Приклад консультування безробітних громадян (занижена самооцінка)

Н. закінчила технікум харчової промисловості в обласному центрі. Вона технік-технолог харчової промисловості. За розподілом виїхала в одне з міст області й поступила на завод на посаду технолога-майстра. Заробітна плата була дуже маленькою, а жити доводилося в гуртожитку барачного типу зі зручностями на вулиці. До того ж, на роботі довелося керувати бригадою, середній вік у якій, становив приблизно близько 50 років. Їй же на той момент було 18 років. Паралельно довелося опановувати нову технологію роботи, тому що її призначили бригадиром не за тією спеціальністю, за якою вона закінчила технікум.

Через три роки Н. вийшла заміж і переїхала до іншого міста. Вона змушена була піти працювати буфетницею. Цю роботу Н. ненавиділа, тому що торгувати пивом так і не навчилася. Незабаром ускладнилися стосунки з чоловіком, і вона змушена була з ним розлучитися. В цей же час її запросили на посаду начальника виробництва на завод до сусіднього міста. В її обов'язки входило здійснювати контроль за виробництвом на чотирьох заводах харчової промисловості. І хоча Н. працювала там досить довго, вона змушена була піти звідти через хронічну хворобу дитини. Улаштувалася на роботу касиром у професійно-технічне училище, а потім стала і заступником директора з адміністративно-господарської частини. Народила другу дитину.

Через кілька років жінку знову запросили на хлібозавод технологом, на якому вона й проробила до початку 1990 року, коли завод було вирішено закрити. У неї в підпорядкуванні було 45 чоловік, і тут Н. вперше стикнулася з відкритим злодійством на робочому місці. З цим довелося боротися. І ця боротьба увінчалася успіхом: коли прийшов час здавати завод, усі заходи були проведені протягом двох днів.

Після ліквідації заводу Н. залишилася без роботи, а реєструватися як безробітна не хотіла. Тому вона написала лист генеральному директору об'єднання хлібозаводів в обласному центрі, в якому описала свій досвід роботи.

Дуже швидко її запросили на посаду директора хлібозаводу в інше місто. Під її керівництвом опинилося 140 чоловік. Колективу як такого не було. На початку своєї діяльності Н. стикнулася з прямим саботажем з боку працівників. Наприклад, при запуску закупленої в Німеччині нової потокової лінії з виробництва сушінь слюсарі, завданням яких було налагодження нового обладнання, уставляли залізні болти в рушійні частини машин.

Н. почала з формування колективу й низки виховних заходів, що поєднували як каральний вплив, так і заохочення. Нову лінію вдалося запустити протягом півмісяця. Незабаром заробило ще кілька нових потокових ліній з виробництва різних хлібопродуктів; старі печі були замінені німецькими міні-пекарнями. Н. установила тісні контакти з виробниками устаткування для хлібопекарської промисловості з Німеччини, в результаті чого нові лінії вдавалося налагоджувати в найкоротші терміни. Проте, незважаючи на економічну ефективність діяльності, Н. відчувала сильний вплив з боку незадоволених її політикою на підприємстві. На заводі практично щодня з'являлися перевірочні комісії з різних контрольних органів. Було навіть зроблена напад на її чоловіка, через що той тривалий час лежав у лікарні.

У результаті всього цього Н. пішла з роботи й зареєструвалася як безробітна в службі зайнятості області. До моменту її приходу в тренінгову групу вона вже кілька місяців шукала роботу. Її емоційний стан на початок тренінгу можна було оцінити як подавлений, депресивний, з високим ступенем розпачу. У тому, що залишилася без роботи, вона звинувачувала колишнє своє керівництво і колег по роботі, що нібито “уставляли їй ціпка в колеса”. Н. вважала, що для неї роботу знайти неможливо, тому що їй 51 рік, а потрібні скрізь люди яким до 40 років. Себе вона сприймала як невдаху, чий досвід нікому не потрібний.

У процесі роботи вона змінила свої установки. За підтримки з боку інших учасників групи, на прикладі ряду оголошень про пошук керівного персоналу, вона зробила висновок про те, що має великий досвід управлінської роботи. Складання резюме далося з превеликим зусиллям, але стало поворотним моментом, що дозволило переосмислити досвід роботи. Закріпило ж ці зміни формування перспективного плану пошуку роботи. Незабаром Н. одержала низку пропозицій щодо свого подальшого працевлаштування.

Поиск по сайту: