Норма прибутку – рушійна сила капіталістичного виробництва

Англійський публіцист, якого цитував Маркс писав: капітал боїться відсутності прибутку або дуже малого прибутку як природа боїться порожнечі. При 10% p' капітал згоден на будь яке використання, при 20% він пожвавлюється, при 50% - готовий зламати собі голову, при 100% - попирає всі людські закони, при 300% - піде на будь який злочин навіть під страхом шибениці.

У нашого Суркіса при торгівлі бензином p' була 600-800%...

Фактори, що визначають норму прибутку:

1. Норма прибутку залежить від норми додаткової вартості, тобто від ступеню експлуатації найманих робітників: чим вища m', тим при незмінності інших умов буде більша p'.

m' • V

p' = Каванс.

2. Швидкість обороту капіталу. Чим швидше обертається капітал, тим при інших рівних умовах, буде більша величина діючого змінного капіталу та додаткової вартості. Прямо пропорційно змінюється і норма прибутку.

m • 100% • n

p' = C + V

n -число оборотів змінного капіталу на рік.

3. Органічна будова капіталу. При незмінності інших умов норма прибутку знаходиться у зворотному зв’язку з органічною будовою капіталу. Приклад.

4. Економія у використанні постійного капіталу.

m • 100%

p' = C + V

Економія на постійному капіталі здійснюється або шляхом розвитку продуктивності праці в галузях, де виробляють засоби виробництва (здешевлення елементів постійного капіталу), або шляхом раціонального використання постійного капіталу.

Маса прибутку показує абсолютний розмір отриманого капіталістом прибутку, вона дорівнює:

p' • Каванс.

Р = 100%

3 питання. Розглядаючи норму прибутку та фактори, що на неї впливають, важливо прийняти до уваги жорстку конкурентну боротьбу між індивідуальними капіталами. Мова піде про вплив на норму прибутку внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції.

В основі внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції лежить різна органічна будова капіталу, в першому випадку мова йде про різну органічну будову капіталу в межах однієї галузі, в другому випадку – між різними галузями. У цьому зв’язку існує різниця і в швидкості оборотів окремих капіталів.

Внутрігалузева конкуренція приводить до формування ринкової вартості товару. Ринкова вартість товару створюється у виробництві, а проявляється, реалізується в обігу, її форма прояву – ринкова ціна. В галузі функціонують капітали з різною органічною будовою, що забезпечує різні рівні продуктивності труда найманих робітників. Капітали, що використовують більш досконалу техніку і технологію знижують індивідуальну вартість товарів по відношенню до ринкової вартості, що приносить їм надлишкову додаткову вартість у формі додаткового прибутку. Інші капіталісти теж прагнуть додаткового прибутку, для чого підвищують технічний рівень виробництва, що викликає зростання органічної будови капіталу як індивідуального так і капіталу в галузі в цілому.

Ринкова вартість товару визначається кількістю суспільно необхідних затрат абстрактного труда (СНЗТ) на виробництво товару, тобто відповідних затратам труда на тих підприємствах, що виробляють найбільшу частку продукції певного виду при суспільно нормальних умовах (як правило, середніх).

Для того, щоб товар можна було продати по його ринковій вартості, тобто у відповідності з СНЗТ, вся кількість суспільного труда, який був витрачений на виробництво всієї маси товарів цього виду, повинна відповідати величині суспільної потреби в них, тобто платоспроможній потребі (потребі, що забезпечена грошима). У протилежному випадку товари будуть продані або нижче їх ринкової вартості (якщо їх занадто багато), або вище (якщо їх мало).

Довгострокова змінаплатоспроможного попиту на певний товар звичайно викликає зміну в умовах виробництва – більше продукції починають виробляти підприємства з гіршими чи кращими умовами, що приводить до зміни ринкової вартості.

Короткострокова змінаплатоспроможного попитуна певний товар викликає відхилення ринкової ціни від ринкової вартості, вартість при цьому не змінюється.