Реформування організаційно-фундаментальної структури науки, розвиток інноваційних структур

Існуюча організаційно-функціональна структура науки зазнала значних змін за роки становлення української державності. Але внаслідок того, що процес реформування науки відбувався здебільшого без відповідної цілеорієнтації, без узгодженості з реформою інших сфер суспільного життя, в організації науки виникло чимало кризових проблем. Сучасна вітчизняна наукова сфера не спроможна адекватно реагувати на економічні та суспільні виклики і надто слабко впливає на розвиток країни. Водночас підприємництво слабо спирається на значний творчий потенціал науки.

Найбільш кардинальних заходів щодо приведення існуючої структури науки до сучасних ринкових умов потребує галузевий сектор науки. У сучасних ринкових умовах втрачається економічний зміст їх прямої відомчої залежності від відповідного міністерства або відомства. Кардинально мають змінитися і принципи формування структури цього сектору, відповідно має бути створена його нова організаційно-функціональна структура. Для цього передбачається:

1. Забезпечити структурування мережі наукових установ галузевого сектору науки за наступними організаційними формами:

Ø національні наукові та науково-технічні центри;

Ø галузеві наукові та науково-технічні центри;

Ø регіональні наукові та науково-технічні центри;

Ø міжнародні наукові та науково-технічні центри;

Ø державні й недержавні наукові, науково-дослідні, науково-технологічні та дослідно-конструкторські інститути;

Ø відповідні інститути і підрозділи підприємств, концернів, асоціацій та інших установ і організацій, які мають «фірмове» призначення.

2. Для здійснення ефективної державної підтримки прикладних досліджень і розробок, які мають важливе значення для країни, створити Фонд підтримки прикладних досліджень і розробок, в рамках якого на засадах самостійності (незалежності від міністерства або відомства) зможуть об’єднатися наукові установи. За існуючим, зокрема в Європі, прикладом склад постійних учасників цього фонду має формуватись і переглядатись урядом країни. Включені в реєстр наукові установи мають право отримувати на виконання державних замовлень до 50% коштів від загального обсягу виконаних ними НДДКР.

3. У галузі охорони здоров’я, оборони та інших пріоритетних напрямків розвитку держави створити відповідні національні наукові та науково-технічні центри із забезпеченням прямої державної фінансової підтримки їх наукової і науково-технічної діяльності та координації наукових досліджень за їх профілем, які здійснюються в країні за відповідними державними науковими і науково-технічними програмами.

4. Залишити у безпосередньому підпорядкуванні міністерств і відомств тільки галузеві наукові, науково-технічні центри за профілем галузі та комплексні наукові або науково-дослідні установи для здійснення аналізу стану, прогнозування, наукового обґрунтування стратегії її подальшого розвитку, розробки індикативних планів, галузевих програм тощо.

Основна проблема вітчизняного академічного сектору науки полягає в консервативності її організаційної структури, в надмірній диференціації наукових дисциплін і недотриманні принципу системної цілісності в їх розвитку. Фундаментальні дослідження розпорошені по багатьом відділенням НАН України, а також по державним галузевим академіям. Академічні інститути формально зберігають свій високий академічний статус навіть тоді, коли вони втрачають науковий рівень.

Система формування академічного сектору науки, що склалася за роки незалежності України, до якого автоматично віднесено, крім НАН України, також галузеві академії наук, необґрунтовано припускає існування різних рівнів академічної науки. Таке розмаїття академій наук, що утворилося у нас, не відповідає ні інтересам науки, ні інтересам суспільства. Тому стратегія, принципи і напрямки реформування академічного сектору науки полягають у наступному:

Ø академічний сектор науки повинен розвиватися за єдиною організаційно-функціональною парадигмою, згідно з якою вищою науковою установою країни є тільки Національна академія наук, що має забезпечувати виконання і координацію фундаментальних досліджень з пріоритетних для України напрямків наукових знань, де вітчизняна наука може досягти результатів світового рівня, створити ефективне наукове забезпечення для інноваційного розвитку економіки, науково обґрунтувати засади розбудови української державності, розвитку національної культури і духовності, здійснити експертизу державних проектів соціально-економічного розвитку;

Ø реформування академічного сектору науки потребує уточнення змісту і законодавчого встановлення таких базових понять, як «Національна академія наук», «академічна наукова установа», «академік і член-кореспондент», «науковий співробітник» академії, академія як «державна наукова установа» і «самоврядна організація», а також перегляду статутних положень, що стосуються органів самоуправління в академії та участі в них науковців з метою демократизації академічного життя, більш широкого залучення до вирішення питань її організації науковців, які не мають академічних звань, а також молодих учених;

Ø доцільно відмінити практику обрання академіків і членів-кореспондентів шляхом проведення регулярних масових виборчих кампаній. Цей доленосний для академічної науки процес має проводитись виключно в індивідуальному порядку і тільки в міру появи достойної особистості, яка відповідає найвищим світовим науковим критеріям;

Ø необхідно законодавчо затвердити подвійний статус НАН України як «державної вищої наукової установи» та «громадської наукової організації», зокрема, що стосується організації внутрішнього академічного життя;

Ø встановити, що віднесення тих чи інших наукових установ до Національної академії наук неприпустимо здійснювати механічно і назавжди. Необхідно запровадити систему державного моніторингу ефективності діяльності наукових установ, їх регулярну оцінку, в тому числі із залученням зарубіжних експертів, за визнаними у розвинутих країнах світу критеріями і встановлення на цій основі рейтингів, тільки за досягнення яких будь-яка наукова установа матиме право отримати академічний статус;

Ø припинити практику створення спільних наукових установ НАН України з іншими міністерствами і відомствами. Замість цього запровадити спільні з іншими науковими установами науково-дослідні програми, договірне використання матеріально-технічної бази, здійснення навчального процесу за участю науковців, а також розвивати форми безпосередньої інтеграції наукових установ і вузів.

Ø стимулювати створення НАН України спільних із зарубіжними установами міжнародних наукових підрозділів, зусилля дослідників в яких сприятимуть максимальній ефективності та прискоренню виконання робіт, які до того ж нададуть можливість співставлення результатів робіт вітчизняних учених та їх зарубіжних колег, а також дадуть новий імпульс міжнародному обміну науковими результатами і кадрами.

Основна мета реформування вузівського сектору науки полягає у забезпеченні органічного поєднання процесу навчання студентів з науково-дослідною діяльністю, приведення системи підготовки висококваліфікованих спеціалістів у відповідність з ринковими потребами, підвищення їх здатності ефективно працювати в інноваційній економіці.

Для цього передбачається:

Ø на базі вищих навчальних закладів, які мають відповідні традиції в справі розвитку науки, вагомий доробок і науковий потенціал, створити систему національних дослідницьких університетів. Цей статус має забезпечуватися наданням відповідної державної підтримки у фінансуванні їх наукової діяльності, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення, а також покладанням відповідальності на них за рівень наукоємності освіти в країні;

Ø встановити, що в кожному вищому навчальному закладі незалежно від форми власності створюється науково-дослідний фонд, в який зараховуються не менше 25% коштів, отриманих від залучених коштів, для державних закладів і не менше 10% для недержавних;

Ø створити спеціальний державний фонд спільних науково-дослідних програм університетського, академічного і промислового секторів науки, зосередивши в ньому починаючи з 2010 року до 10% коштів, що виділяються з бюджету на науку, а також встановити певні стимули для залучення до нього коштів недержавних інвесторів;

Ø поширити практику виконання міждисциплінарних досліджень всередині навчального закладу, ліквідувавши міждисциплінарну розпорошеність вузівських досліджень;

Ø встановити норму, згідно з якою будь-яка кафедра має право на існування лише за умов виконання поряд з учбовою роботою наукових досліджень за своїм профілем;

Ø переглянути норми учбового навантаження професорсько-викладацького складу з метою поступового його приведення до раціональних норм, встановлених в дослідницьких університетах розвинутих країн.

Поиск по сайту: