Європейський парламент

Рада Європейського Союзу

Комісія Європейських Співтовариств

Суд Європейських співтовариств

Суд з питань аудиту

Економічний і соціальний комітет

Комітет регіонів

Для реалізації своєї політики ЄС має розгалужену інституційну структуру, елементи якої формуються двома способами: одні інститути складаються з осіб, що діють як офіційні представники держав-членів; інші – з осіб, пропонованих національними урядами, але що діють від імені всього Співтовариства. Органи Європейського Союзу складаються з органів співтовариств. У питаннях першої опори, співтовариства користуються незалежною законодавчою владою, яка в європейських державах належить парламентам, вибраним на виборах; виконавчою владою, що належить урядам; і юрисдикцією, що належить незалежним судам.

У організаційній системі прагнули знайти рівновагу між наднаціональною формою ухвалення рішень і національними інтересами держав-членів, і, з іншого боку, між представницькими органами, вибраними шляхом демократичних виборів, і органами, призначеними в адміністративному порядку.

На вищому рівні діяльністю і розвитком Союзу управляє Європейська Рада (The European Council), що складається з голів держав і урядів учасників Союзу.

Європейська Рада (European Council) утворена в 1974, а з 1986 його статус був офіційно закріплений в Єдиному європейському акті. У його склад входять голови держав і урядів країн-членів ЄС, а також голова Європейської комісії. Європейська Рада не ухвалює практичних рішень у справах, що входить в компетенцію Союзу. Його завдання - стимулювати розвиток Союзу і намічати загальну політичну лінію розвитку. Рада скликається регулярно не менше одного разу в півроку, протягом піврічного головування кожної з держав-членів. За регламентом, Європейська рада засідає двічі в рік, а фактично – чотири рази на рік (по дві зустрічі на кожне піврічне головування країни-члена). В ході цих зустрічей обговорюються загальна ситуація і найважливіші політичні проблеми Союзу, а також стан світової економіки і міжнародних відносин, визначаються пріоритетні напрями діяльності, приймаються програми і рішення стратегічного характеру. Як нарада голів держав на вищому рівні, Рада фактично визначає завдання Союзу і його відношення з державами-членами. У разі потреби скликаються також позапланові засідання, присвячені, як правило, одному крупному питанню, що вимагає ухвалення політичного рішення. Засідання відбуваються під головуванням розділу або прем'єр-міністра тієї держави, яка в дане півріччя головує в Раді. Підсумки дискусій і ухвалені рішення доводяться до загального зведення у вигляді відповідних політичних висновків головуючої сторони (Presidency conclusions). Формально, це політичний документ, який в подальшому трансформується в правові акти і рішення, що приймаються відповідними інститутами ЄС.

Основними інститутами Союзу є Європейський парламент (The European Parliament), Рада Європейського Союзу (The Council), Комісія Європейських Співтовариств (The Commission), і Суд Європейських Співтовариств (The Court of Justice). Комісія і Суд, а частково і Парламент, представляють виключно союзні інтереси. Досягненню національної мети, у свою чергу, сприяє Рада. Є також допоміжні і консультативні органи: Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів і Рахункова палата (або Палата аудиторів).

Європейський парламент (European Parliament) – консультативно-законодавчий орган ЄС, складається з представників держав-членів, що обираються прямим голосуванням в цих країнах.

Європейський парламент є представницьким органом із загальною кількістю членів 786, які обираються прямими виборами в кожній з держав-членів. Члени Європейського парламенту створюють свої парламентські фракції на основі політичної спрямованості, а не за національністю.

Парламент бере участь у виборі членів інших інститутів і може з кваліфікованою більшістю голосів відкликати Комісію. Він є консультативним органом Ради і Комісії. У законодавчій роботі Парламент бере участь як орган, що дає свої висновки, і, частково, що ухвалює рішення спільно з Радою. Парламент може утрудняти ухвалення рішень Радою, видаючи негативні висновки. Парламент бере участь в обговоренні бюджету Союзу і ухвалює остаточні рішення по витратах, наданих на розсуд. Парламент підтверджує, з свого боку, ухвалення нових членів в Союз. Для проведення практичної роботи Парламент розділена на комісії, одна з яких займається, зокрема, питаннями умов праці.

Функції. Здійснює функції консультацій і контролю; затверджує бюджет і укладає міждержавні угоди; схвалює або вносить поправки до правових актів, що приймаються, і бюджету ЄС.

Повноваження в області контролю. Комісія підзвітна Парламенту. Парламент може приймати санкції відносно Комісії, наприклад, винести їй вотум недовір'я, примусити її піти у відставку. Наприклад, така ситуація склалася в 1999, коли в результаті розслідування була опублікована доповідь, присвячена зловживанням службовим положенням деяких членів Європейської комісії Жака Сантера. Це привело до колективної відставки і призначення нового складу Комісії під керівництвом Романо Проді.

Парламенту відведена провідна роль при призначенні голови і членів Комісії. Парламент контролює діяльність Ради за допомогою розгляду програм і звітів головуючої в Раді держави-члена.

Законодавчі повноваження. Римський договір 1957 відводив Парламенту виключно консультативну роль. З часом його повноваження були значно розширені. Сучасний процес законотворчості в ЄС передбачає участь Європарламенту в законодавчому процесі через обов'язкові процедури взаємодії Комісії і Ради з Парламентом. Існують три основні процедури: консультації, сумісне ухвалення рішень, вираз згоди.

Повноваження в області бюджету. Процедура ухвалення бюджету, що передбачає два читання в Парламенті, дозволяє йому вносити поправки до розробленого Радою проекту. У виняткових випадках Парламент, якщо його думка не була врахована, може відхилити бюджет в цілому. Він дає висновок про діяльність Комісії, пов'язані з виконанням бюджету (на основі висновків Палати аудиторів).

Склад. Після прийому в Союз нових країн-членів, він налічує 786 депутати. Число представників, що обираються в кожній державі-членові, повинне відповідати числу голосів кожної країни в органах ЄС.

З 1979 парламент обирається прямим голосуванням. Термін повноважень депутатів складає п'ять років.

Місце і час проведення сесій. Щомісячні пленарні сесії проходять в Страсбурзі, додаткові сесії і засідання комісій – в Брюсселі. Генеральний секретаріат працює в Люксембурзі.

Організаційна структура. У Європарламенті представлені як європейські партії, так і парламентські фракції, що є політичні альянси менш крупних партій. У політичному спектрі Євросоюзу виділяються два крила: «Праві» – христианко-демократичні партії, консерватори, ліберали і націоналісти і «Ліві» - соціалісти, об'єднані ліві і «зелені». За підсумками виборів червня 2004 більше всього місць в парламенті отримала Європейська народна партія. На другому місці – Партія європейських соціалістів, на третьому – Альянс лібералів і демократів за Європу, на четвертому – фракція «зелених» Європейський вільний альянс. Всього представлено 7 крупних політичних фракцій з переважанням правоцентристів.

Діяльність Парламенту здійснюється під керівництвом Бюро, що складається з голови і 14 віце-голів, що обираються на два з половиною роки. Порядки денні сесій визначає Конференція голів. Крім пленарних засідань депутати працюють в 20 комісіях, що відають окремими напрямами діяльності ЄС. Міжпарламентські делегації підтримують зв'язки з національними парламентами всього світу.

Рада ЄС (Рада міністрів) – (Council) найвищий законодавчий орган ЄС.

Дійсним органом ухвалення рішень є Рада Європейського Союзу. У Раду (Рада міністрів) входять міністри урядів держав-членів в складі, залежному від обговорюваного круга питань. Рада загальних справ займається найбільш важливими з питань, що входять в компетенцію Ради. Він складається з міністрів закордонних справ держав-членів. Питаннями охорони праці займаються відповідні міністри держав-членів, що відають охороною праці, - міністри праці або соціального забезпечення.

Функції. Рада володіє правом ухвалення рішень, забезпечує координацію загальної економічної політики держав-членів, здійснює загальне керівництво бюджетом (спільно з Парламентом), укладає міжнародні угоди. Складається з представників держав-членів ЄС в ранзі міністрів національних урядів. Фактично існує більше 25 різних галузевих Рад.

Організаційна структура. Підготовка сесій Ради здійснюється в Брюсселі Комітетом постійних представників держав – КОРЕПЕР (COREPER) у складі голів національних делегацій при Співтоваристві. КОРЕПЕР проводить попереднє обговорення питань, що виносяться на Раду, що забезпечує безперервність функціонування останнього. Генеральний секретаріат, що також працює в Брюсселі, готує рішення Ради і стежить за їх виконанням.

Зазвичай кожну раду проводить не менші два офіційні засідання і однієї неофіційної зустрічі протягом одного належного голові терміну. Рада може збиратися одночасно в двох або численніших складах.

У Раді представлений один міністр з кожної держави-члена. Проте число голосів членів Ради залежить від розміру і економічного значення країни. Міністри Німеччини, Франції, Італії і Англії, наприклад, мають в раді по 10 голосів, а міністри Ірландії, Данії і Фінляндії тільки по три голоси. Число голосів інших країн коливається від чотирьох до восьми.

Загальна кількість голосів 87. Для кваліфікованої більшості потрібно 62 голоси. Закони про охорону праці підтверджуються на Раді кваліфікованою більшістю. Всі питання, що висуваються на Раді, обговорюються в Комітеті постійних представників держав-членів (Coreper), що полягає, в основному, з послів.

Підготовка питань, до розгляду їх в Комітеті постійних представників, ведеться в комітетах і робочих групах. У обговоренні питань в робочих групах беруть участь експерти центральних адміністрацій і представництв держав-членів. У обговоренні питань охорони праці беруть участь, зокрема, багато присутніх тут Міністерств праці Фінляндії, що служать. У робочих групах всі пропозиції проходять ретельну перевірку, і в Комітет постійних представників передаються лише ті питання, про які не досягли одноголосності в робочих групах. Узгоджені питання, як правило, не розглядаються Комітетом постійних представників. З Комітету постійних представників на спеціальний розгляд Радою переходять лише питання, що залишилися відкритими в Комітеті постійних представників. З погляду Ради головний упор в процесі ухвалення рішень робиться на підготовці питань в робочих групах. У них представники держав-членів, природно, діють в рамках повноважень, наданих їх міністрами.

Комісія Європейських Співтовариств (European Commission) – виконавський орган ЄС, що володіє одночасно правом законодавчої ініціативи.

Головним робочим органом Європейського Союзу є Комісія. У її склад входить 27 комісарів, які призначаються єдиною угодою урядів держав-членів на п'ятирічний термін. У Комісії повинен бути представлений, як мінімум, один представник з кожної країни-члена. Проте члени Комісії в своїй роботі представляють не країну-члена, а виключно Союз.

У розвитку законодавства Співтовариства Комісія має виняткове права ініціативи. Всі пропозиції повинні проходити через Комісію. В процесі обговорення Комісія може змінити свою пропозицію або зняти його з порядку денного. Комісія відповідає за виконання рішень Співтовариства, контролює дотримання законів Союзу в державах-членах і, якщо потрібний, порушує в суді Європейських Співтовариств позов проти держави-члена за порушення членських зобов'язань.

Функції. Комісії належить право законодавчої ініціативи: вона розробляє законодавчі пропозиції і направляє їх в Раду, контролює подальший процес законотворчості; стежить за застосуванням законодавчих актів, прийнятих Радою. У випадках порушень може удатися до санкцій, – наприклад, передати справу до Суду. Вона має право ухвалювати самостійні рішення в таких сферах як сільське господарство, торгівля, конкуренція, транспорт, функціонування єдиного внутрішнього ринку, захист навколишнього середовища і др.; виконує бюджет і управляє фондами ЄС. Крім того, Європейська комісія виконує дипломатичні функції ЄС за кордоном, маючи в своєму розпорядженні мережу представництв (у тому числі і в Києві).

Склад. Комісія складається з 27 членів. Вони призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Кандидатури затверджуються Європейським парламентом. 2005, згідно Ніццськой редакції Договору про ЄС, передбачається спрощення принципу формування Комісії (замість принципу представництва держав вводиться система ротації). Передбачається посилення її відповідальності перед Європейським парламентом.

Організаційна структура. Комісія складається з 27 генерального директората (Directorate-General), що відає окремими напрямами діяльності ЄС, включаючи відносини з третіми країнами. Наприклад, Генеральний директорат XVI займається питаннями проведення політики об'єднання, Генеральний директорат VIII – питаннями розвитку співпраці з державами АКТ (Держави Африки, Карібського моря і Тихоокеанського регіону, учасники Ломейськіх конвенцій). У штаті Комісії налічується 15 тис. службовців – це найбільша установа ЄС.

Місце і час проведення засідань. Комісія збирається один раз в тиждень в Брюсселі.

Комісія розділена з обговорюваних питань на 23 головних директората. Пропозиції Комісії, як правило, ґрунтуються на законодавчих проектах, які ретельно зважуються у відповідному директораті Комісії і в його робочих групах. Представники Комісії мають право брати участь в обговоренні пропозиції у всіх правомочних органах Союзу.

Суд Європейських співтовариств (Court of Justice of the European Communities). Забезпечує одноманітне застосування і тлумачення права ЄС на всій його території. Проте компетенція Суду не розповсюджується на нові сфери діяльності Європейського Союзу, установлені Маастріхтськім договором 1992 – загальну зовнішню політику і політику безпеки, а також співпрацю держав-членів в області правосуддя і внутрішніх справ, що відносяться до сфери міждержавних відносин.

Функції. Суду ЄС підвідомчі всі питання, пов'язані з виконання норм права Співтовариства. Рішення Суду не можуть бути оспорені і підлягають безумовного виконання.

Склад. Складається з 27 суддів (поодинці від кожної держави) і восьми юридичних радників (число останніх може бути збільшено одноголосним рішенням Ради). Вони призначаються на шестирічний термін урядами держав-членів і незалежні у виконанні своїх обов'язків. Голова Суду обирається суддями на три роки. Кожні три роки відбувається часткове оновлення складу суддів і юридичних радників.

Місце перебування – Люксембург.

У 1989, відповідно до Єдиного європейського акту, в допомогу Суду ЄС додатково установлений Суд першої інстанції (Court of the First Instance). Йому переданий розгляд деяких позовів, що висуваються проти інститутів і органів ЄС окремими особами і компаніями, суперечок, що стосуються правил конкуренції, трудових суперечок, застосування антидемпінгових процедур, розгляд справ, пов'язаних з функціонуванням Договору про ЄОВС. Правовий зміст цих рішень може бути оскаржений в Суді ЄС. Суд першої інстанції складається з 15 суддів, що призначаються таким же чином, як і Суд ЄС.

Суд з питань аудиту або Рахункова палата (Палата аудиторів) (The Court of Auditors). Створена в 1975 для аудиторської перевірки бюджету ЄС і його установ. Суд з питань аудиту контролює витрачання засобів і управління робочих органів.

Функції. Перевіряє звіти про доходи і витрати ЄС і всіх його інститутів і органів, що мають доступ до фондів ЄС; стежить за якістю управління фінансами; після завершення кожного фінансового року складає доповідь про свою роботу, а також представляє Європарламенту і Раді висновку або зауваження з окремих питань (на прохання інститутів або за власною ініціативою); допомагає Європарламенту контролювати виконання бюджету ЄС.

Склад. Палата складається з представників держав-членів (поодинці від кожної держави-члена). Вони призначаються Радою одноголосним рішенням на шестирічний термін і повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків.

Місце перебування – Люксембург.

Крім Парламенту, представницькими органами є Комітет з регіонів і Комітет з економічних і соціальних питань, які дають Раді і Комісії висновки, що не зобов'язують останніх. Вони представляють знання держав-членів по різних областях і регіонах.

Економічний і соціальний комітет (Economic and Social Committee) – консультативний орган ЄС. Утворений відповідно до Римського договору.

Функції. Консультує Раду і Комісію з питань соціально-економічної політики ЄС. Представляє різні сфери економіки і соціальні групи (працедавців, осіб найманої праці і вільних професій, зайнятих в промисловості, сільському господарстві, сфері обслуговування, а також представників громадських організацій).

Склад. Складається з 344 членів, званих радниками (по 24 представники від Франції, Німеччини, Італії і Великобританії, 21 – від Іспанії, по 12 – від Бельгії, Греції, Нідерландів, Португалії, Швеції і Австрії, по 9 – від Данії, Ірландії і Фінляндії, 6 – від Люксембурга). Не враховані Румунія і Болгарія.

Члени Комітету призначаються Радою одноголосним рішенням строком на 4 роки. Комітет вибирає з числа своїх членів Голову строком на 2 роки. Після прийому в ЄС нових держав чисельність Комітету не перевищуватиме 350 чоловік.

Місце проведення засідань. Комітет збирається 1 раз на місяць в Брюсселі.

Комітет регіонів (Committee of the Regions). Комітет регіонів є консультативним органом, що забезпечує представництво регіональних і місцевих адміністрацій в роботі ЄС. Комітет установлений відповідно до Маастріхтськім договором і діє з березня 1994.

Функції. Консультує Раду і Комісію і дає висновки з усіх питань, що зачіпає інтереси регіонів.

Склад. Складається з 344 членів, що представляють регіональні і місцеві органи, але повністю незалежних у виконанні своїх обов'язків. Кількість членів від кожної країни таке ж, як і в Економічному і соціальному комітеті. Кандидатури затверджуються Радою одноголосним рішенням за пропозиціями держав-членів строком на 4 роки. Комітет вибирає з числа своїх членів Голови і інших посадовців строком на 2 роки. Після прийому в ЄС нових держав-членів чисельність Комітету не перевищуватиме 350 чоловік. Не враховані Румунія і Болгарія.

Місце проведення сесій. Пленарні сесії проходять в Брюсселі 5 разів на рік.

У організаційну структуру ЄС входять також Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, інститут Європейського омбудсмена, що займається скаргами громадян щодо поганого управління якого-небудь інституту або органу ЄС, а також 15 спеціалізованих агентств і органів (наприклад – Європейський моніторинг центр по боротьбі з расизмом і ксенофобією, Європол, Евроюст).

Спільно з центральними банками держав-членів Центральний банк Європи складає центральну банківську систему Європи. Очікується, що з часом Центральний банк Європи матиме виняткове права на емісію білетів державної скарбівниць.

Поиск по сайту: