VІIІ. Приведення нормативно-правової бази у відповідність із завданнями Стратегії

Для приведення нормативно-правової бази науково-технологічної та інноваційної діяльності у відповідність із завданнями Стратегії необхідно:

1. Законодавчо затвердити пріоритетні напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку України та механізм їх формування і реалізації, що запропоновані в проектах відповідних законів, розроблених на основі результатів виконання Державної програми науково-технологічного та інноваційного розвитку України (2004–2006 рр.) та з врахуванням змін і доповнень до них за результатами нової Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку України.

2. Розробити, законодавчо закріпити і ввести в дію механізми стимулювання інвестицій у наукові дослідження і розробки, а також в сферу освіти, подібні до тих, які застосовуються в розвинених країнах світу (вилучення з бази оподаткування підприємств і організацій коштів, витрачених на наукові дослідження і розробки або на підтримку навчальних закладів, прискорена амортизація наукових приладів та експериментального обладнання науково-дослідних установ та інноваційних підприємств і т.п.).

3. Вдосконалити нині чинний Закон «Про інноваційну діяльність», передбачивши в ньому реальні механізми стимулювання інноваційної діяльності виробничих підприємств і організацій, особливо спрямованої на реалізацію визначених державою пріоритетних напрямів.

4. Відновити діяльність Державного інноваційного фонду, передбачивши його наповнення шляхом певних відрахувань від валового доходу (доцільними для України є 1,5–2%) всіх платників податку.

5. Вдосконалити Закон «Про державні цільові програми», особливо в напрямку конкретизації механізму їх формування і управління та більш повного використання переваг програмно-цільового підходу.

6. Внести зміни і доповнення до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», передбачивши при цьому:

Ø запровадження ефективної системи управління формуванням державної науково-технологічної та інноваційної політики, яка забезпечувала б дієву координацію дій всіх органів виконавчої влади при втіленні в життя такої політики, чітко визначала б їх компетенцію і відповідальність за досягнення поставлених нею цілей;

Ø вдосконалення системи науково-технологічних пріоритетів шляхом запровадження їх ієрархії зі специфічними для кожного її рівня механізмами державної підтримки та відповідальності за їх реалізацію;

Ø чітку регламентацію організації конкурсів при визначенні виконавців науково-технічних та інноваційних проектів, яка гарантувала б об’єктивну експертизу відповідних пропозицій, виключала б зайві бюрократичні процедури і формальності, які лише імітують наявність конкурсу і служать прикриттям для різного роду «тіньових» схем, і водночас передбачала б персональну (аж до кримінальної) відповідальність посадових осіб за зловживання в цій справі;

Ø запровадити митні пільги для науково-дослідних установ, що закуповують наукові прилади та експериментальне обладнання за кордоном;

Ø передбачити створення в країні розгалуженої інфраструктури обслуговування науки, зокрема прокату наукових приладів та обладнання, істотне вдосконалення системи науково-технологічної інформації та більш широке впровадження сучасних інформаційно-комунікативних систем;

Ø запровадження надійної системи моніторингу науково-технологічної та інноваційної діяльності, відслідковування ходу реалізації державних пріоритетів у цій сфері.

7. Здійснити кодифікацію законів, що регулюють правовідносини у даній сфері, розробити й запровадити Кодекс законів про науково-технологічну та інноваційну діяльність. Ним мають бути унормовані принципи і правовий статус недержавних джерел фінансування науково-технологічної та інноваційної діяльності. Зокрема:

Ø необхідне унормування акціонерного фінансування, яке передбачає додаткові емісії цінних паперів під певні інноваційні програми;

Ø через вагу кредитування як другого виду фінансування слід приділити увагу програмному підходу до зацікавленості банків та інших кредитно-фінансових установ до інноваційного фінансування;

Ø має бути продуманий підхід до створення мережі венчурних та інноваційних фондів як центрів ризикового кредитування;

Ø слід легалізувати діяльність так званих «бізнес-янголів» – приватних осіб, які мають фінансовий та психологічний досвід для кредитування інновацій;

Ø необхідне створення «фонду фондів», який акумулював би кошти від численних джерел приватного і державного походження і розподіляв би їх між іншими фондами, які б в свою чергу спрямовували їх на відповідні напрямки фінансування згідно з програмами та іншими чинниками;

Ø нагальним є створення державно-приватної страхової компанії, якою б здійснювалося страхування венчурних проектів від притаманних цій ризиковій діяльності збиткових результатів.

8. Слід кардинально підвищити дієвість державних органів, на які покладені функції оформлення та охорони прав інтелектуальної власності, інформації про видані патенти та свідоцтва і укладені договори тощо, створити судово-виконавчу інфраструктуру захисту інтелектуальної власності, розгляду і розв’язання спорів у цій сфері. Зокрема, необхідно передбачити:

Ø розробку концепції створення й функціонування в Україні спеціалізованого патентного суду;

Ø удосконалення механізму запобіжних заходів з припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

Ø розробку методології й методики доказування (у тому числі збору й фіксації доказів) по даній категорії справ.

Законодавча система України в галузі інноваційного розвитку потребує суттєвого посилення норм, які визначають відповідальність органів влади і всіх учасників інноваційних процесів за повне і ефективне виконання законодавства.

Додаток 1

СПИСОК

Поиск по сайту: