В) ставка податку

Зміст додаткових елементів правового механізму податку є різним, залежно від ступеня деталізації податкового механізму. Залежно від характеру деталізації дану групу елементів можна поділити на:

- додаткові елементи правового механізму податку, що деталізують основні або пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування - категорії, прямо залежні або опосередковано пов'язані з об'єктом оподаткування);

- додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, методи, строки й способи сплати податку; бюджет або фонд, куди надходять податкові платежі)

Таким чином, як додаткові елементи правового механізму податку можна виділити такі:

а) предмет, база, одиниця оподаткування;

б) джерело сплати податку;

в) методи, строки й способи сплати податку;

г) особливості податкового режиму;

д) бюджет або фонд надходження податку (збору);

Є) особливості податкової звітності.

Отже і основні і додаткові елементи носять обов'язковий характер, без якого неможливе закріплення відповідного податкового механізму. Додатковість елемента підкреслює не його необов'язковість, а особливості регулювання (можливість делегування компетенції тощо).

Щодо факультативних елементів. В окремих випадках специфіка податку вимагає виділення в його механізмі особливих елементів, характерних винятково для даного податку. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів по майнових податках; застосування специфічних реєстрів тощо. Подібні елементи й становлять групу факультативних, які можуть бути, а можуть і не використовуватися у податковому механізмі.

Зміст основних елементів податку.

Платник податку.

Платник податків повинен реалізовувати комплекс податкових обов'язків, що формується у три основні блоки:

1) обов'язки з ведення податкового обліку;

2) обов'язки щодо сплати податків і зборів (це не виключає виконання цих обов'язків через представника);

3) обов'язки щодо податкової звітності.

Згідно Закону, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Платниками податку можуть бути:

1) фізичні особи (податкові резиденти і нерезиденти України);

2) юридичні особи (податкові резиденти й нерезиденти України), їхні філії й інші відокремлені підрозділи, якщо вони мають окремий баланс і окремий розрахунковий або інший рахунок у банківській установі;

3) консолідовані групи платників податків;

4) інші особи, що відповідають положенням податкового законодавства України.

Кожний із платників податків може бути платником податку по одному або декількох податках.

Не можуть бути платниками податку:

1) органи, що входять у систему органів державної влади й управління, органи місцевого самоврядування в межах виконання покладених на них функцій;

2) релігійні організації.

При використанні певного податкового важеля стосовно кон­кретного платника враховуються два критерії: резидентство й територіальність. Різне поєднання цих критеріїв породжує неоднаковий податковий режим і часто є основною проблемою подвійного оподаткування. Деякі країни за основу беруть критерій резидентства (Великобританія, США, Росія, Україна); інші -критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки).

Принцип резидентства (постійного місцеперебування) поділяє всіх платників на дві групи:

а) резиденти - особи, які мають постійне месцепроживання або місцезнаходження в даній державі й доходи яких підлягають оподаткуванню із всіх джерел (несуть повну податкову відповідальність);

б) нерезиденти - особи, які не мають постійного місця­ перебування в державі й у яких підлягають оподаткуванню лише доходи, отримані ними на даній території

Розмежування на резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

1) постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій - 183 календарних дні);

2) джерела отриманих доходів;

3) межі податкової відповідальності (обов'язку): повної або обмеженої.

Принцип територіальності визначає національну залежність джерела доходу. При цьому оподаткуванню в даній країні підля­гають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від податків у цій країні.

Фізичними особами - платниками податків в Україні є громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

Основні ознаки фізичних осіб - платників податків:

Поиск по сайту: