Перетворення додаткової вартості у середній прибуток приводить до перетворення вартості товару у ціну виробництва

Ціни, що визначаються витратами виробництва і середнім прибутком на авансований капітал, називаються цінами виробництва.

Формула ціни виробництва:

Ціна виробництва = c + v + p сер.

Ціна виробництва складається з капіталістичних витрат виробництва і середнього прибутку, що втілені в одиниці товару. Ціна виробництва – перетворена форма вартості товару, бо в ній затемнюється сутність вартості як втіленого (уречевленого) в товарі абстрактного суспільно необхідного труда, і ще більше затемнена справжня природа і походження прибутку.

Перетворення однієї частини вартості товару (c + v) полягало в тому, що витрати минулого та живого труда представлялись як затрати капіталу. Перетворення другої частини вартості товару (m) – додаткової вартості у середній прибуток – це подвійне перетворення.

Середній прибуток – це двічі перетворена додаткова вартість. Вона представляється не тільки результатом функціонування всього авансованого індивідуального капіталу, але й результатом міжгалузевої конкуренції.

Якщо прибуток відрізнявся від додаткової вартості, головним чином, якісно, то середній прибуток відрізняється від додаткової вартості і якісно і кількісно: 1) додаткова вартість пропорційна змінному капіталу, є результатом його функціонування, а середній прибуток пропорційний авансованому капіталу, у формі середнього прибутку додаткова вартість представляється як результат функціонування всього авансованого капіталу, як надбавка над капіталістичними витратами виробництва, що виникає в обігу.

2) Отримання середнього прибутку зв’язане з конкуренцією, представляється, що конкурентна боротьба – його джерело. Зв’язок з додатковим трудом найманого робітника ще більше маскується, ніж у прибутку.

3) Середній прибуток, як правило, кількісно не співпадає в кожному окремому випадку, для кожного капіталіста, кожної галузі з додатковою вартістю, що була створена в межах цього підрозділу. Середній прибуток, що додається до витрат виробництва в окремій галузі, визначається не процесом створення вартості в цій галузі, а умовами, що визначають всі галузі – скільки всього в суспільстві буде створено додаткової вартості, розміри авансованого суспільного капіталу і його розподіл між галузями.

На базі І-го тому “Капіталу” Маркс стверджував, що ціни під впливом попиту та пропозиції коливаються навколо вартості товару. На базі ІІІ-го тому “Капіталу” – він стверджує, що ціни коливаються навколо ціни виробництва. Чи нема тут протиріччя? Після публікації ІІІ-го тому деякі економісти писали про те, що начебто між І-м і ІІІ-м томами “Капіталу” існує протиріччя – Лоріа (італ.) писав про “банкрутство Маркса”; Зомбарт (німець) писав, що “вартість – фікція” (тобто не існує).

Критикам відповідав Енгельс: критики не зрозуміли метод Маркса – метод сходження від абстрактного до конкретного. У І-му томі розглядається сутність капіталістичних виробничих відносин, закон вартості і додаткової вартості у чистому вигляді. У ІІІ-му томі – ці ж категорії розглядаються в їх модифікації, в тому вигляді як вони виступають на поверхні капіталістичної дійсності – у вигляді ціни виробництва і середнього прибутку.

Ціна виробництва не суперечить закону вартості:

1) Основою ціни виробництва є вартість, тому що всі її елементи мають походження від елементів вартості.

Т = С + V + m

Ціна виробництва = С + V + p сер.

Поиск по сайту: