Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей

При здійсненні життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «справедливе» і «необхідне», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до подібних уявлень, які склали­ся в культурі, тобто до загальнолюдських цінностей.

Однозначного трактування загальнолюдських цінностей у сучасній науці немає. Виділяють 5 підходів до їх розуміння [2, c.322-324]:

1) релігійний підхід: християнські заповіді – основа зага­льнолюдських цінностей. Ніхто не заперечує ролі християнства у становленні сучасної євро­пейсько-американської культури, але: мало хто знає ці заповіді; і як бути з пре­дставниками інших релігійних конфесій, атеїстами?

2) правовий підхід ґрунтується на прийнятих і підписаних багатьма кра­ї­нами документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конвенція про пра­ва дитини» та ін. Але й ці до­ку­мен­ти мало хто знає.

Наприклад, «Всезагальна декларація прав людини», ст.23, п.2: «Кожній людині, без будь-якої дискримінації, гарантується рівна оплата за рівну пра­цю...» [3].

На жаль, багато прав у таких документах залишаються чис­тою деклара­цією, тобто не можуть співіснувати з реальними за­гальнолюдськими цінностя­ми.

3) виділення різних рівнів людських потреб. Напри­клад, варіант, запропонований А.Маслоу. Але часто вищі рівні потреб, пов’язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості та са­моактуалізації[19] зовсім байдужі для бі­ль­шо­с­ті людей. Їх більше хвилю­ють прості, зрозумілі й корис­ні для життя речі, а вищі пот­реби – це тільки для обраних.

4) виділення первинного блага – це почуття власної гід­ності; воно багато в чому визначає життєвий «успіх» і відчуття «життя, яке склалося».

В основі цього почуття лежить принцип мотивації (чи «Аристотелівський принцип», відображений ним в «Нікомаховій етиці», кн.7 та 10), коли при ін­ших рівних умовах людські істоти отримують задоволення від реалізації своїх здібностей (вродже­них і набутих) і це задоволення зростає по мірі росту цих здіб­ностей чи їх складності).

Почуття власної гідності, самоповаги включає два аспекти:

- відчуття людиною своєї власної значимості, її тверде пе­реконання в то­му, що її концепція власного блага, життєвого плану заслуговує реалізації (це при­пускає володіння раціона­ль­ним життєвим планом, який задовольняв би «Аристотелівський принцип», переконання в тому, що наша особистість і наші справи оцінені та схвалюються іншими людьми, яких також поважа­ють та асоціація з якими приносить задоволення);

- впевненість у власних здібностях (хоча люди володіють різними здібнос­тями, в упорядкованому суспільстві для кожної людини повинна знайтися хоча б одна асоціація, де вона могла б реалізувати свої здібності та бути гідно оціненою, тому в сус­пі­льному житті необхідно уникати оцінок того, чиє жит­тя є більш цінним, інакше завжди буде обмежуватися гідність яких-небудь груп населення чи окремих особистостей).

Усього цього досягається шляхом суспільного договору, який ґрунтується не на ідеї «всезагального братства та любові», а на ідеї погодження різно­спря­мованих інтересів людей і неми­нучих компромісів.

5) виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного та особистісного самовизначення і пошуку го­ловного смислу своєї праці й усього життя.

Є.О.Клімов виділив такі загальнолюдські цінності: постій­не покращання, репродукування собі подібних (включаючи і турботу про здоров’я, материнство, ди­тинство, охорону при­ро­ди); покра­ща­ння предметного світу, створення нових засобів ви­робництва, роз­ширення асортименту товарів та послуг, постійне підвищення їх якості; поважне ставлення до індивідуальних особливостей кож­но­го, удосконале­ння суспільства на основі ідеї соціальної спра­вед­ли­вості, розвиток правових си­стем і наб­ли­же­ння їх до ін­тересів та потреб людей; взаємозбагачення, взаємо­обмін набутим до­свідом і почуттями, які переживаються, роз­ви­ток засобів кому­нікації між людьми, удосконалення засобів зао­хочення людини до культури.

На жаль, багато людей далекі від цих цілей і цінностей.

Поиск по сайту: