Найвища частота звуку, що сприймається вухом

людини, становить:

1. 2000 Гц

2. 16000 Гц – 20000 Гц

3. 2000 дБ

4. 20000 дБ.

1.4.8. Вплив теплих кольорів (1 групи) на людський організм характеризується:

1. Збільшенням мускульної напруги, збільшенням частоти сердечних скорочень, підвищенням кров'яного тиску, збудженням апетиту, сприянням мажорному настрою;

2. Суттєво не впливають на фізіологію людського організму;

3. Зменшенням мускульної напруги, зниженням кров'яного тиску, заспокоєнням ритму дихання, сприянням релаксації;

4. Різницею у сприйнятті першої та другої групи кольорів, що формує адекватне відчуття, колір не може впливати на фізіологію організму людини.

1.4.9. Хеморецептори забезпечують такі види чутливості:

1. Вестибулярну;

2. Нюхову;

3. Смакову і частково вісцеральну;

4. Смакову і частково нюхову;

5. Вісцеральну і частково вестибулярну.

1.4.10. Гало – це:

1. Різнокольорові кільця навколо світних об'єктів, що утворюються внаслідок наявності у повітрі дрібних частинок;

2. Власне світло сітківки або тіні різного роду помутнінь, що є у оці;

3. Явище в основі якого лежить ефект заломлення світла, що проходить межу холодного і гарячого повітря;

4. Явища пов'язані з особливостями сприйняття зображень людиною;

5. Явище, пов'язане з виникненням зорових відчуттів без впливу специфічного подразника.

1.4.11. Інерція відчуття – це:

1. Здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;

2. Здатність певний час зберігати дію подразника після припинення відчуття;

3. Інтервал між моментом дії подразника на рецептор і моментом виникнення відчуття в мозку людини;

4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.

1.4.12. Поріг больових відчуттів людини становить:

1. 120 дБ;

2. 120 Гц;

3. 20000 Гц;

4. 20000 дБ.

1.4.13. Вплив холодних кольорів (2 групи) на людський організм характеризується:

1. Збільшенням мускульної напруги, збільшенням частоти сердечних скорочень, підвищенням кров'яного тиску, збудженням апетиту мажорному настрою;

2. Суттєво не впливають на фізіологію людського організму;

3. Зменшенням мускульної напруги, зниженням кров'яного тиску, заспокоєнням ритму дихання, сприянням релаксації;

4. Різницею у сприйнятті першої та другої групи кольорів, що формує адекватне відчуття, колір не може впливати на фізіологію організму людини.

1.4.14. Диференціальний поріг чутливості – це:

1. Найменша величина, на яку потрібно змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну силу відчуття;

2. Інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника;

3. Найбільша величина, на яку потрібно змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну силу відчуття;

4. Найменша величина, на яку потрібно змінити силу подразника, щоб викликати максимальну силу відчуття;

5. Найменша інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму найбільшої інтенсивності подразника.

1.4.15. Адаптаційна властивість аналізаторів – це:

1. Здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;

2. Здатність певний час зберігати дію подразника після припинення відчуття;

3. Інтервал між моментом дії подразника на рецептор і моментом виникнення відчуття в мозку людини;

4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.

1.4.16. Міраж – це:

1. Різноколірні кільця навколо світних об'єктів, що утворюються внаслідок наявності у повітрі дрібних частинок;

2. Власне світло сітківки або тіні різного роду помутнінь, що є в оці;

3. Явище в основі якого лежить ефект заломлення світла, що проходить межу холодного і гарячого повітря;

4. Явища пов'язані з особливостями сприйняття зображень людиною;

5. Явище, пов'язане з виникненням зорових відчуттів без впливу специфічного подразника.

1.4.17. До реальних зорових відчуттів, що не зовсім відповідають дійсності належать:

1. Гало;

2. Міраж;

3. Галюцинації;

4. Ентопічні явища;

5. Зорові ілюзії.

1.4.18. Аналізатор (за І.П.Павловим) складається з:

1. Екстерорецепторів та інтерорецепторів;

2. Рецепторів, провідникової частини, мозкової частини;

3. Механорецепторів, хеморецепторів, осморецепторів, терморецепторів, фоторецепторів;

4. Органів чуття, сенсорних та аферентних систем.

1.4.19. Біокулярність зору – це:

1. Процес фокусування зображення предметів, що знаходяться на різних відстанях на сітківці;

2. Відхилення у сприйнятті кольорів;

3. Здатність оцінювати глибину простору та об'єм предметів;

4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.

1.4.20. Інерційна властивість зору (інерція зорового аналізатора):

1. Складає 0,1 с і може збільшуватися до 0,25 с;

2. Складає 1 с і може збільшуватися до 1,25 с;

3. Складає 0,01 с і не може збільшуватися;

4. Складає 0,5 с і не може збільшуватися.

1.4.21. Екстерорецептори несуть інформацію про:

1. Зовнішній світ;

2. Стан організму людини;

3. Внутрішній світ людини;

4. Положення тіла в просторі і зовнішній світ.

1.4.22. Найменша частота звуку, що сприймається вухом людини, становить:

1. 2 Гц

2. 2 дБ

3. 16 Гц

4. 16 дБ

5. 120 Гц.

1.4.23. Інтерорецептори несуть інформацію про:

1. Зовнішній світ;

2. Стан організму людини та положення тіла в просторі;

3. Внутрішній світ людини;

4. Положення тіла в просторі і зовнішній світ.

1.4.24. Допустимий рівень шуму в установах та організаціях становить:

1. 80 дБ

2. 60 дБ

3. 40 дБ

4. 100 дБ

Поиск по сайту: