 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Отже, чим вищий рівень розвитку виробництва у країні, тим менша її залежність від сировинного фактора
Сировинно-матеріальне забезпечення промислових технологій
План лекції
1.Загальний стан ресурсної бази України
2. Класифікація сировини
3. Основні способи водопідготовки
4. Очищення питної води
5. Методи очищення стічних вод
Загальний стан ресурсної бази України
Промислова продукція – це вироби, які отримують внаслідок перероблення так званої сировини.
Сировина – видобутий природний ресурс, на який витрачено певну працю і який потребує подальшої переробки в цільовий продукт. Наприклад, з видобувної природно-ресурсної мінеральної сировини залізної руди отримують продукцію – чавун, який, в свою чергу, є сировиною для подальшого отримання з нього продукції – сталі, яка є сировиною для отримання з неї металопродукції, і так далі.
Ступінь використання природно-сировинних ресурсів визначає рівень розвитку економіки країни.
Використання природних ресурсів країнами:
1. Продаж сировини і одержання за неї коштів, які використовуються для задоволення поточних потреб. Економічно відсталі та слаборозвинені країни, які не мають сучасного розвиненого промислового виробництва. Прибуток від реалізації сировини постійно падає, а природні сировинні ресурси поступово вичерпуються.
2. Раціональне використання сировинних ресурсів для розвитку власної економіки. Розвинені країни отримують прибутки за рахунок продажу продукції та технологій, а не сировини.
3. Обмеженість природно-сировинних ресурсів компенсується високим рівнем економічного розвитку. Так, Японія, практично не маючи сировинних та енергетичних ресурсів, працює на привезеній сировині, забезпечує високу ефективність її переробки і досягає сучасного рівня розвитку. Маючи лише 5 % необхідних природних ресурсів і завозячи решту 95 %, країна лідирує у виплавці й експорті сталі та кольорових металів, виробництві і експорті продукції машинобудування, електроніки, лісової та хімічної промисловості. Прагнучи зменшити залежність економіки від імпорту сировинних ресурсів, Японія та інші розвинуті країни йдуть шляхом розробки та широкого використання у виробництві ресурсо- і енергозберігаючих технологій.
Отже, чим вищий рівень розвитку виробництва у країні, тим менша її залежність від сировинного фактора.
Сировинний фактор відіграє дуже важливу роль для промислового виробництва. Необхідні виробничі витрати на сировину, які в економічній практиці називають матеріаломісткістю виробництва, складають у більшості галузей промисловості понад половину всіх вкладень.
Матеріаломісткість визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції, які можуть бути виражені як у грошових, так і в натуральних показниках.
Більш наочним є метод зіставлення натуральних показників, наприклад, маси вихідної сировини й готової продукції. Якщо відношення маси сировини до маси готової продукції лише трохи перевищує одиницю, то виробництво нематеріаломістке, якщо ж кратність становить два й більше, то матеріаломісткість вважається високою.
Природні ресурси України: земельні, водні, мінеральні, біологічні, кліматичні тощо, що створює потенціал для розвитку промисловості.
Україна володіє багатим природно-ресурсним потенціалом, найбільшу питому вагу в якому мають земельні ресурси (понад 44 %). Значну частку природно-ресурсного потенціалу займають ліси.
Найважливіші мінерально-сировинні ресурси
1. Паливно-енергетичні:
- кам'яне вугілля (з а існуючих темпів видобутку вугілля його запасів вистачить Україні на 1700-1800 років);
- буре вугілля
- нафта й газ
- торф (п онад 2500 родовищ у північній частині України (Волинська, Рівненська, Чернігівська, Київська, Львівська області)
- горючі сланці (тверді горючі користі копалини, як правило це рештки найпростіших водоростей)
2. Рудні корисні копалини:
- залізна руда
- марганцева руда
- інші руди (мідні, нікелеві, титанові,цирконієві, уранові, олов'яні, ртутні,поліметалеві тощо)
3. Нерудні корисні копалини:
- графіт
- самородна сірка
- калійні солі
- кам'яна сіль
4. Кам'яні будівельні матеріали(( Житомирська область - граніти, базальти, лабрадорити) та Крим (мармур, крейда)).
5. Алмази ( Приазов'я)
6. Коштовні самоцвіти( Карпати, Крим, Донбас)
7. Бурштин( Рівненська область)
8. Озокерит( гірська порода органічного походження, яка являє собою комплексну сполуку вуглеводів, асфальтенів і смол, Львівська, Івано-Франківська область)
9. Гідрогазомінеральні ресурси(р одовища підземних вод, розсолів, мінеральних вод (сульфідних, йодних, бромних, радонових, кременистих), родовища лікувальних мінеральних вод - Моршинське, Немирівське, Хмільницьке, Трускавецьке; запаси інертних газів (гелію, аргону, криптону, ксенону, радону); грязеві родовища - Керченський півострів, Одеська область тощо)
10. Водні ресурси (Україна багата і на водні ресурси. Вона має добре розвинуту річкову мережу, в складі якої - 70 тис. річок, у тому числі 14 з них мають довжину понад 500 км. Показники засвідчують, що споживання свіжої води за ці роки зменшилося майже втричі, але скидання забруднених без очищення вод збільшилось більше ніж у 3 рази. Потужність очисних споруд за цей період дещо зменшилась. Таке водовикористання - негативний фактор формування екологічної ситуації, що вимагає розроблення і здійснення заходів, спрямованих на її поліпшення. Адже в найближчій перспективі Україна може стати гостровододефіцитною країною)
У попередні роки, зокрема під час існування командно-адміністративної системи, природні багатства України нещадно експлуатувалися. Більшість видобутої сировини вивозили за межі України. Тут залишалися зруйноване природне середовище і великі соціально-економічні збитки.
У наш час, за сучасного рівня розвитку продуктивних сил в Україні, економічно важливо бережно відноситися до освоєння природних ресурсів. Природокористування, яке було б ефективним не лише для нинішнього, й для майбутніх поколінь, вимагає впровадження нових ресурсозберігальних технологій.
В Україні розроблено загальнодержавні та галузеві програми розвитку мінерально-сировинної бази в цілому та окремих її складових:
- «Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року»,
- «Національна програма розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу до 2010 року»,
- державна програма «Кольорова металургія України на період до 2010 року»,
- національна програма «Нафта і газ України» та ін..
Всі програми передбачають раціональні та збалансовані шляхи розвитку і вдосконалення мінерально-сировинної бази, виходячи з умов, які реально склалися у країні та світі. Головна мета заходів, які проводяться – забезпечити стабільну роботу діючого МСК необхідною сировиною, зменшити його залежність від імпортної сировини та збільшити експортний мінерально-сировинний потенціал країни за рахунок розширення її асортименту, обсягів та якості. Успіх виконання прийнятих програм багато в чому залежатиме від сталого й достатнього їх фінансування.
Для забезпечення прогнозних потреб економіки України в мінеральній сировині пріоритетними напрямами робіт є:
– вивчення й відтворення ресурсного потенціалу для забезпечення поточних і перспективних потреб України в мінеральній сировині;
– поступовий перехід до вивчення геологічної будови і мінеральних ресурсів Світового океану та Антарктиди;
– державне регулювання використання державного фонду надр, мінеральних ресурсів і охорона надр;
– науково-дослідні конструкторські роботи та інформаційне забезпечення геологічного вивчення й відтворення мінерально-сировинної бази;
– переоснащення матеріально-технічної бази геологорозвідувальних робіт і лабораторно-аналітичної бази.
В Україні проводяться роботи з удосконалення правового, податкового та іншого законодавства, з метою зниження ступеня інвестиційного ризику і підвищення привабливості використання надр країни для припливу іноземного та вітчизняного капіталу.
Основні напрямки промислового розвитку України:
1. Економне комплексне використання сировини,
2. Застосування ресурсо- та енергозберігаючих технологій, що забезпечить її сировинне майбутнє і можливість зростання економіки, зменшить навантаження на навколишнє природне середовище.
3. Використання відновлювальних видів природних ресурсів – сонячне тепло, тепло Землі, Світовий океан, опади, клімат і рельєф.
Поиск по сайту: