Бібліотечно-інформаційне обслуговування як система

Вступ

Найбільш глобальним фактором, що впливає на розвиток усіх сфер людської діяльності, і зокрема бібліотечної справи, є інформатизація. Вона вносить зміни у потреби користувачів, у професійні вимоги до бібліотекаря, до видового і змістового складу фонду, технології й організації усіх бібліотечних процесів, у тому числі обслуговування.

На бібліотечне обслуговування впливають і суто державні реалії: соціально-економічні зміни, у тому числі ринкових відносин, самовизначення регіонів, реформа системи освіти, нестабільність, зміни у структурі зайнятості населення. Бібліотеки не отримують потрібного бюджетного фінансування, але мають більшу самостійність, зокрема, для залучення позабюджетних коштів. Бібліотеки активно намагаються адаптуватися до сучасних умов, однак особливо важко це вдається великим бібліотекам, що мають великий книжковий фонд, складну негнучку структуру і зовсім недостатнє фінансування, щоб перетворити свої ресурси на основі нових інформаційних технологій.

У сучасних умовах посилилися протиріччя у бібліотечній справі.

З одного боку, безмежні інформаційні можливості, які надає Інтернет, з іншого – відсутність у багатьох бібліотек матеріальних засобів для реалізації цієї послуги. З одного боку – отримання текстів із бібліотек інших континентів, з іншого, через недофінансування, неможливість надання користувачам книг, які продаються у сусідньому магазині, і популярних періодичних видань.

Ще одне протиріччя. Бібліотеки декларують вільний доступ до інформації, але пропонують користувачам платні послуги (беруть гроші за використання МБА, виготовлення читацьких квитків тощо).

У бібліотеках існують поруч електронні каталоги і старі карткові, СD-, DVD-ромні і гіпертекстові технології і листки читацьких вимог, контрольні листки, книжкові формуляри і т. д.

Бібліотеки сьогодні переживають перехідний період. Це все викликало зміну в соціальній ролі бібліотек і бібліотечній філософії, правовому забезпеченні бібліотечного обслуговування, інформаційних потреб користувачів, бібліотечних ресурсах, зміни у технології, послугах, управлінні обслуговуванням, організації бібліотечного середовища, професії бібліотекаря.

Бібліотечно-інформаційне обслуговування як система

Бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів (БІОК) – діяльність, що здійснюється спеціально створеними з цією метою структурними підрозділами бібліотеки, які надають користувачам бібліографічну та фактографічну інформацію, власне документи або їх копії, інші бібліотечні послуги, що забезпечують задоволення духовних, виробничих, освітніх та інших потреб користувачів.

БІОК – провідна функція сучасних бібліотек, що підпорядковує, змінює та спрямовує роботу всіх інших підрозділів бібліотеки та технологічні процеси, які вони здійснюють, формує образ бібліотеки у свідомості громадськості і, в кінцевому результаті, визначає місце бібліотеки у суспільстві і сферу її соціального впливу.

Комплектування фондів, АСОД, створення ІПА, використання електронних інформаційних ресурсів повинні будуватися так, щоб забезпечити безперебійну роботу відділів обслуговування. Вивчення ж діяльності відділу обслуговування допомагає корегувати, виходячи з врахування поточних і перспективних потреб користувачів і «некористувачів» бібліотеки, роботу всіх інших структурних підрозділів бібліотеки.

Мета – оперативне і точне задоволення потреб користувачів бібліотеки.

Користувач бібліотеки – це окрема особа чи організація, що звертається до послуг бібліотеки. Користувач бібліотеки може бути відвідувачем виставки, учасником заходу, отримувачем довідки тощо. Основне завдання бібліотеки – формування із користувача справжнього читача.

Ефективність і цілеспрямованість бібліотечно-бібліографічного обслуговування (ББО) на кожному етапі розвитку суспільства багато в чому залежить від того, наскільки чітко опрацьована національна доктрина країни (розкрито її вищі ідеї, проблеми, пріоритети, цінності, тобто, духовні ідеали і цінності сучасного суспільного розвитку) і як глибоко розуміють її бібліотекарі публічних бібліотек. За твердженням Дж. Шира: «Мета публічної бібліотеки напряму залежить від мети самого суспільства.... Якщо люди чітко знають, до якої мети вони прямують, стають очевидними і цілі та завдання публічних бібліотек».

Просвітницька роль бібліотеки (не тільки надання книг, а й безпосереднє передання духовних норм і цінностей), розповсюдження інформації та знань – невід'ємний елемент бібліотечного обслуговування. Це надання, по-перше, актуальної, корисної, суспільноважливої книги, по-друге, інформації, необхідній людині в цей конкретний момент, зокрема й побутового використання. Крім того, спостерігається повернення до пріоритетів сімейного приватного життя.

Саме тому публічні бібліотеки переходять на мінімальне розділення в обслуговуванні дітей і дорослих, особливо у невеликих бібліотеках. Дітям і батькам надають можливість вибирати книги разом, а підліткам відкривають доступ до «дорослої» частини фонду. Спільний вибір книг, відвідування бібліотечних заходів батьків та дітей створюють можливості для між вікового спілкування. З’являється можливість передавати від батьків до дітей, від старших до менших любов до книги, сімейну інформацію і традицію.

Однак сьогодні роль бібліотек значно ускладнилася: вони переростають у поліфункціональну установу, беруть на себе все більші обов'язки, які були властиві іншим культурно-просвітнім, освітнім і виховним організаціям – будинкам школярів, клубам, палацам культури, які перепрофільовуються, стають платними чи просто зникають.

Почалось створення бібліотек-філіалі нового типу: бізнес-бібліотек, бібліотек – центрів правової інформації, бібліотек-клубів, бібліотек-Інтернет-кафе, бібліотек-театрів. Вони поступово залучають до книжкової культури ту частину населення, яка не відвідує бібліотеку з тих чи інших причин. Способами залучення до книги стають різноманітні заходи клубної роботи, театралізовані вистави, кружки, спортивні змагання тощо.

Бібліотеки забезпечують читачам право вільного вибору. Не варто при цьому забувати, що вибирає знаючий.

Кінцева мета бібліотечно-бібліографічної діяльності – культурна, полягає у духовній самореалізації особистості, створюючи умови розвитку індивідуальних здібностей. Свобода читання передбачає надання користувачам бібліотек можливості самостійно вибирати той чи інший варіант «занурення у культуру», використовуючи для цього гарантований суспільством асортимент безкоштовних бібліотечних послуг. Останнє особливо важливо, адже держава не здатна забезпечити потреби усіх громадян у безкоштовній освіті, перекваліфікації, підвищенні кваліфікації. Таким чином публічна бібліотека, надаючи можливість будь-якому читачу можливість самоосвіти, знижує тим самим напругу у суспільстві та зменшує соціальну нерівність, причиною якої все частіше стає освітній ценз.

Публічні бібліотеки обслуговують усі категорії населення, враховуючи їх професійні, освітні, культурні, дозвіллєві та інші потреби та інтереси.

Щодо дітей та юнацтва, то вони сприяють розвитку у них умінь і навиків раціонального читання, уяви і творчих здібностей, комп’ютерної грамотності, а також забезпечують навчальний процес та освітню діяльність підростаючого покоління. Особлива увага приділяється вчителям-педагогам.

Значне місце у публічних бібліотеках відводиться обслуговуванню таких категорій читачів, як інваліди, старші люди, люди похилого віку, госпіталізовані хворі.

Інвалідам, у тому числі тим, що мають труднощі у самостійному пересуванні, створюють умови для самостійного відвідування бібліотеки, а для тих, хто цього не може, організовують обслуговування на дому. Відвідування бібліотеки для інвалідів має велике психологічне значення, так як відкриває можливості для спілкування, самостійного вибору книг. Для покращення обслуговування інвалідів бібліотеки співпрацюють із різними громадськими організаціями, що об’єднують інвалідів, організовуючи при них пункти видачі чи пересувні бібліотеки. Особливої уваги потребує робота бібліотекарів щодо допомоги навчанню і вихованню інвалідів-дітей.

Свої особливості має організація бібліотечно-бібліографічного обслуговування читачів похилого віку. Великі можливості відкриває зв'язок із будинками-інтернатами для престарілих, госпіталями ветеранів війни, з територіальними центрами соціального обслуговування. Забезпечується доставка книг на дім престарілим читачам. У роботі з цією групою населення важливо створювати атмосферу дружелюбності і невимушеності, враховувати стан здоров’я, самопочуття читачів, бути чуйним, сприяти інтелектуальному і духовному спілкуванню читачів похилого віку з молоддю. Важливо створити сприятливі умови для відвідування бібліотек: облаштувати спеціальні ліфти, зручні поручні на сходах, відкривати «куточки відпочинку», добиватися розташування біля бібліотек зупинок громадського транспорту.

Певну роль можуть відігравати публічні бібліотеки в обслуговуванні госпіталізованих хворих. Тут перспективне використання бібліотерапії як методу лікування читанням (чи прослуховуванням) спеціально підібраних текстів. У цій справі потрібне об’єднання зусиль лікаря та бібліотекаря.

Свої специфічні потреби мають також відносно нові групи користувачів: підприємці, бізнесмени, фермери, безробітні, що перекваліфіковуються, біженці, переселенці. З кожною з цих груп повинна проводитися диференційована робота, пошук спеціальних видів послуг, що відповідали б особливостям і можливостям сприйняття інформації тієї чи іншої групи.

У визначенні практичної стратегії БІОК важливу роль відіграють наукові принципи та нормативні засади.

Принцип диференційованого підходу до користувачів бібліотеки на основі їх вивчення. Суть цього принципу полягає у твердженні, що сила дії книги зростає, коли вона адресована не читачеві взагалі, а конкретній людині, і максимально відповідає його читацькій підготовці, потребам, інтересам, зацікавленням. Бібліотекар має справу з користувачами, що відрізняються за віком, професією, освітою, психологічним складом та іншими особливостями. Ці та інші риси особистості впливають на вибір книги і характер їх читання, а значить, обслуговування кожного читача у конкретному випадку буде неоднаковим. Реалізація цього принципу ставить перед бібліотекарями завдання – вивчати користувачів та потенційних читачів бібліотеки і на цій основі проводити з ними роботу. Кінцева мета – реалізація формули «кожному читачеві його книгу, кожній книзі – її читач».

Принцип систематичності у БІОК полягає в тому, що лише створення чіткої системи ББО забезпечує успіх читацької діяльності. ББО повинно спрямовуватися на те, щоби: 1) читання кожного читача із випадкового та епізодичного поступово перетворилося на систему різноманітного й усестороннього читання, спрямованого на отримання певного кола знань; 2) читацька діяльність становила систему дій, що складаються із уміння визначити мету читання, вибрати потрібну книгу, з'ясувати раціональні способи читання, конспектування тощо; 3) читання з кожної теми охоплювало, окрім книг, журнальні, газетні та інші матеріали; 4) користувач бібліотеки вмів застосувати із обраної ним теми не лише можливості бібліотеки, але і радіо, ТБ, кіно, театру, музеїв, ресурси комп'ютерних мереж.

Принцип плюралізму у ББО. Суть полягає в тому, що бібліотекар визнає природнім право користувача на свободу вибору запропонованих йому джерел інформації, що представляють різні політичні, економічні, культурні, світоглядні, ціннісні підходи, близькі йому за духом, настроєм, бажанням. Свобода вибору документів гарантована Конституцією та Законом України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» (окрім джерел державних таємниць). Кінцева мета принципу – потрібно виховувати терпимість та повагу до інших поглядів та думок, навчити вмінню слухати інших.

Принцип діалогічності. Рухомою силою ефективного ББО є діалоги: бібліотекаря з бібліотекарем, бібліотекаря з читачем, читача з самим собою (автокомунікація), читача з автором книги (прямо чи опосередковано у процесі читання), читачів між собою і т. д. Завдання бібліотекаря – створити умови для змістовного і взаєморозвиваючого діалогу.

Принцип подвійного впливу. Життя впливає на зміст книги, яку створює автор, а книга, у свою чергу, у тій чи іншій мірі сприяє зміні життя, як позитивно, так і негативно. Звідси мета бібліотечного обслуговування формулюється таким чином: зацікавити читача хорошою книгою, пом'якшити чи нейтралізувати вплив поганих книг, вчити вміння вибирати джерела читання.

Принцип краєзнавчого підходу. Для підвищення зацікавленості, ефективності і глибини засвоєння будь-якої теми можливо і корисно знайти місце для краєзнавчих знань, читання краєзнавчої літератури. Засвоєння цих знань сприяє «укоріненню» особистості, зміцнює її індивідуальність і самостійність, розвиває світогляд. Краєзнавчі знання стають важливою складовою у читанні, що забезпечує більш легку адаптацію і «приживання» мігрантів у новому для них середовищі проживання (у тому числі переселенців, біженців). Краєзнавчі знання актуалізують читання, роблять його більш цікавим, конкретним і близьким.

Принцип наочності. Оскільки через зорові канали сприймається максимальна кількість інформації (80–90%), то демонстрація книги при її рекомендації читачам вважається необхідною. Бібліотекарі при рекомендації книги використовують три види наочності: 1) сама книга чи інший носій інформації (найвищий вияв цього виду наочності – відкритий доступ до фонду бібліотеки); 2) образ книги, представлений у вигляді макету, фотографій, малюнків, що акцентує увагу користувачів бібліотеки на якихось важливих (з точки зору бібліотекаря) характеристиках книги (використовується як елемент книжкової виставки, плаката, рекомендованого списку літератури тощо); 3) бібліографічний опис книги (використовується у різноманітних каталогах, картотеках, списках літератури). Кожен із цих видів наочності має свої переваги і недоліки, тому доцільно використовувати їх комплексно. Мета принципу: показати читачеві, що книга є у бібліотеці і цілком йому доступна.

Поиск по сайту: