Розділ 1. Загальні етичні принципи психодіагностичного дослідження

1.1. Психолог який запитує у людини в ході обстеження ві­до­мо­сті про її особистість чи допускає, щоб їй довірили цю ін­фор­мацію, ро­бить це тільки після того, як досліджуваний пов­ніс­тю усвідомив мету дослідження, цілі й способи використання отри­маної інформації.

Коментар: для ефективного дослідження може бути не­об­хідно приховувати від досліджуваного істинну мету тестування і специфіку інтерпретації його відповідей, але особистість не по­ви­нна підда­ва­ти­ся якому-небудь тестуванню обманним шляхом.

1.2. Будь-яка людина має право відмовитися від участі в психоло­гічному дослідженні чи експерименті й тим самим об­ме­жити свій внут­рішній світ від небажаного втручання.

1.3. Якщо дослідження проводиться в інтересах якого-не­будь зак­ладу, досліджуваний повинен бути повністю проінфор­мо­ваний віднос­но використання отриманих результатів. Бажано та­кож пояснити, що адекватна оцінка його особистості буде ви­гідна самому досліджувано­му.

1.3.1. Результати дослідження, проведеного за особистим про­хан­ням і в інтересах досліджуваного, не подаються якій-не­будь іншій ус­танові без згоди досліджуваного.

1.3.2. Якщо дослідження проводиться в інтересах особис­тості та з ініціативи організації (школа, підприємство, ВНЗ, суд та ін.), то для ви­користання резу­льтатів у межах цієї організації додаткової згоди дослі­джуваного не потрібно. Для передачі от­риманої інформації за межі ор­ганізації згода до­слі­джуваного необхідна.

1.3.3. Якщо із-за необхідності захисту інтересів суспільства та прав громадян результати психодіагностичного дослідження повинні бути повідомлені іншій особі чи в офіційний орган, до­сліджуваний по­винен бути поставлений до відома.

1.3.4. Зобов’язання зберігати професійну таємницю втрачає силу, якщо положення закону зобов’язує психолога повідомити про отрима­ну інформацію.

1.4. При тестуванні дітей до 16 років в області навчальних досяг­нень, навичок та умінь достатньо згоди шкільної чи пе­да­го­гічної ради; у випадку оцінки особистості необхідна інди­відуа­льна згода дитини та її батьків. На прохання батьків їм повинні бути повідомлені результати тестування дитини з дотриманням умов, вказаних у пунктах 1.6. та 1.7. Відносно передачі відо­мос­тей іншим людям зберігаються вимоги пунк­ту 1.3. (усіх його під­пун­к­тів). Представниками дитини у даному випад­ку є її ба­ть­ки.

При психологічному дослідженні підлітка 16-річного віку та стар­шого необхідна тільки його згода.

1.5. З метою уникнення неправильного поводження з тес­то­вими даними, необхідно, щоб доступ до них був суворо контро­льований.

Коментар: доцільно виробити чіткі критерії збереження, доступ­ності відомостей про досліджуваного та їх знищення.

1.6. При повідомленні результатів тестування необхідно врахову­вати особливості тієї людини, якій вони призначені.

Коментар: наприклад, при повідомленні тестових результатів школяра слід пам’ятати, що емо­ційна причетність батьків та вчителів до життя дитини може пе­решкоджати розумному розумінню фактич­ної інформації

1.7. Індивіду не повинні повідомлятися результати його до­слі­дже­ння без їх інтерпретації спеціалістом. У ряді випадків необхідний та­кож і відповідний коментар спеціаліста.

Коментар: навіть якщо тест ретельно проведений і вірно ін­тер­претований, повідомлення тестових результатів індивіду без можли­вос­ті обговорити їх більш детально може йому наш­ко­ди­ти. Наприклад, школяр може бути сильно стурбований, до­відав­шись, що він погано виконав тест на здібності до навчання; сер­йоз­ні порушення в розвитку особистості можуть бути поглиблені, якщо хворому повідомити резу­льтати його тестування.

Розділ 2. Вимоги до розробників тестів [5, c.410-412]

2.1. Психолог-психометрист (розробник психологічних ме­тодик) може бути спеціалістом у галузі диференційної психо­мет­рії, який має психологічну освіту. Він повинен знати методи ма­тематичної статис­тики, забезпечувати створеній (адаптованій) методиці необхідні пси­хометричні характеристики репрезента­тивності, надійності, валідності, встановлені у спеціальних пси­хометричних експериментах.

2.2. З метою оптимального використання досягнень науки пси­холог-психометрист повинен бути ознайомлений з досягнен­ня­ми психології в цілому та своєї вузької спеціальності зокрема, застосо­ву­вати сучасні наукові методи та сприяти їх засто­сува­н­ню іншими.

Коментар: зрос­та­юча складність психології неминуче призво­дить до підсилення спеціалізації психологів. У цьому процесі спеціаліс­ти з психо­метрії все більше зосереджують свою увагу на техніч­но­му удосконаленні тестів і непомітно втрачають уявлення про те, що від­бувається у суміжних га­лузях, таких як педагогіка, ди­тяча психологія, психологія індивідуаль­них відмінностей і гене­тична психологія. Так, технічні аспекти побу­до­ви тесту зву­жу­ють психологічний світогляд текстолога, хоча тестові по­­казники мо­жуть бути правильно зрозумі­лі тільки у світлі відповід­них знань відносно поведінки, яку тест при­значений виміряти.

2.3. Розробник методики готує інструкцію по її засто­суван­ню, відпо­відно до офіційно прийнятих «Стандартних вимог до психоло­гічн­их тестів». При цьому керівництво повинно давати фактичне уявлення про те, що відомо про тест, а не бути засобом його реклами, який представляє тест у вигідному світлі. Крім да­них, які дозволяють оцінити тест сам по собі, та інформації про проведення, способи вичислення показників і норми тесту, роз­робник повинен включати спеціальні рубрики, які забезпечу­ють коректне використання тесту з процедурної та етичної точок зору.

2.4. Обов’язком автора тесту є переперевірка тестів та їх норм, з метою попередження їх старіння.

2.5. Розробник відповідає за правильне визначення кола спе­ціаліс­тів, яким можуть бути надані матеріали по використанню методики. Доступ до психологічних методик повинен об­ме­жу­ва­ти­ся людьми, чиї професійні інтереси гарантують правильне ви­користання методики і чия кваліфікація дозволяє інтерпретувати результати належним чином.

Коментар: у каталогах тестів наводяться ті вимоги, які по­винні задовольняти їх користувачів.

2.6. Не слід випускати для широкого застосування непідго­товлені тес­ти (ті, що не відповідають стандарту). Якщо тест по­ширюється тільки з дос­лідницькими цілями, ця умова повинна бути вказана, а поширення тесту – відповідно обмежене.

Коментар: при проведенні тестування з дослідницькими ці­лями в ході його розробки необхідно дотримуватися всіх вимог до процедур застосування тесту та збереження таємниці.

2.7. Науково обґрунтовані психологічні тести не можна дру­кувати в газетах, попу­лярних журналах чи брошурах ні з метою опису, ні для використання їх при самооцінці.

Коментар: у цих умовах самостійне оцінювання може не ті­льки призвести до визнання непотрібності тесту, але й виявитися для ін­ди­ві­да психологічно шкідливим. Більше того, будь-яке роз­голошення тес­тових завдань і ключів може зробити невалідним по­дальше застосу­ва­ння тесту іншими людьми. Надання тестових матеріалів таким чином є однією з причин викривлення карти­ни психологіч­ного тесту­ван­ня.

2.8. У своїй роботі психолог-психометрист та видавець повин­ні дотримуватися всіх вимог щодо охорони авторських прав.

Наголосимо на основних етичних принципах, яких по­ви­нен до­тримува­тися психолог-діагност:

1) Відповідальність – необхідність відповідати за зміст, ін­тер­прета­цію та висновки психологічного обстеження, за всі рішення, які прийма­ються в процесі обстеження, забезпечення досто­вір­нос­ті, валідності та надійності методик, які використовуються.

2) Компетентність – володіння методологією, теорією пси­хо­ло­гії і психодіагностики, практичними та методологічними умі­н­нями і навич­ками.

3) Етична та юридична правомірність психологічного до­слі­дже­н­ня – відповідність статусу і освітнього рівня діагноста від­повідним ви­могам.

4) Конфіденційність – зберігання професійної таємниці, нероз­го­­ло­шення інформації, отриманої в ході психодіагностичного до­слідження.

5) Благополуччя респондента – дотримання правил добро­ві­льності участі в тестуванні та інформування досліджуваного про мету дослі­дження, турбота про психологічний стан дослі­джу­ва­ного в ході та в кінці психодіагностичного до­слі­дження.

6) Морально-позитивний ефект обстеження – слідування прин­ципу «Не нашкодь!», використання результатів дослідження з метою осо­бистісного та професійного росту людини.

7) Професійна кооперація та кваліфікована пропаганда пси­хо­ло­гії.

Розділ 3. Вимоги до психолога-користувача [5, c.414-415].

3.1. Психолог-користувач – особа з психологічною освітою, яка пра­цює за спеціальністю в дослідницьких та практичних уста­новах і використовує у своїй роботі психодіагностичні ме­то­дики.

3.1.1. Кваліфікація користувача повинна бути не нижче тієї, яка вказана в інструкції по використанню тесту.

Коментар: вимога, щоб тести використовувалися тільки квалі­фі­кованими експериментаторами, покликана захищати ін­дивіда від не­правильного використання тесту. Кваліфікація ко­ристувача повинна відповідати типу тесту. Так, наприклад, для правильного застосування індивідуальних тестів інтелекту та бі­льшості особистісних тестів ви­ма­гається відносно тривалий пе­ріод інтенсивного навчання і спостере­ження за процесом тес­ту­вання, у той час як для тестування навча­ль­них досягнень по­тріб­на мінімальна психологічна підготовка. Слід та­кож зазначити, що студенти, які беруть участь в навчальному тесту­ванні, пере­важно не готові до самостійного проведення тестів чи до прави­ль­ної інтерпретації тестових показників.

3.2. Психолог усвідомлює межі своєї компетентності та об­меже­ність сво­їх засобів і не пропонує своїх послуг, а також не використовує методи, які не задовольняють професійні стан­дар­ти, встановлені в конкретних галузях дослідження.

3.3. Психолог-користувач повинен бути спроможним прави­льно ви­бра­ти тест, ви­ходячи з поставленого перед ним завдання й особливостей досліджуваної людини чи вибірки. Він несе всю від­повідаль­ність за пра­вильне використання тесту та інтер­пре­та­цію його резуль­та­тів, а також за до­тримання етичних норм по від­ношенню до досліджуваного.

3.4. У своїй діяльності психолог завжди повинен дотриму­ва­тися принципу «не нашкодь». Це стосується особливо по­відом­лень як звер­нутих до досліджуваного, так і про нього. Психолог повинен ви­слов­лювати свою думку, усну чи письмову, з обе­реж­ністю.

Коментар: психолог повинен уникати суб’єктивізму по від­но­шен­ню до досліджуваних, який перешкоджає правильному су­дже­нню, а та­кож виключити будь-який можливий негативний вплив на них, який випливає з його поведінки. При інтерпретації даних обов’язково слід розглядати поряд з найбільш ймовірною й альтернативну діагностичну гіпотезу.

3.5. Психолог-користувач забезпечує ретельне дотримання всіх стан­дартних вимог при використанні методики. Він не має права від­хи­лятися від стандарту у її використанні, вносити мо­дифікації в уже ви­дану методику та поширювати скоректовані інструктивні матеріали. Робота з модифікації та адаптації ме­то­ди­ки про­води­ть­ся тільки зі згоди автора тесту чи організації, яка володіє правом на да­ну методику.

3.6. Тестування поштою неприпустиме.

Коментар: виконання індивідом будь-яких тестів не може бу­ти правильно оцінене з допомогою бланків, які висилаються поштою. Та­кий спосіб не тільки не забезпечує контроль за до­триманням умов тес­ту­вання, але й припускає інтерпретацію те­с­тових показників без залу­че­н­ня необхідної для цього інформації про індивіда. За таких обставин ре­зультати тесту можуть вияви­тися некорисними і навіть шкідливими.

3.7. У своїй професійній діяльності психолог-користувач ке­руєть­ся своїми знаннями та досвідом, на основі яких самостійно приймає рі­шення й осо­бисто несе за нього відповідальність. У сум­нівних і су­пе­ре­ч­ливих ви­падках психолог зобов’язаний про­консультуватися з екс­пертом у від­повідній галузі та об’єктивно розглянути отримані ре­ко­мендації.

Коментар: у випадку, якщо досліджуваний знаходиться на ліку­ванні, результати якого можуть змінитися в результаті втру­чання пси­холога, останній може діяти тільки зі згоди лікаря.

3.8. Користувач має право збирати статистичний та психо­ло­гічний ма­теріал по виданих методиках, з метою публікації на­уко­вих статей і ві­д­прав­лен­ня цих матеріалів розробникам ме­то­дик.

Розділ 4. Вимоги до спеціалістів-непсихологів [5, c.415]

4.1. Користувачами психологічних методик можуть висту­пати спеціалісти з суміжних з психологією га­лузей: вчителі, лі­карі, соціо­ло­ги, інженери, економісти та ін.

4.2. Спеціалісти-непсихологи мають право використовувати ті­ль­ки де­які, добре теоретично та психометрично обґрунтовані ме­тодики, які не вимагають спеціальних знань при інтерпретації результатів (на­прик­лад, тести навчальних досягнень чи профе­сійних умінь). Мето­ди­ки, які не забезпечені однозначною стан­дартною інструкцією, необ­хід­ними показниками надійності та валідності, які вимагають паралель­но­го використання високо­професійних експертних методів, не можуть використовуватися спеціалістами-непсихологами.

4.3. Користувач-непсихолог повинен попередньо проконсу­льту­ва­тися з психологами, які працюють у даній практичній га­лузі про те, які саме методики можна використати для вирішен­ня поставлених зав­дань. Як­що ж методика складна, то несе­ціа­ліст може вибрати іншу, пройти відповідну підготовку чи залу­чити до проведення методики психолога.

Коментар: якщо психологи попереджають користувача про те, що правильне використання методики вимагає загальних знань з пси­ходіагностики чи спеціальної підготовки по ово­ло­дінню методикою, то користувач зобов’язаний або вибрати іншу методику, або пройти від­повідну підготовку, або залучити до проведення психодіагностики пси­холога, чи відмовитися від проведення психодіагностики.

4.4. Користувач, який отримує доступ до психодіагно­стич­них ме­тодик, автоматично бере на себе зобов’язання щодо до­тримання всіх вимог професійної таємниці, слідує всім етичним нормам по відно­ше­н­ню до досліджуваного та третіх осіб у про­веденні до­слідження.

Поиск по сайту: