Визначення поняття і зміст операційної стратегії

Операційна стратегія є однією зі складових частин загальної стратегії підприємства. Специфіка операційної стратегії полягає в об'єкті керування, процедурах формування стратегічних пріоритетів, організаційній структурі операційної системи.

Операційна стратегія не може бути головним чинником у виборі цілей і пріоритетів розвитку підприємства. Вона в деякій мірі доповнює загальну стратегію. Така її особливість прив'язки до зовнішніх критеріїв завжди повинна співвідноситися з внутрішніми критеріями системи.

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики й планів використання ресурсів підприємства, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Разом з корпоративною стратегією операційна стратегія охоплює певний спектр діяльності підприємства й припускає довгостроковий процес, покликаний забезпечити підприємству можливість адекватно реагувати на зміни в майбутньому.

На відміну від загальної операційна стратегія не пов'язана безпосередньо з чинниками довгострокових змін зовнішнього середовища. Операційна стратегія вимагає, щоб уся система була достатньо ізольована від випадкових коливань і впливу зовнішнього середовища.

Операційна стратегія проявляється в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка операційної стратегії полягає у виборі належної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування й управління, способів забезпечення якості й контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції підприємства.

Операційну стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність операційних завдань завданням більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури із часом мають тенденцію змінюватися, операційна стратегія також повинна розроблятися з урахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців продукції підприємства. Операційні можливості будь-якого підприємства можна розглядати як портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до запитів клієнтів підприємства.

Особлива роль операційної стратегії полягає в тому, що довгострокова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії.

Якщо розглядати операційну стратегію з історичного погляду, то варто підкреслити, що після Другої світової війни компанії США переживали період різкого сплеску споживчого попиту, який стримувався під час війни. У результаті, щоб задовольнити зростаючі потреби населення, американські виробники зосередилися на випуску більших обсягів продукції. У той же період японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів. Таким чином, для забезпечення своєї конкурентоспроможності підприємства різних країн керувалися зовсім різними пріоритетами.

Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі пріоритети: передбачити наслідки вибору кожного з варіантів, а також можливі компроміси, на які доведеться йти у разі вибору того або іншого варіанта.

Часовий проміжок операційної стратегії завжди менше часового проміжку загальної стратегії на величину (різниця між мінімально ні обхідним терміном стабільності операційної системи і періодом приходу інновацій).

Керівник не може забезпечити одночасно і високу технічну ефективність операційної системи, і її зміни. З погляду практичного управління слід максимально розтягнути в часі процес змін, щоб не втратити керованості операційною системою. Але необхідно пам'ятати, що затягнення цього процесу в часі може набрати характеру незворотного погіршення ефективності функціонування системи.

Мистецтво керівника полягає в тому, щоб віднайти баланс між мінімально необхідною стабільністю операційної системи і її зміною. І практично ця вимога реалізується завдяки формуванню двох груп стратегічних повноважень: базисні повноваження, що передаються першому заступникові, та повноваження, пов'язані з ухваленням рішення на зміну, що залишаються за керівником.

Практична реалізація стратегії вимагає двох різних типів менеджменту. За вертикальної системи організації повноважень переважають контрольні, планові і нормативні функції. Завданням реалізації стратегії додержання умов оптимізації чи мінімізації даних функцій.

Операційна стратегія системи формулюється і затверджується як і складова загального стратегічного плану. Особлива складність даної ситуації для організації управління полягає у виникненні двох рівнобіжних вертикалей; нова вертикаль – це особливі повноваження першого керівника. Найчастіше це призводить до зсуву первинної вертикалі на один рівень униз.

Виникнення нової вертикалі вимагає ще і певного горизонтального зв’язку між двома вертикалями. У результаті виникає варіант проектної, або матричної, структури управління, характерною ознакою якої є феномен подвійного підпорядкування. Така структура не може бути загальноприйнятою для систем, що змінюються, оскільки вона породжу управлінські конфлікти, оскільки суперечить принципу єдиноначальності. На основі перекриття зон відповідальності виникає невизначеність повноважень. А це впливає на ефективність менеджменту.

Операційний менеджер, за положенням, перебуває біля джерел формування цілей і стратегії операційної системи й ефективного управління її ресурсами. Розробка ефективної операційної стратегії залежить від «оригінальних» стратегічних і тактичних рішень операційного менеджера. Тому варто окремо виділити рішення стратегічного і тактичного рівнів, що для зручності сприйняття можна представити схемою (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Упровадження стратегії через специфічні функціональні рішення

Місія і розробка стратегії вимагають, щоб організація знайшла можливості в зовнішньому середовищі, для яких вона була створена, тобто визначила свою унікальну компетентність і унікальний шлях використання ресурсів для задоволення потреб ринку (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Компоненти операційної місії та стратегії

Поиск по сайту: