Вибір операційної стратегії та операційних пріоритетів

Для розробки ефективної стратегії організації потрібно виявити можливості економічної системи та мету організації. Ця причина функціонування організації і є її місією. Місія виконується через стратегії. Стратегія це план, створений для виконання місії. Для розробки стратегії потрібно визначити розвиток фірми за допомогою аналізу. Один з методів проведення такого аналізу – це SWOT-аналіз, що розглядає загрози і можливості зовнішнього середовища, а потім аналізує сильні та слабкі сторони організації. Ідея SWOT -аналізу полягає в тому, щоб визначити можливості, які відповідають сильним сторонам організації, або хоча б визначити стратегічно важливі моменти, якими можна скористатися. А менеджер шукає спосіб виявлення слабких сторін організації.

На двомірній матриці стратегій показані можливості зовнішнього середовища і загрози по горизонталі, а також сильні та слабкі сторони організації по вертикалі (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Матриця стратегій

Ефективний спосіб розробити план для досягнення конкурентної переваги – це виявити загрози і можливості зовнішнього середовища та поєднати сильні сторони і можливості під час запобігання загрозам зовнішнього середовища та локалізації власних слабких сторін. При цьому організація визначає, як максимізувати допустимі можливості і мінімізувати загрози.

Наприкінці 60-х і початку 70- х років центральним елементом концепції операційної стратегії стало поняття фокусування (спрямованості) операцій і збутової політики. Суть даного поняття полягає в тому, що в ході операційної діяльності неможливо одночасно досягти однаково високих результатів за всіма показниками. Управлінському апарату доводиться вирішувати, які параметри розвитку важливіші для успіху бізнесу, та зосереджувати (фокусувати) зусилля персоналу і ресурси організації на вирішенні тих проблем, які і визначаються стратегічними пріоритетами.

Так, наприклад, якщо підприємство вирішило зосередитися на скороченні строків виконання замовлення воно уже нездатне швидко реагувати на зміну попиту й пропонувати асортимент виробів. Так само стратегія виробництва з низькими витратами несумісна ні з високою швидкістю виконання замовлень, ні з оновленням технології. Низькі витрати вважалися безумовною перевагою й у тому випадку, якщо стратегічним орієнтиром залишалася висока якість продукції. Один з дослідників цієї проблеми Увікхем Скіннер запропонував нову концепцію «підприємства в підприємстві» (Plant-Within-a-Plant – PWP). Відповідно до цієї концепції виробництво розбивається на окремі технологічні лінії і для кожної з них розробляється окрема операційна стратегія. Відповідно до концепції PWP навіть робітників варто відокремлювати одного від іншого для того, щоб уникнути плутанини, що може виникнути при переході від одного типу стратегії до іншого.

Концепції фокусування та PWP широко застосовуються й дотепер. Однак їм на зміну приходять нові, які зводяться до того, щоб добре працювати одночасно на всіх напрямах. Саме такий підхід використовується при визначенні операційних пріоритетів.

Розрізняють кілька основних типів операційних пріоритетів: витрати виробництва, якість і надійність продукції, строк виконання замовлення, надійність поставок, здатність фірми реагувати на зміну попиту, гнучкість і швидкість освоєння нових товарів, а також специфічні для кожного окремого товару критерії.

Поиск по сайту: