Тема 7. Безпека життєдіяльності людини в умовах надзвичайних ситуацій

Стан природно-техногенної безпеки України. Причини виникнення і класифікація надзвичайних ситуацій.

Системний аналіз “середовища проживання” як джерела виникнення надзвичайних ситуацій. Природні загрози і їх розміщення по регіонах України. Сильні вітри, снігопади, ожеледиця, налипання мокрого снігу, повені, паводки, землетруси, зсуви, абразійні процеси, підтоплення, забруднення підземних вод, пожежі.

Техногенні загрози і їх концентрація по регіонах України. Надвисока концентрація в окремих районах великих промислових комплексів, високий рівень радіаційної небезпеки, небезпеки хімічного ураження, вибухонебезпечних об’єктів, гідроспоруд, транспорту.

Причини виникнення і класифікація надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та військового характеру.

Тема 8. Основні принципи і способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях.

Планування і здійснення захисту населення. Запобігання виникнення НС. Єдина державна система запобігання НС техногенного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР). Структура і функції елементів системи. Рівні, режими функціонування системи. Оцінка аварійної події та її класифікація. Порядок введення надзвичайного стану. Організація життєзабезпечення населення в НС. Державна система ЦО. Оповіщення, навчання, медична профілактика, евакуація. Ліквідація наслідків НС.

Тема 9. Організація та управління безпекою життєдіяльності.

Правові основи БЖД. Конституція України та Законодавство про охорону здоров’я. Кодекс законів про працю та закон про охорону праці, система стандартів безпеки праці. Відповідальність за порушення законів про охорону здоров’я і праці. Управління та нагляд з БЖД. Держава на захисті життя і гідності людини: спеціальні служби (міліція, швидка медична допомога, пожежна, газова охорона).

Тести підсумкового контролю змістовних модулів

Змістовий модуль 1

Базові основи безпеки життєдіяльності

Предмет БЖД

1.1.1 Безпека життєдіяльності почалася з появою:

1. Людини;

2. Мислення;

3. Промисловості;

4. Темпераменту;

5. Свідомості.

1.1.2. Безпека життєдіяльності є:

1. Концентрація свідомості на якому-небуть об’єкті чи діяльності;

2. Процес пізнання спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, явищ;

3. Зворотні дії людини на усякі подразнення, які сприймаються органами відчуття;

4. Наука про комфортну і безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває;

5. Здатність людини керувати своїми діями і вчинками.

1.1.3. Психологічні властивості людини, що впливають на реалізацію небезпек є:

1. Темперамент, функціональні зміни в організмі, дефекти органів відчуття, незадоволення даним видом діяльності;

2. Психічна травма отримана внаслідок конфлікту;

3. Усунення зі свідомості людини моментів, які заважають стійкій позитивній самооцінці;

4. Коли людина свої недоліки проектує на оточення;

5. Спроба розумно пояснити свою поведінку в тих випадках, коли вона не піддається розумному поясненню.

1.1.4. Ступінь ризику – це:

1. Ймовірність проявлення небезпеки та ймовірність присутності людини в зоні дії небезпеки;

2. Критерії ймовірності реалізації небезпеки;

3. Ризик загибелі людини в працездатному виді;

4. Межа, що відокремлює безпечну працю від небезпечної;

5. Рівні ризику, прийняті державними органами будь – якої держави.

1.1.5. Небезпеки класифікуються:

1. За джерелом походження, наслідками, характером впливу на людину;

2. За військовими діями та смертельними випадками;

3. Діяльністю людини, навколишнім середовищем та наслідками;

4. За дорожньо–транспортними пригодами, економічними випадками та наслідками технічної діяльності.

1.1.6. Яка катагорія (з перерахованих) серйозності небезпек є найгіршою:

1. Критична;

2. Катастрофічна;

3. Гранична;

4. Незначна.

1.1.7. Прийнятий ступінь ризику оцінюється:

1. Як рівень безпеки, котрий суспільство може прийняти у даний період часу і котрий може бути економічно виправданий;

2. Як небезпека для життя людини;

3. Як технічне завдання школи соціальних сфер;

4. Як небезпеки загибелі людей від нещасних випадків.

1.1.8. Величина ризику визначається:

1. Відношенням кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися до максимально можливого їх числа за конкретний період часу;

2. Відношенням кількості запланованих подій до кількості нещасних випадків за рік;

3. Відношенням кількості людей в небезпечній зоні до загальної кількості людей.

1.1.9. Основою безпеки життєдіяльності є:

1. Уміння людини передбачати і розпізнавати небезпеку;

2. Свідома діяльність, щоб уникнути небезпеку;

3. Властивості людини та параметри навколишнього середовища;

4. Наука про здатність людини керувати своїми діями і вчинками;

5. Ставлення людини до себе: висока вимога чи самозакоханість.

1.1.10. Небезпека – це:

1. Психологічна травма;

2. Явища, інформація, процеси, об’єкти які можуть викликати небажані наслідки;

3. Явища, або навмання в сподівані на щасливий результат.

1.1.11. Допустимий (прийнятий) ризик – це:

1. Такий ризик, поняття якого поки що широко не використовується у нашій країні;

2. Ризик, рівні якого в усіх країнах встановлені в законодавчому порядку;

3. Виправданий ризик при всіх видах діяльності;

4. Ризик, що містить у собі технічні, економічні, національні та політичні аспекти і з компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

1.1.12. Мета предмету БЖД передбачає вивчення…:

1. Процесу формування особистості людини;

2. Взаємостосунків в групах і колективі;

3. Типів культури за родом діяльності;

4. Філософських основ життєдіяльності;

5. Структури змісту і взаємозв’язку життєдіяльності людини із середовищем проживання.

1.1.13. Небезпека – це:

1. Явища, інформація, процеси, об’єкти, що можуть викликати небажані наслідки;

2. Ситуація, в якій людина відчуває загрозу;

3. Необережне поводження з різними приладами внаслідок чого можуть трапитись нещасні випадки;

4. Формування декількох статистично залежних або незалежних між собою випадкових подій;

5. Дії людини, що не відповідають науково обґрунтованим нормам професійної поведінки.

1.1.14. Методи визначення ризику є:

1. Інженерний і модельний;

2. Інженерний і експертний;

3. Інженерний і соціологічний;

4. Інженерний, модельний, експертний, соціологічний.

1.1.15. До джерел енергетичного забруднення навколишнього середовища відносяться:

1. Природні та антропогенні;

2. Виверження вулканів і пожежі;

3. Електростанції та промисловість.

1.1.16. Середовище проживання є:

1. Сукупність природних та антропогенних чинників, з якими людина взаємодіє;

2. Місце проживання людини;

3. Мікроклімат, в якому живе людина;

4. Середовище, де існує життя.

1.1.17. Безпека життєдіяльності – це:

1. Явища, інформація, об’єкти які можуть викликати, небажані наслідки;

2. Знання про можливі небезпеки, закономірності їх виникнення та способи уникнення або попередження;

3. Процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суспільних явищ;

4. Зворотні дії людини на усякі відчуття, які сприймаються органами чуттів;

5. Концентрація свідомості на якому-небуть об’єкті чи діяльності.

1.1.18. Завданням безпеки життєдіяльності є:

1. Розуміння небезпечних та шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають в середовищі проживання і праці людини;

2. Відображення в свідомості людини принципів нормативної поведінки;

3. Зниження рівня тривоги й страху в людини;

4. Виховання в української молоді волі, характеру, політичної культури, готовності виконувати обов’язки громадяниня України.

1.1.19. Ризик – це:

1. Рівень безпеки, котрий суспільство може прийняти у даний період;

2. Відношення фактичних небезпек до періоду реалізації;

3. Частота реалізації небезпеки;

4. Певна небезпека у будь – якій діяльності людини.

1.1.20. Безпека життєдіяльності ґрунтується на знаннях:

1. Математики, фізики, хімії;

2. Психології, фізіології людини, охорони праці, екології, цивільної оборони, основ валеоогії, медицини;

3. Трудового навчання, музики,фізичного виховання.

1.1.21. Центром уваги безпеки життєдіяльності є:

1. Небезпека, як загроза життю;

2. Конфлікт, як чинник зниження життєдіяльності;

3. Поведінка людини в суспільстві;

4. Безпека, як мета життя.

1.1.22. До видів ризиків відносяться:

1. Виправданий і невиправданий;

2. Політичний, фізичний, економічний;

3. Виправданий, невиправданий, політичний, фізичний, економічний.

1.1.23. Небезпеки бувають:

1. Технічні, механічні;

2. Механічні, фізичні, хімічні;

3. Природні, техногенні, соціальні.

1.1.24. Небезпеки існують:

1. У виробничих зонах;

2. У нейтральних зонах;

3. У небезпечних зонах.

1.1.25. Небезпеки класифікуються:

1. Як загальнодержавні, місцеві, регіональні, об’єктивні;

2. На руйнуючі, спустошуючі, зміщуючі, катастрофічні;

3. На матерологічні, топологічні, тектонічні;

4. За походженням, часом прояву, локалізацією, наслідками, шкодою, сферою прояву, структурою та характером дії на людину.

1.1.26. Прийнятим вважається ризик:

1. Максимальний, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікувальний результат;

2. Який, суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-екологічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

3. Який, знаходиться в межах допустимих відхилень природного чи фонового рівня.

1.1.27. Визначте твердження, що найточніше висвітлює завдання безпеки життєдіяльності:

1. Забезпечення повної безпеки;

2. Захист населення від зброї масового враження;

3. Виявлення позитивних і негативних аспектів взаємодії людини з екзо- та ендогенними чинниками;

4. Виявлення негативних аспектів взаємодії людини з технічними засобами, інформацію та умовами надзвичайних ситуацій.

1.1.28. Основний постулат БЖД говорить про те, що:

1. Усі процеси взаємодії людини з довкіллям на всіх стадіях життєвого циклу потенційно небезпечні;

2. Навантаження на Природу має бути мінімальним;

3. Найбільшу небезпеку становлять стихійні лиха, коли звільнюється величезна кількість енергії великого потенціалу.

1.1.29. Безпека життєдіяльності – це наука про:

1. Охорону праці;

2. Технічні пристрої;

3. Надзвичайні ситуації;

4. Навколишнє середовище;

5. Вплив на людину екзогенних та ендогенних чинників.

Поиск по сайту: