Розділ VI. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Шляхи реалізації Програми такі:

• удосконалення нормативно-правової бази з питань виховання;

• консолідація зусиль органів державної влади у вихованні духовно-моральної, життєво компетентної особистості, яка успішно реалізує свої потенційні можливості в соціумі як гро­мадянин, сім'янин, професіонал;

• здійснення управління процесом виховання та контролю за ді­яльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавства України, відповідних указів Президента Укра­їни, постанов Кабінету Міністрів України;

• подальша демократизація державного управління процесом виховання;

• підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педа­гогічних працівників з виховної діяльності;

• модернізація вищої і післядипломної педагогічної освіти з ура­хуванням сучасних вимог і потреб виховання підростаючої особистості;

• організація системного моніторингу динаміки розвитку змін в організації й оцінці ефективності процесу виховання дітей та учнівської молоді.

На рівні місцевих органів управління освітою:

• піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчаль­них закладів усіх типів і форм власності;

• організація навчально-методичного забезпечення учасників виховного процесу, вдосконалення професійної компетент­ності педагогічних працівників, соціальний захист педагогів;

• залучення й координація зусиль різних соціальних інституцій у процесі виховання дітей та учнівської молоді;

• створення необхідних умов для виховання дітей та учнів­ської молоді, розвитку їх здібностей, професійного само­визначення;

• кадрове забезпечення, фінансування і сприяння реалізації державних та регіональних програм виховання дітей та уч­нівської молоді;

• координація дій педагогічних колективів, сім'ї, громадськості з питань виховання учнів;

• правове, психологічне забезпечення виховного процесу з дітьми-сиротами, дітьми з дисфункційних сімей;

• забезпечення ефективності профілактики девіантної пове­дінки дітей та учнівської молоді, дитячої безпритульності, правопорушень;

• попередження та подолання тютюнокуріння, вживання нарко­тичних та психотропних речовин, профілактика ВІЛ/СНІДу;

• сприяння створенню й розвитку дитячих і молодіжних гро­мадських організацій як осередків самореалізації особис­тості;

• розвиток регіональних та інших систем виховання, які врахо-/ вують територіальні, соціальні, національні особливості, що

спрямовані на духовно-моральний розвиток особистості. На рівні навчального закладу:

• підвищення професійної компетентності педагогів, пов'яза­ної із здійсненням процесу виховання;

• активізація творчого потенціалу педагогів у виборі методів, форм, засобів, технологій виховання;

• розширення спектра суб'єктів виховання;

• наукове й організаційно-методичне забезпечення процесу виховання;

• посилення відповідальності суб'єктів виховання за здійснен­ня даного процесу;

• забезпечення єдності навчання й виховання як двох взаємо­залежних складових системи освіти;

• посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім'ї і навчального закладу;

• поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, на­ціонально-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів, місцевої громади.

Поиск по сайту: