Про отримання та використання інформації

Пункт 39. Психологи при здійсненні своїх професійних фун­кцій повинні ретельно оберігати право клієнта на конфіден­цій­ність. Лише виключно необхідна для виконання дій, які вима­гаю­ться, інформація повинна бути отримана психологом і завж­ди ті­льки зі згоди клієнта.

Пункт 40. Уся інформація, отримана психологами про клі­єнта, як з його повідомлень, так і в результаті професійних спостережень, є їх­ньою професійною таємницею, збереження якої – їхнє професійне пра­во й обов’язок. Розголошення такого роду відомостей можливе тільки зі спеціального дозволу клієн­та. Психологи повинні стежити за тим, щоб їхні співробітники дотримувалися тих самих правил щодо ін­фор­мації.

Пункт 41. При здійсненні втручання на прохання самого клієнта й на підставі отриманих від нього відомостей, інфор­ма­ція про клієнта може бути повідомлена третій особі тільки зі спеціального дозволу клі­єнта й у визначених ним межах.

Пункт 42. Якщо обстеження або втручання здійснюється з ініціа­тиви іншої особи (судді, представника органів освіти, батьків, наймача й т.д.), а не самого досліджуваного, то він або його батьки й опікуни повинні бути сповіщені про обстеження або втручання, а також про те, кому буде направлений звіт психолога. Досліджу­ва­ний має право знати зміст звіту за умови, що це не створить сер­йоз­ної небезпеки для нього або для психолога.

Пункт 43. На результати психологічного обстеження, прове­де­но­го за запитом установи або організації, поширюються всі ви­моги попе­реднього пункту. Як психолог, так і організація, що звернулася до ньо­го, зобов’язані зберігати таємницю та до­три­му­ватися у своїх діях гра­ниць, обумовлених метою дослі­дже­ння. У випадку зажадання відповід­них даних іншими інстан­ція­ми, з ме­тою планування, оцінки трудових ресурсів і т.д., імена й інші ві­домості, що дозволяють впізнати клієнта повинні бути упу­щені (за винятком тих випадків, коли вони абсолютно необ­хід­ні).

Пункт 44. Інформація, отримана психологом у процесі його про­фесійної діяльності, не повинна бути використана ним у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, а також для створен­ня упереджень у клі­єнта.

Пункт 45. Усна, друкована, аудіовізуальна й інша публіка­ція клі­нічних випадків з ілюстративною, освітньою або науко­вою ме­тою по­винна здійснюватися так, щоб було неможливо іденти­фі­ку­вати особу, групу або організацію, яку описують. Як­що ймовір­ність такого впі­знавання існує, одержання згоди клієнта є обов’яз­ковим.

Пункт 46. Зберігання письмових або тих, що перебувають в елект­ронному банку інформації, психологічних даних (резуль­татів опиту­вань, тестування й т.д.) здійснюється під особисту відповідальність психолога, в умовах, що виключають доступ до них сторонніх осіб.

Пункт 47. У випадку присутності третіх осіб, які є непотріб­ними для професійних дій, які здійснює психолог, наприклад, сту­дентів або практикантів, необхідною є попередня згода клієнта.

Пункт 48. Звіт психолога повинен бути ясним, точним, чіт­ким й зрозумілим для адресата. Повинні бути зазначені межі роз­початих дій, ступінь вірогідності отриманої інформації, пос­тійний або тимчасовий характер виявлених явищ, методики, які засто­со­вувалися, й відомості про професіонала, котрий виконав роботу.

Пункт 49. Смерть або зникнення клієнта не звільняє психо­лога, не залежно від того, чи останній працює як приватний пси­холог чи як представник гро­мадської ор­га­нізації, від зберігання професійної таємниці.

Про рекламу

Пункт 50. Реклама послуг психолога повинна здійснюва­ти­ся в стриманій формі, із зазначенням професійної кваліфікації, ученого сту­пеня, членського номера в ОТП й, коли це доречно, галузі психології й методів, які застосовуються. У жодному разі не повинна повідом­ля­тися сума гонорару, даватися які-не­будь гарантії, звеличуватися про­фе­сійні досягнення й перера­хо­вува­тися успішні випадки. Обов’язково варто подавати точні ві­до­мо­сті про професіонала, що склав рекламний текст.

Пункт 51. Повідомлення про себе яким-небудь чином (у рекламі, на табличці, візитних картках, у програмах) невірних ві­домостей: не присудженого наукового ступеня, двозначної титу­латури, яка, не бу­ду­чи помилковою, може привести до помил­ко­вого розуміння, окрім того, що є дією, за яку особа несе кри­мі­на­льну відповідальність, є також гру­бим порушенням професійної етики. Таким же є використання довіри громадськості, коли мова йде про процедури сумнівної ефективності.

Пункт 52. Психолог не повинен допускати використання свого імені й професійного престижу для реклами споживчих то­варів і тим більше для сумнівної пропаганди.

Пункт 53. Психологи, однак, можуть брати професійну участь в освітніх програмах для населення, що переслідують со­ціально корисні цілі: освіта в області культури, здорового спо­со­бу життя, професійної орієнтації.

Пункт 54. Психологи, що використовують псевдоніми у своїй професійній діяльності, повинні зареєструвати їх в ОТП.

Поиск по сайту: