Поняття особистості. Основні фактори її формування

МІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

Матеріали

До самостійного вивчення

Теми: «Особистість у системі

Соціальних зв’язків»

З курсу «Соціологія»

Для студентів усіх спеціальностей

Денної та заочної форм навчання

Кривий Ріг

Укладач: кандидат філософських наук, доцент Амірова Р.І.

Рецензент: кандидат соціологічних наук, доцент Орлова О.И..

Відповідальний за випуск: зав. каб. Васильченко В.В.

Розглянуто

на засіданні

кафедри філософії

протокол № ____

від ___.___.2009 р.

Зміст

1. Поняття особистості. Основні фактори її формування.

2. Соціалізація особистості.

3. Контроль за поведінкою особистості і соціальні відхилення.

4. Соціальні статуси і ролі.

Поняття особистості. Основні фактори її формування

Проблема особистості займає особливе місце в соціальній структурі суспільства як її основний, базовий елемент, без чого немає і не може бути ні соціальних дій, зв’язків і взаємодій, ні соціальних відносин, спільностей і груп, ні соціальних інститутів і організацій. Людина одночасно і суб’єкт і об’єкт всіх суспільних відносин. Які люди – таке й суспільство – такі й люди.

Соціологію людина цікавить насамперед як продукт суспільства, а не як продукт природи.

Особистістю не народжуються, а стають. Народжена дитина є людиною, але ще не особистістю, хоча в ній закладена потенційна можливість стати особистістю, тому треба визначитися з рядом понять, щоб зрозуміти, що таке людина, індивід, особистість.

Людина – це поняття, що пояснює приналежність особи до людського роду, володіння нею загальними для всіх людей рисами.

Індивід – це поняття, що використовується для характеристики окремоі людини, а не всіх людей, всього людства; конкретний носій всіх психофізіологічних і соціальних рис людства: розуму, волі, потреб, інтересів і т.д.

Індивідуальність – поняття, що використовується для вираження своєрідності, неповторності, унікальності конкретної особистості. У ній фіксуються як особливості дії різних біологічних факторів (вікових особливостей, статі, темпераменту), так і розходження в соціальних умовах життєдіяльності людини.

Особистість – поняття, що використовується для вираження сутності людини, втілені й реалізовані в ній системи соціально значущих рис і якостей даного суспільства.

Відмінність між індивідом і особистістю проявляється не тільки в плані їх різного місця в онтогенетичному[1] і філогенетичному[2] розвитку людини. Індивід і особистість розрізняються ще і як особливі типи соціальності людини. Індивід характеризується як доособистісна істота, носій предметно-традиційної дії і поєднаної родової свідомості. Індивід – це масоподібна істота, носій стереотипів масової свідомості і масової культури. Людина, що не хоче й не може виділитися із загальної маси людей, що не має своєї думки, своєї особистої позиції, яка при кожних умовах віддає перевагу діяти як всі.

Особистість – це особливий соціальний тип, що характеризується наступними рисами:

· деякою автономністю до суспільства, тобто людина здатна певною мірою виступати незалежно від суспільства, протиставляти себе суспільству, мати свою думку, власну позицію;

· самосвідомість, самоаналіз, самооцінка як невід’ємні від особистої незалежності;

· самоконтроль і відповідальність за свої вчинки. Умови природного й соціального буття нав’язують особистості певні рамки поведінки. Особистість може знайти відносну свободу, коли вона пізнає умови свого буття й опановує їх. Якщо людина вільна у своїх діях, то вона відповідає за свої дії сама, і навпаки;

· ціннісні орієнтації або життєва позиція, які проявляються в соціальній активності або соціальній пасивності.

Особистість – це стійкий комплекс якостей, властивостей, що набувається людиною під впливом відповідної культури суспільства й конкретних соціальних груп, до яких вона належить, у життєдіяльність яких вона включена.

Основні фактори формування особистості

Оскільки особистістю не народжуються, а стають, то слід виявити ті фактори, які цьому сприяють. Це, з одного боку, вроджені, біологічні, генетично обумовлені якості й здібності людини, а з іншого - це соціальний досвід, що вона набуває в процесі своєї життєдіяльності. Розглянемо їх докладніше.

1. Біологічна спадковість, що дає можливість забезпечити відтворення і розвиток біологічних властивостей людей. Біологічна спадковість кожної людини поставляє сирі матеріали, які потім формуються різними способами в людську особу, індивіда, особистість. Риси біологічної ковості доповнюються вродженими потребами людської істоти, які включають потреби в повітрі, їжі, воді, активності, сні, безпеці й відсутності болю. Біологічний чинник створює нескінченну розмаїтість темпераментів, характерів, здібностей, яка сприяє кожній людській особі бути завжди відмінною від інших членів суспільства. Однак біологічний чинник не здатний повністю створити особистість, тому що ні культура, ні соціальний досвід не передаються з генами.

2. Культура. Певний культурний досвід є загальним для всього людства і не залежить від того, на якому ступені розвитку перебуває те чи інше суспільство. Тому що всі люди, у якій би частині світу вони не жили, фізично влаштовані однаково, вони мають ті ж біологічні потреби і зіштовхуються із загальними проблемами, які стаорює перед людством навколишнє середовище.

Наприклад, кожна дитина одержує харчування від старших за віком; навчається спілкуванню через мову, набуває досвіду застосування покарання і винагороди й т.д.

Разом з тим кожне окреме суспільство передає практично всім своїм членам деякий особливий досвід, особливі культурні зразки, які інші суспільства запропонувати не можуть. Із соціального досвіду, єдиного для всіх членів даного суспільства, виникає характерна особистісна конфігурація, типова для багатьох членів даного суспільства.

Наприклад, особистість, що сформувалась в умовах мусульманської культури, буде мати інші риси в порівнянні з особистістю, вихованою в християнській спільноті.

3. Фізичне оточення. Тут маються на увазі відмінності в кліматі, географічних особливостях і природних ресурсах, які впливають на становлення особи. Деякі дослідження надавали фізичному оточенню вирішального значення в розвитку особи. Відомий соціолог Петирим Сорокін узагальнив теорії багатьох учених, – від Конфуція, Арістотеля, Гіппократа до сучасного йому географа Еліота Хантінгтона, згідно з якими групові відмінності в поведінці осіб в основному визначаються фізичним оточенням. До цієї групи вчених можна також віднести філософа Г.В. Плеханова та історика Л.М. Гумільова. Теорії, розроблені цими дослідниками, є достатньою основою для оправдання етноцентричного пояснення, проте вони не можуть оправдати вирішального впливу фізичного чинника на розвиток особи. Дійсно, в подібних фізичних і географічних умовах формуються різні типи осіб, і навпаки, дуже часто буває так, що схожі групові ознаки осіб розвиваються в різних умовах навколишнього середовища.

У зв’язку з цим можна сказати, що фізичне оточення може впливати на культурні особливості соціальної групи, але його вплив на формування окремої особи незначний і його не можна порівняти з впливом на культуру особи, групи, культури, групового або індивідуального досвіду.

4. Груповий досвід – це те, що індивід повинен засвоїти в процесі взаємодії із соціальним оточенням. Лишившись без соціального оточення, тобто потрапивши в соціальну ізоляцію, індивід втрачає можливість опанувати груповим досвідом і можливість стати особистістю, соціальною істотою.

5. Унікальний індивідуальний досвід – це результат засвоєння індивідом групового досвіду крізь призму свого «Я». Саме тому кожний особистий досвід унікальний і його не вдається нікому в точності повторити.

Отже, на формування особистості впливають в певній мірі біологічні фактори, фізичне оточення, загальні культурні зразки поведінки, груповий досвід і суб’єктивний, унікальний, особистий досвід. Ці фактори повною мірою проявляються в процесі соціалізації особистості.

Поиск по сайту: