Навчальний матеріал. До цього віку ми відносимо осіб від 34 до 60 років

До цього віку ми відносимо осіб від 34 до 60 років.

Вікові завдання: природно-культурні(збереження здоров'я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забезпечення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше – онуків); соціально-психологічні (формування почуття продуктивності, відчуття контролю над ситуацією, подолання можливих криз у віці від 40 до 50 років).

Провідні інститути та агенти соціалізації: родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань.

Вікова субкультура: власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідського і професійного спілкування.

Небезпеки: пияцтво, алкоголізм, самотність, суїцид, безробіття, втрата життєвих перспектив, хвороби, убогість, смерть близьких, сімейні безладдя, розлучення.

Основні напрями роботи соціальних працівників: консультації з питань сімейного життя і виховання дітей, профілактики й подолання внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів; утворення можливостей у мікросоціумі для реалізації сімейних та індивідуальних інтересів та участі в суспільному житті, створення сімейних клубів та об'єднань, організація допомоги неблагополучним родинам і самотнім людям.

Соціальна робота з людьми зрілого віку є найменш вивченою. Проте можна припустити, що особливості соціальної роботи з цією віковою групою належать до галузі соціальної психології.

Таким чином, соціальна психологія – основа соціальної роботи з людьми зрілого віку.

Провідною проблемою соціальної психології є проблема соціальних впливів. Знаючи природу й характер цих впливів, соціальний працівник зможе краще зрозуміти, чому люди відчувають те, що відчувають, і роблять те, що роблять. Та й сам соціальний працівник стає менш уразливим для небажаних маніпуляцій і більш обізнаним у механізмі керування своєю діяльністю.

Наведемо відповідні приклади. Працюючи з людьми зрілого віку, соціальний працівник ураховує такі важливі обставини, як обставини гендера (соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям “чоловік” і “жінка”). В обставинах гендера має місце гендерна роль – набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок.

Світова практика соціальної роботи показала, що гендерні ролі залежать від культури та в індустріальних сучасних суспільствах є надзвичайно різноманітними (так, у Північній Америці молоді чоловіки й жінки з рівним ступенем вірогідності закінчують коледж, тоді як для японських чоловіків ця ймовірність виявляється в три рази вищою, ніж для японських жінок).

Наявність у суспільстві визначеної гендерної культури показує, до якої міри соціальна робота з людьми зрілого віку може бути продуктом відповідних норм.

Гендерна субкультура суспільства деякою мірою може пояснити бідність, емоційні розлади, злочини чи правопорушення, алкоголізм або наркоманію, чи навіть безробіття як результат особистісних, внутрішніх, індивідуальних недоліків.

Гендерна субкультура суспільства накладається на інші його субкультури (національно-етнічну, ментальну, правову і т.ін.). У результаті цей чи інший вплив може викликати найрізноманітніші відповідні реакції в представників різних культур, а отже, і соціальна робота з представниками різних культур буде набувати відповідного соціально-психологічного сенсу.

Показовим у цьому відношенні є такий приклад (зі спогадів Антона Селище ва – співробітника банку Morgan Stanley Dean Witter & Co).

Мій офіс розташовувався на Бродвеї, 1585, три з половиною милі від Всесвітнього торгового центру. Після того, як перший літак урізався в будинок, я вибіг на вулицю. Евакуація всього Манхеттена почалася практично відразу. Вулиці міста настільки вузькі, що, стоячи на бруківці, представити масштаби катастрофи було складно.

Пізно ввечері я вирішив піти з центру міста пішки, по мосту дістався до Брукліна. Нічний Нью-Йорк являв собою страшне видовище: порожній, засипаний попелом, освітлений прожекторами рятувальних машин. По гучномовцю звучали заклики записатися в групи волонтерів для участі в розчищенні завалів. Проходячи повз бар, розташований прямо біля зруйнованого будинку, я заговорив з його працівником, який повідомив, що найстрашніше було, коли після вибухів на голови стали сипатися частини людських тіл. Цих “осколків” були тисячі. І це було страшно...

Однак був і такий факт. У Південній вежі, що лише на 18 хвилин пережила свою “сестру” – Північну вежу Всесвітнього торгового центру, розташовувався офіс російської компанії, яка входила до холдингу E-Style, що спеціалізувався на інформаційних технологіях. Усі вони могли б загинути, якби...

Росіяни – не американці, що приходять на роботу о 9-й ранку. Так було й 11 вересня. Керівник компанії Володимир Можаєв ближче до полудня прийшов на роботу…а роботи-то й немає. Його нежартівливе занепокоєння про своїх співробітників незабаром уляглося: ніхто з них на роботу вчасно не з'явився. Навіть секретарка Ірина Плаксіна вчасно в офіс не встигла – у момент, коли “Боінг” вдарив у Південну вежу, вона знаходилася на першому поверсі й встигла благополучно вийти, так і не попрацювавши в той день жодної хвилини…

У галузі соціальної роботи з людьми зрілого віку дуже важливо знати, розуміти й використовувати особливості процесу соціального мислення на рівні “Я-концепція”. Більшість людей страждають від властивої їм схильності все відносити на користь свого Я (тенденція сприймати себе прихильно).

У повсякденному житті люди часто звалюють свою невдачу на ситуацію, а вдачу приписують собі; звичайно оцінюють себе вище за середнє за суб'єктивно бажаними особливостями і здібностями; вірячи в себе, виявляють нереалістичний оптимізм щодо свого майбутнього; переоцінюють поширеність власних думок і недоліків (помилковий консенсус) і недооцінюють поширеність здібностей і чеснот інших (помилкова унікальність).

Подібне сприйняття власного Я частіше виникає з мотиву підтримати й підвищити самооцінку – спонукання, що захищає людей від депресії, але сприяє недооцінці й груповому конфлікту.

Люди схильні не тільки сприятливо сприймати себе, а й підносити себе в бажаному світлі. Така тактика “регулювання вражень” може призвести людину до вдаваної скромності чи до деструктивної поведінки.

Як суспільне утворення людина пристосовує свій світ і свої дії до оточення. Кожна людина різною мірою є самомонітором (самомоніторинг: вивчення способів репрезентації себе в соціальних ситуаціях і регулювання поведінки з метою справити бажане враження), вона звертає увагу на свою поведінку й регулює її, щоб справити бажане враження. На прикладі вдаваної скромності, коли люди принижують себе, звеличують майбутніх конкурентів чи привселюдно хвалять інших, хоча в глибині душі залишають першість за собою, пояснюється тактика “регулювання вражень”. Через поведінку, що саморуйнує поводження, щоб захистити самоповагу, люди часом створюють собі перешкоди – проблеми, знаходячи виправдання своїм невдачам.

Я-концепція містить у собі не тільки переконання людини в тому, хто вона зараз, але також і те, ким вона могла б стати – наші “можливі Я”, що містять у собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, і те, якими ми боїмося стати. Такі можливі Я мотивують людину на досягнення особливої мети – досягнення того життя, до якого вона прагне.

Розуміння характеру соціального мислення в галузі Я-концепції зумовлює особливу спрямованість соціальної роботи з “дорослими” саме за зазначеною сферою. Так, сучасні соціально-психологічні дослідження в галузі феномена “самоповага” показують значну кореляцію між високою самоповагою й соціальним самопочуттям. Люди з високою самоповагою зберігають позитивні емоції; у поганому настрої люди, які мало поважають себе, будуть вишукувати погані спогади в своєму минулому. Люди з високою самоповагою поліпшують його позитивними спогадами; подібним же чином люди з низькою самоповагою в поганому настрої у відповідь на експонуючу мрячну картину, як правило, уявляють собі неприємну історію. Люди, які глибоко поважають себе, перебуваючи в поганому настрої, звичайно, придумують історію, що покращує настрій.

На відміну від інших практик метою соціальної роботи має бути самопосилення людини, якій надається допомога.

Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консультування безробітних громадян із застосуванням тренінгової технології. Ці приклади примітні також і тим, що демонструють нам факт того значення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі.

Поиск по сайту: