Модель міжбюджетних відносин

Розглянемо модель, яка включає функцію корисності окремого мешканця і регіону.

Нехай t_i(j) – податки, сплачені до місцевого бюджету

q – загальний обсяг місцевого бюджету

Т_i(j) – податки, сплачені до державного бюджету

С_t – загальний обсяг державного бюджету України

Y_i(j) – доходи j-го мешканця і-го регіону

Tr_i – трансферти або платежі

Е_і – нормативні витрати

Функція корисності j-го мешканця і-го регіону має вигляд

(1)

(2) - формула зведеного бюджету області.

Кількість місцевих бюджетів в і-му регіоні.

(3)

І_п – неподаткові надходження до бюджету

N – кількість регіонів в країні

(4) - трансферт

(5) - визначення знаку “+” чи “-“

Ця модель передбачає грошові потоки протилежних напрямів.

Деталізація на коефіцієнти значно ускладнює модель, тому припустимо, що коефіцієнти однакові для всіх мешканців регіону

Якщо розглянути функцію власної корисності (1) зрозуміємо, що місцева влада може впливати на --- цієї функції за рахунок місцевих бюджетів. Однак – податків – перший найбільш суттєвий додаток функції власної корисності (складову власних доходів). Від ефективності місцевої влади залежить величина k d₂. Від ефективності діяльності центральної влади величина k d₃.

В таких умовах підтримка місцевої влади залежить від уміння одержати трансферти від ДБУ, що цілком можливо в умовах невизначеності критеріїв нормативних витрат та існування значної похибки прогнозу надходжень до місцевих бюджетів. Ситуацію можна покращати якщо регіональний бюджет залежить від загальної суми надходжень, що збираються на його території, а окремі податки цілком закріплені.

Крім того частка зібраних на певній території загальнодержавних податків залишається в регіоні

Бюджетні обмеження на обласному рівні в цьому випадку визначається за формулою:

(6)

частка, яка може залишатися в

регіоні

Тобто при перевиконанні планових показників на регіональному рівні частка цих надходжень залишається в регіоні.

Питання ефективності розподілу ресурсів можна розглянути як на національному так і на регіональному рівні.

ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

1.Загальні риси прогнозування і планування в ЗК

2.Особливості бюджетного планування і прогнозування в окремих ЗК

Загальні риси прогнозування і планування в ЗК

Всі основні розробки в галузі прогнозування і планування в З розпочалися в останній чверті!(ст. У 30-х роках починає застосовуватись планування на макрорівні.

Прогнози складалися за допомогою моделі “витрати – випуск” лінійного програмування, моделей системного аналізу та на основі експертних оцінок.

Перші плани на макрорівні охоплювали фінансово-бюджетну і ГКП і сприяли складанню національних бюджетів.

Вони відрізнялися від державних бюджетів тим, що враховували доходи не тільки держави, а й в цілому країни.

1. На першому етапі (60 р.р.) нац. ек. плани складалися МФ.

2. 60 р.р. створювалися спеціальні планові органи

у Франції – генеральний комісаріат з планування

в Японії – ек. консультативна Рада

в Нідерландах – центральне планове бюро

в Канаді – економічна рада

3. В середині 70-х р. починають створюватись макроекономічні моделі за допомогою яких прогнозується розвиток економіки ряду країн регіону і всього світу. Вперше вони стали розроблятися в США.

Прогнозування в США здійснюється на основі останніх досліджень економічної науки, математичних методів і ЕО техніки.

Прогнозні розробки здійснюють державні структури різного рівня, науково-дослідницькі організації, комерційні прогнозні фірми та інші корпорації.

Прогнозується світова економіка в цілому, окремих країн, провідних галузей, окремих фірм, товарних ринків.

Щороку проводиться міжнародний симпозіум з прогнозування.

Напрямки прогнозних досліджень:

1.Прогнозування в системі державного регулювання

2.Внутрішньофірмове прогнозування

3.Комерційне прогнозування

Головні прогнозні розрахунки, які стосуються бюджетів здійснюються в адміністративно-бюджетному управлінні.

В Японії розробляються п’ятирічні плани, тобто це програми, що мають індикативний характер.

У Франції система прогнозування і планування пройшла три етапи:

1.повоєнний період 1945-1960 характерне директивне планування на зразок СРСР

2.кінець 60-х р. здійснено перехід до індикативного планування

3.початок 90-х р. пов’язаний з розвитком стратегічного планування.

Напрями стратегічного розвитку розробляються у вигляді цільових державних програм і супроводжуються комплексом різних фінансових пільг, що стимулюють їх реалізацію (приклад: заохочення у створенні малих підприємств)

Країни з перехідною економікою (СНД, Китай, Угорщина, Румунія) – розробляється багатоваріантний прогноз, індикативні плани та виробляється стратегія розвитку.

Впроваджується методика МВФ з прогнозування макроекономічних показників і відбувається перехід до системи національних рахунків.

У Китаї особливу увагу розробці прогнозів почали приділяти наприкінці 80-х р. 19 ст.

При академії суспільних наук Китаю було створено спеціалізовану проблемну групу аналізу і прогнозу ек. стану. Працівники цієї групи у співробітництві з американськими вченими розробили макроекономічну модель Китаю. Було здійснено прогноз ек. розвитку до 2010 р.

Особливості бюджетного планування і прогнозування в окремих ЗК

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчуються 31 березня.

При розроблені проекту бюджету кабінет ураховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися.

До основних положень належать: зростання ВНП, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціна на основні продукти, зокреми на нафту, рівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків здійснюється згідно з націон. рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 р. (ESA 95).

Уперше за 1999/2000 бюджетний рік бюджет був зведений з профіцитом у 3,5 млрд.ф.ст., тоді як 1998/1999 бюджетний рік завершився з дефіцитом у 3 млрд.ф.ст.

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням.

Планові доходи і видатки ДБ Великобританії на 2000/2001 – 2004/2005 бюджетні роки (млрд.ф.ст.)

За такий досить тривалий період часу – 5 років – можливі помилки в прогнозних розрахунках, але за останні 5 років середня абсолютна помилка не перевищувала 1% від ВНП або “+” чи “-“ 9 млрд.ф.ст.

Сучасний бюджетний устрій ФРН має 3 рівні – федеративний, земельний і общинний.

У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануванню, у т.ч. бюджетному. Фінансове планування обов’язково здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовуватись воно почало з 1967 р. Основою його є середньострокове планування до 5 років. При цьому виді планування можливо враховувати зміни в бюджетній політиці.

Перший рік – це поточний бюджет, другий рік, рік на який формується бюджет, і наступні 3 роки – перспективний бюджет.

Планування в Німеччині є ковзним. Це означає, що фінансове планування складається кожний рік наново, і при цьому період планування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша порівняно з постійним планом актуальність: ковзний план у змозі більш гнучко реагувати на зміну ек. і соц. умов.

Основа фінансового планування – це планування витрат. Досить чітко плануються витрати, пов’язані з управлінською діяльністю, витрати на інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. На перші 2 фінансові роки складається макроекономічний прогноз з урахуванням змін господарської кон’юнктури, а на подальші три – такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.

У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету.

Для зіставлення федерального, земельного й общинних бюджетів існує єдина бюджетна класифікація.

Погодження бюджетних планів усіх рівнів здійснюється радою з фінансового планування. Ця рада є координуючим структурним органом на рівні міністерств як федерації і земель з участю представників общин.

Поиск по сайту: