:

1) поінформована згода: дослідник зобов’язаний пояснити по­те­нційним досліджуваним, в чому полягає експеримент і які про­це­дури будуть використовуватися, так щоб людина була здатна при­йняти рішення, яке стосується її участі в експерименті, вра­хо­ву­ючи всю наявну інформацію. Якщо досліджуваний пого­джується брати участь, його рішення називається інформованою згодою. Бу­вають випадки, коли істинні цілі експерименту не мо­жуть бути опри люд­нені, оскільки це б викликало зміни в поведін­ці досліджу­ваних і зробило б недійсними результати експеримен­ту. У випад­ках, коли використовується обман, досліджуваним все-таки слід на­дати ін­формацію, достатню для інформованої зго­ди, а прихову­ван­ня окре­мих деталей експерименту повинне бути виправдане важли­вістю результатів, які потенційно будуть отри­мані.

2) вільне право вийти з експерименту в будь-який час. Усі лю­ди, які беруть участь у всіх дослідницьких проектах, повинні зна­ти про те, що вони можуть вільно відмовитися від подальшої участі в експерименті у будь-який момент. Здавалося б, усе прос­то: людина, котра відчуває дискомфорт при проведенні експери­ментальних процедур, може просто піти. Однак ситуація не завж­ди настільки проста. Зокрема, студентам-випускникам часто нара­ховують додат­кові бали за курси, які вони вивчають, у випадку їх участі у психо­логічних експериментах. Студенти можуть подума­ти, що вихід із експерименту може вплинути на оцінку, яку вони отри­ма­ють, а то­му не почувати себе вільними вийти з нього. У ви­падках, коли за участь в експерименті пропонується грошова ви­нагорода й експе­ри­ментатори створюють у учасників враження, що завершення екс­пе­рименту є умовою його виплати, це може роз­гля­датися як не­етичне прагнення учасників відмовитися від виходу з експеримен­ту, навіть якщо б вони хотіли зробити це. За­для уник­не­ння по­ді­б­них проблем досліджуваним повинні нара­хо­вуватися ба­ли чи ви­плачуватися ви­нагорода на початку прохо­дження процедур тільки за те, що вони з’явилися для участі в ек­с­перименті.

3) розбір (розгляд) експерименту та техніка безпеки. Експери­ментатори несуть відповідальність за захист досліджуваних від будь-якої фізичної і психологічної шкоди, яка може бути завдана експериментальними процедурами. Більшість психологічних екс­периментів проводяться методами, не здатними здійснити який-не­будь шкідливий вплив як під час, так і після завершення експе­рименту. Але навіть, здавалося б, зовсім нешкідливі про­це­дури іно­ді здійснюють такі негативні впливи, як фрустрація, тривожність, стурбованість. Найбільш поширеними методами по­пере­дження по­дібних ефектів є дотримання етичного правила, яке зо­бо­в’язує про­водити розбір експерименту. Після свого завершен­ня будь-який експеримент, особливо той, який припускає обман учас­ників, по­ви­нен підлягати розбору, під час якого досліджу­ваним повинні бу­ти пояснені істинні цілі і завдання експерименту і на­да­на мож­ли­вість задати будь-які питання, які стосуються своїх відчут­тів, пов’я­заних з експериментом. Якщо існує ймовірність появи довго­три­ва­лих ефектів, які є наслідком експерименту, до­слідники повинні на­дати досліджуваним номера телефонів для обговорення цих ефек­тів у випадку виникнення такої необхіднос­ті.

4) конфіденційність. Усі дані, отримані з участю досліджуваних в ході експерименту, повинні носити істинно конфіденційний ха­рактер, за винятком випадків, коли з досліджуваними була досяг­нута спеціальна домовленість. Це не означає, що результати екс­перименту не можуть повідомлятися чи публікуватися, але це по­винне бути зроблене у формі, яка не дозволяє ідентифікувати осо­бистісні дані учасників. У багатьох випадках досліджуваних на­віть не просять повідомляти особисту інформацію і всі зібрані да­ні об’єднуються для отримання усереднених відмінностей між експериментальними групами.

У дослідженнях з участю дітей необхідна батьківська згода, а також дотримання всіх перечислених вище етичних вимог.

Одним із питань, яке викликає гарячі суперечки, як в межах, так і за межами наукового співтовариства, є питання про етичну сторону досліджень, які проводяться на тваринах. Кількість гро­ма­дських угрупувань, які виступають на захист тварин, постійно зро­с­тає, а їх члени стають все більш активними та войовничими. Най­більш радикальні активісти руху за права тварин вважають, що цін­ність життя всіх живих істот може бути проран­жована у відпо­від­ності з їх здатністю відчувати біль. Згідно цієї концепт­ції, за цін­ніс­тю свого життя тварини прирівнюються до людей, то­му будь-яке використання тварин людьми розглядається як пору­шення етики.

Крайню точку зору відстоюють люди, які вважають, що до­слі­дж­ення, які проводяться на тваринах, антигуманні й неетичні, а то­му повинні бути заборонені. Однак, майже всі вчені, вважають не­обхідним і корисним обмежене та гуманне використання тва­рин в наукових цілях. Багато лікарських препаратів і медичних проце­дур, які врятували чимало людських життів, були розроб­ле­ні зав­дяки ви­користанню в експериментах піддослідних тварин. Твари­ни нерідко використовувалися і в психологічних експери­ментах, зокрема, при вивченні таких явищ, як депресія, перенасе­леність чи процеси научіння.

Основною причиною, через яку у цих випадках використову­ються тварини, є те, що проведення аналогічних досліджень на людях було б однозначно неетичним. Припустимо, наприклад, що ви хочете вивчити, як впливає на розвиток мозку та інтелекту не­мовлят їх виховання в урізноманітненому можливостями середо­вищі, де їм надано багато форм активності та іграшок, на проти­ва­гу бідному середовищу з обмеженим вибором можливостей. Роз­поділити на відповідні експериментальні групи немовлят було б неможливо. Однак більшість людей погодиться з тим, що подіб­ний експеримент без будь-якого порушення етичних ви­мог можна провести на щурах та при цьому отримати результати, які мають потенційну цінність і по відношенню до людей.

Окрім етичних уявлень, які стосуються даних дослідження, існують також труднощі, пов’язані з поширенням отриманих на тваринах результатів на людей. Кожен дослідник повинен при­йняти самостійне ріше­ння, яке стосується досліджень, що прово­дяться на тваринах, в ці­лому, а також про виправданість вико­рис­тання тварин у кожному окремому випадку. Якщо ви допускаєте, що використання тварин прийнятне за певних обставин, то для кожного дослідження, яке включає експерименти над тваринами, ви повинні вирішити чи відповідає цінність результатів дослі­дже­ння методам, які вико­ри­стовуються і наскільки доцільним є їх ви­користання [12, с. 10-16].

Реакцією на стурбованість громадськості з приводу потенцій­них порушень етики поводження з тваринами в місті Кембриджі, штат Массачусетс, одному з найбільших у світі дослідницьких центрів, який включає такі науково-дослідницькі заклади як Гар­вардський університет і Массачусетський технологічний інститут, було зроблено одне нововведення – введено посаду комісіонера з лабораторних тварин у межах Відділу охорони здоров’я та гос­піталів (Comissioner of Laboratory Animals, Department of Health and Hospitals). Це перша в історії державна посада такого роду. У Кембриджі знаходяться 22 дослідницькі лабораторії, які містять приблизно 60 тисяч тварин. До обов’язків комісіонера входить за­безпечення гуманного і цільового поводження з усіма під дослід­ними тваринами, яке включає всі аспекти проведення досліджень, починаючи від забезпечення житла для тварин і закінчуючи мето­дами здійснення процедур, які входять до програми досліджень. Якщо лабораторія визнана такою, яка порушує суворі закони Кем­бриджу, що стосуються гуманного поводження з тваринами, ко­мі­сіонер вповноважений виписати штраф в розмірі до трьохсот до­ларів на день (журнал People, 27th of May, 1991. – p.7).

Як приклад, розглянемо експеримент Роджера Сперрі (Roger W. Sperry, 1950-1980) та простежимо його етичність [12, с.19-32].

Уявіть собі кішку, у якої в результаті операції було порушено зв’я­зок між двома півкулями мозку і змінено хід оптичних нер­вів так, що ліве око передавало інформацію тільки лівій півкулі, а праве – тільки правій. Після операції кішка поводила себе норма­льно і не проявляла ви­димих ознак яких-небудь порушень. Потім праве око кішки було за­кри­те, а вона навчалася новій поведінці: проходила через короткий лабіринт для того, щоб знайти їжу. Ко­ли кішка повністю засвоїла маневрування в лабіринті, пов’язку переносили на ліве око. Тепер, якщо кішку поміщали в лабіринт, її ліва півкуля не могла «дати знати», куди повертати, і тва­рині доводилося освоювати лабіринт з самого початку.

Сперрі продовжував свої дослідження протягом 30 років і у 1981 році отримав Нобелівську премію за роботу з вивчення спе­ціалізації пів­куль мозку.

Для того, щоб розібратися у дослідженнях півкуль мозку лю­дини, необхідні знання її фізіології. Дві півкулі нашого мозку зна­ходяться в не­перервній взаємодії через так зване мозолисте тіло (corpus callosum) – структуру, яка складається з 200 мільйонів нервових волокон. Якщо мо­золисте тіло розрізати, ця головна лі­нія зв’язку порушується і дві поло­вини мозку починають пра­цю­вати незалежно. Таким чином, для того щоб вивчити кожну пів­ку­лю окремо, слід хірургічним шляхом перері­за­ти мозолисте тіло.

Але чи можуть вчені розділити надвоє мозок людини? Це схоже на психологію у стилі доктора Франкенштейна! Очевидно, наукова етика ніколи не дозволить зробити це тільки для того, щоб вивчити спеціалі­за­цію півкуль людського мозку. Але в кінці 1950-х рр. медицина надала психологам унікальну можливість. У деяких людей, які страждають рідкісною і складною формою епі­леп­сії, припадки можна було зупинити тіль­ки хірургічним роз­по­ді­лом мозолистого тіла на дві частини. Така опера­ція була (і за­ли­шається до сьогодні) надзвичайно ефективною, як остан­ній засіб для пацієнтів, яким по-іншому допомогти неможливо. Так, у 1966 році Сперрі та Майкл Геззеніга зі згоди чотирьох пацієнтів мали змогу вивчати і тестувати їх для визначення впливу операції на їх­нє сприйняття та інтелектуальні можливості.

Дослідники хотіли вияснити, наскільки самостійно можуть функ­ціонувати півкулі мозку людини і чи має кожна з них які-не­будь уні­ка­ль­ні можливості. Якщо порушити обмін інформацією між двома пів­ку­ля­ми, чи буде порушена координація між правою та лівою половинами ті­ла? Якщо мова контролюється лівою по­ло­виною мозку, як операція вплине на здатність говорити і розуміти слова? Чи будуть мислительні про­це­си відбуватися самостійно у кожній з півкуль? Сперрі та Геззеніга спробували відповісти на ці та багато інших питань під час дослі­дже­ння пацієнтів з розщепле­ним мозком.

Перш за все слід зазначити, що після хірургічного розщепле­ння моз­ку в пацієнтів не спостерігалося значних змін рівня інтеле­кту, харак­теру, емоційних реакцій і т.д. Вони були щасливі та від­чували полегшен­ня, оскільки були позбавлені виснажливих при­падків. При тестуванні бі­льшість пацієнтів демонстрували незвич­ні психічні можливості.

Після проведеного дослідження можна було зробити висно­вок, що в черепній коробці людини існують два мозки, кожен з яких має свої можливості. Геззінга зазначає [14, p.24-29], що по­тенціал оброб­ки інформації, можли­во, збільшується у два рази при розділенні двох половин мозку. Існують дані про те, що па­ці­єнти з розщепле­ним мозком можуть виконати два завдання на кмітливість так само швидко, як звичайна людина виконує од­не.

Сьогодні участь тварин в експериментах породжує більше полеміки, ніж участь людей, – ймовірно, тому, що тварини, на від­міну від людей, не можуть захистити себе вимогами поінформо­ваної згоди, правом на вихід з експерименту чи його розбору.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)