Операційні стратегії в системі стратегічного менеджменту

ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ

Ефективність і раціональність діяльності підприємства великою мірою залежать від правильності вибору операційної стратегії. Якщо підприємство не має чітких, погоджених і досяжних цілей, можна вважати, що незабаром операційна система втратить інтерес менеджерів.

Без ефективної й досконало продуманої операційної стратегії жодна організація не може утримати за собою лідерство на ринку, оскільки вона програє у швидкості доставки, ціні або якості, а частіше за все – за всіма трьома показниками.

У багатьох організаціях явно вираженої стратегії не існує зовсім, а там, де загальна стратегія діяльності є, операційній функції звичайно приділяють занадто мало уваги.

Організаціям необхідні стратегії для досягнення своїх цілей. Стратегія як така необхідна як організації в цілому, так і окремим об’єднуючим її ланкам – наукові дослідження, продаж, маркетинг, фінанси, трудові ресурси тощо. Загальна стратегія підприємства виходить і моделі і специфіки його дій на ринку та запропонованих його менеджерами нових ідей.

Стратегія операційної діяльності – це вказівка, як перевести організацію звідти, де вона перебуває тепер, туди, де вона хоче перебувати; це засоби, досягнення бажаних результатів.

При формуванні стратегії менеджер, виступаючи як індикатор, певним чином реагує на зміни на ринку, вишукує нові можливості і є синтезатором різних думок і підходів, характерних для різного часу і річних підрозділів підприємства.

На великих підприємствах рішення з питань управління новими напрямами розвитку приймаються корпоративним керівництвом, керівники и господарських підрозділів, главами великих функціональних відділів корпорації в цілому або її підрозділах (виробництво, маркетинг і продаж, фінанси, трудові ресурси й т.д.), менеджерами заводів, регіональними торговельними представниками й менеджерами середньої ланки керування.

На рис. 2.1 показане місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій.

Операційна стратегія належить до конкретних стратегічних ініціатив і підходів у керівництві бізнес-одиницями (підприємствами, відділами продажів, центрами розподілу, стратегічними (бізнес-одиницями) при рішенні щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (маркетинг, закупівля сировини, управління запасами, виконання технологічних операцій основного виробництва, транспортного обслуговування тощо).

Операційні стратегії, незважаючи на менший масштаб у порівнянні зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи підприємства. Головна відповідальність за розробку операційних стратегій лягає на керівників середньої ланки, пропозиції яких повинні бути розглянуті й прийняті вищим керівництвом. Операційні стратегії є основою (фундаментом) піраміди і їх важливість не повинна бути приниженою.

Рис. 2.1. Місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій

Довгий час операційний менеджмент, особливо у виробничій сфері, залишався без належної уваги. Більшість підприємств обмежувалася скороченням витрат з виробництва й прагненням максимально ефективно використати робочу силу. Проте останнім часом деякі підприємства почали розглядати операційні процеси як одне з можливих джерел організаційного відтворення конкурентної переваги. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і звичайно це здійснювали менеджери, орієнтовані на технічне забезпечення. Украй мало уваги приділялося відповідності процесів, у результаті яких виробляється продукція й потуги, стратегії підприємства.

У 70-ті й 80-ті роки в цій області виникли принципово нові тенденції. В основних виробничих галузях, таких як автомобілебудування, випуск мотоциклів, побутової техніки й майже всієї побутової електроніки, почали домінувати переважно японські виробники, і менеджери зацікавилися питаннями про причини успіху. Як з'ясувалося, у більшості випадків вони полягали в найвищій ефективності операцій, у результаті чого швидкими темпами вироблялася продукція відмінної якості. Японські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще й навчилися швидко просувати її на ринки збуту, уникаючи при цьому проблем стартового періоду, типових для будь-якого виробника. Такі підприємства-виробники світового класу використовують нові критерії якості й продуктивності, а дослідження операцій виступає на передній план як основна зброя конкурентної боротьби.

Таким чином, провідні компанії почали враховувати той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо визначальної ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і почали застосовувати нову стратегію, яка одержала назву операційної стратегії.

Операційна стратегія пропонує новий підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій і методів. Це стосується принципів організації менеджменту, відповідно до яких, поряд її загальною стратегією, враховуються потреби покупців. Для підтримки такого підходу були розроблені нові інструменти й концепції, серед яких всеосяжне управління якістю й оновленням процесів.

В 90-х роках корпорації, що сьогодні стали лідерами ринків, досягли успіху в упровадженні подібних перетворень. Важливу роль відігравав у цьому їх досвід з маркетингу й загальна фінансова ситуація, однак вирішальним стало різке підвищення уваги до операційних процесів.

Успішність конкуренції товаровиробників на ринку у великій мірі залежить від того, наскільки правильно розроблена ними операційна стратегія й наскільки вона відповідає вимогам споживачів. Конкурентостійкість підприємств перебуває в прямій залежності від того, яку позицію вони займають стосовно інших учасників ринку.

Поиск по сайту: