 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Сутність прибутку як перетвореної форми додаткової вартості найбільш чітко виявляється у нормі прибутку
Доцент Чередниченко Г.А.
Тема 6. Витрати капіталістичного виробництва і прибуток.
1. Витрати капіталістичного виробництва і вартість товару.
2. Сутність прибутку, його маса і норма. Фактори, що визначають норму прибутку.
3. Внутрігалузева та міжгалузева конкуренція. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару у ціну виробництва.
4. Закон тенденції середньої норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
Ця тема стосується проблем, що Маркс розглядає в ІІІ т. “Капіталу”: “Процес капіталістичного виробництва, взятий у цілому”. Ми маємо з’ясувати, яким чином глибинні процеси – виробництво додаткової вартості – проявляються на поверхні капіталістичної дійсності. Подібно тому як зарплата виступає як плата за труд, а не за робочу силу, додаткова вартість виступає на поверхні у перетворених, затемнених формах. В ІІІ-му томі Маркс викладає своє вчення про перетворені форми додаткової вартості.
1 питання.
Вартість кожного товару, що був вироблений у капіталістичній системі, має такі складові елементи: Т = С + (V + m)
С – вартість спожитих засобів виробництва (спожитий постійний капітал);
V – еквівалент вартості робочої сили, частина знову створеної вартості, що дорівнює по величині змінному капіталу, який був авансований на купівлю робочої сили;
m -додаткова вартість.
Вартість товару, виробленого в капіталістичній системі, вимірюється витратами труда: минулого - С і живого - (V + m). Вартість товару – це витрати суспільства, вони показують, скільки коштує виробництво товару суспільству – це витрати праці.
Оскільки капіталіст на виробництво товару свій труд не витрачає, а витрачає капітал, остільки для нього вартість товару вимірюється не витратами труда, а витратами капіталу (С + V). Саме (С + V) складають для капіталіста витрати виробництва товару, тобто капіталістичні витрати виробництва. Додаткова вартість m – капіталісту нічого не коштує, тому не включається в капіталістичні витрати виробництва. Вона коштує робітнику додаткового труда, а капіталісту достається даром.
Для капіталіста витрати виробництва товару неминуче представляються справжньою вартістю самого товару. То, чого коштує товар суспільству і то, чого коштує товар капіталісту – це різні поняття і різні величини.
Частина вартості товару відокремлюється у вигляді капіталістичних витрат виробництва. Структура вартості товару тепер може бути представлена:
Т = (С + V) + m = к + m
Постійний і змінний капітали, що були витрачені на виробництво, тепер фігурують під однією рубрикою “витрати капіталу”, зникла різниця між постійним і змінним капіталом, не видне справжнє джерело вартості, у тому числі додаткової вартості – труд найманих робітників. З точки зору капіталіста С і V не відрізняються один від одного – йому їх треба купляти для здійснення і відновлення капіталістичного процесу виробництва.
Капіталістичні витрати виробництва – цеперетворена форма частини вартості товару.
Перетворена форма – це форма, яка затемнює сутність виробничих відносин, які проявляються через цю форму. Сутність перетворення в даному випадку: частина вартості товару, що складається з витрат минулої праці (С) і витрат живої оплаченої праці (V) представляються як витрати капіталу.
Відокремлення частини товарної вартості у вигляді капіталістичних витрат виробництва відображає реальні сторони капіталістичної дійсності:
1. Показує, що капіталіст витрачає на виробництво товару свій капітал, а не свій труд. У цьому їх значенні витрати виробництва – специфічна категорія капіталістичного способу виробництва.
Для порівняння: у простому товарному виробництві власник засобів виробництва сам же створює товари, його витрати визначаються витратами труда, тому нема відокремлення витрат виробництва від вартості.
2. Капіталістичні витрати виробництва визначають ту частину товарної вартості, яка знову має бути авансована для купівлі факторів виробництва, має прийняти форму продуктивного капіталу з метою відновлення виробництва.
3. Відокремлення капіталістичних витрат виробництва в особливу категорію, яка відмінна від вартості товару, означає, що капіталісти можуть реалізувати товари по цінам, які нижчі за вартість цих товарів, і отримати доход, важливо тільки щоб ціна була вище капіталістичних витрат виробництва. Простий товаровиробник повинен реалізувати товар по вартості, бо він коштує йому витрат труда, тому він програє у конкурентній боротьбі з капіталістами. Конкурентоспроможність капіталіста тим більше, чим більше різниця між вартістю товарів і капіталістичними витратами виробництва.
Не слід плутати авансований капітал і капіталістичні витрати виробництва!!! К ав. > к; або C+V> c+v. Авансований капітал – це весь постійний і змінний капітал, тобто вартість всіх засобів праці, вартість яких переноситься на товари по мірі амортизації, вартість всіх предметів праці та всієї робочої сили. Звісно, що в 1-му товарі c – лише частка перенесеного постійного капіталу, тобто амортизаційні відрахування, що стосуються 1-го товару, вартість предметів праці, що були використані для виробництва цього товару. А v – це еквівалент денної вартості 1-ої робочої сили, або навіть його частка, якщо робітник виробляє декілька товарів на день. Елементи витрат виробництва по-різному впливають на вартість товару: 1) зростання чи зменшення c (вартість спожитих засобів виробництва, що перенесена на створений товар) спричиняє, відповідно, зростання чи зменшення як капіталістичних витрат виробництва, так і вартості товару; 2) зростання чи зменшення еквівалента вартості робочої сили v спричиняє, відповідно, зростання чи зменшення капіталістичних витрат виробництва, і зменшення чи зростання додаткової вартості m (протилежна динаміка у порівнянні з напрямом динаміки v), а вартість товару не змінюється, бо зміна пропорції між v та m не змінює загальну величину (v + m) – знову створеної вартості.
2 питання. Розглянемо тепер другу частину товарної вартості – надлишок над капіталістичними витратами виробництва, додаткову вартість.
Додаткова вартість до цих пір виступала як наслідок функціонування змінного капіталу. Т = С + (V + m) – з точки зору створення вартості – це стара вартість і знову створена вартість.
В результаті відокремлення капіталістичних витрат виробництва m виступає як наслідок функціонування не тільки змінного капіталу, а всього капіталу, як надлишок над витраченим авансованим капіталом:
Т = (С + V) + m = к + m = к + р.
↓
р
Або К аванс. + Р.
Відбулося перетворення додаткової вартості у прибуток.
Прибуток – це перетворена форма додаткової вартості. Сутність перетворення полягає в тому, що у формі прибутку додаткова вартість виступає не як результат функціонування змінного капіталу, а як результат функціонування всього капіталу, причому не тільки у сфері виробництва, але й у сфері обігу.
Хоча прибуток кількісно може дорівнювати додатковій вартості, але вона відрізняється від неї якісно, бо в ній замасковано, скрито походження додаткової вартості як результату відношення труда і капіталу.
Під рубрикою «витрат виробництва» фігурують ціна сировини, зношення машин, зарплата, яка представляє весь труд робітника оплаченим (перетворена форма вартості та ціни робочої сили). Усі елементи витрат підраховують бухгалтери, але жодний бухгалтер не зможе виявити у товарі додаткову вартість, хоча вона була створена неоплаченим додатковим трудом найманих робітників під час виробництва. Виявляється додаткова вартість лише на ринку, коли капіталіст отримає грошей більше, ніж витрати виробництва. Надлишок ціни над капіталістичними витратами виробництва складає прибуток капіталіста.
Таким чином: 1) всі частини капіталу однаково здаються джерелами прибутку; 2) складається враження, що прибуток виникає в процесі обігу, це враження посилюється за тих обставин, що ступінь реалізації втіленої в товарі додаткової вартості залежить від умов його продажу на ринку (по вартості, нижче або вище вартості в залежності від конкурентної боротьби). Насправді ринок обумовлює лише перерозподіл створеної у процесі виробництва додаткової вартості між різними капіталістами та нічого не змінює ні в природі, ні у величині створеної у суспільстві додаткової вартості. Однак глибинні відносини капіталізму можливо виявити лише в ході наукового дослідження, на поверхні їх не видно, проявляються вони лише в об’єктивних перетворених формах.
Сутність прибутку як перетвореної форми додаткової вартості найбільш чітко виявляється у нормі прибутку.
Норма прибутку:
m • 100%
p' = C + V
NB! C+V = Kаванс.
Норма прибутку – перетворена форма норми додаткової вартості і відрізняється від неї якісно і кількісно.
Поиск по сайту: