Методичні рекомендації. «Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних

«Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов’язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю».

Для позначення структурних елементів норми права теорія права оперує такими поняттями: диспозиція, гіпотеза, санкція.

Диспозиція – центральний елемент норми права, в якому у вигляді владного припису закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види диспозицій:

1.За ступенем визначеності:

§ Визначені – закріплюють однозначне правило поведінки, тобто учасники відносин позбавлені можливості для вибору іншої поведінки;

§ Не повністю визначені – вказують лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб’єкти уточнюють свої права та обов’язки самостійно;

§ Відносно визначені – вказують на права і обов’язки суб’єктів, але надають можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин;

§ Альтернативні – вказують на настання декількох правових наслідків, але передбачають настання лише одного з них.

2.За способом викладення:

§ Проста – правило поведінки визначається у загальному вигляді без деталізації його ознак;

§ Описова – правило поведінки закріплюється повно, з деталізацією його ознак; чітко визначаються права і обов’язки учасників відносин;

§ Бланкетна – закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права;

§ Відсильна – аналогічна бланкетній з тією різницею, що для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до інших частин даної норми або до інших норм цієї ж галузі права.

3.За складом:

§ Прості – містять одне правило поведінки;

§ Складні – містять два або більше обов’язкових правил поведінки;

§ Альтернативні – містять декілька правил поведінки, суб’єкт може виконувати будь-яке з них.

Гіпотеза – структурний елемент норми права, який вказує на умови, за наявності або відсутності яких вступає в дію правило поведінки. Гіпотеза – невід’ємний елемент норми; її точність і визначеність є умовою реалізації норми. Відсутність такої визначеності ускладнює використання передбачених нормою можливостей її адресатами – громадянами, та їх об’єднаннями. Якщо ж норма закріплює повноваження державного органу, то невизначеність перерахованих в її гіпотезі умов надає йому право діяти на власний розсуд.

Види гіпотез:

1.За ступенем визначеності:

§ Визначена – вичерпно визначає ті умови, при наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції норми права;

§ Відносно визначена – обмежує умови застосування норми права певним колом формальних ознак.

2.За формою вираження:

§ Абстрактні – умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, що надає можливість охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків;

§ Казуальні – визначаються умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки, тому норма права поширюється на обмеженіше коло випадків.

3.За складом:

§ Прості – містять одну обставину, необхідну для дії правової норми;

§ Складні – містять дві або більше обов’язкових обставин, за якими пов’язується дія правової норми;

§ Альтернативні – чинність норми права визначається залежно від однієї або кількох фактичних обставин (умов) і для настання правових наслідків досить наявності однієї з цих обставин.

Санкція – це частина норми права, яка містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкції – створення тих чи інших несприятливих наслідків для правопорушника або заохочувальних наслідків для суб’єктів, що виконують владний припис.

§ Види санкцій:

1.За ступенем визначеності:

§ Абсолютно визначені – чітко визначають вид та міру юридичної відповідальності;

§ Відносно визначені – межі юридичної відповідальності визначаються від мінімальної до максимальної або тільки до максимальної;

2.За кількістю несприятливих наслідків:

§ Прості- передбачають один невигідний наслідок.

§ Складні-передбачають одночасне застосування декількох невигідних наслідків.

§ Альтернативні – вказують на декілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається правозастосовчим органом, виходячи з особливості конкретної справи;

3.За характером наслідків:

§ каральні (штрафні); правовідновлювальні (компенсаційні); заохочувальні.""

4.За галузями права:

§ кримінально-правові; адміністративно-правові; цивільно-правові; дисциплінарні.

Домашнє завдання

Повторити тему: «Правові норми, їх структура і види»

Поиск по сайту: