Психологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку

Стосовно психологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, то тут насамперед варто відмітити таку загальну тенденцію: поступовий перехід від домінування неопосередкованих форм психічної діяльності й поведінки до опосередкованих (звичайно, у їх елементарних і порівняно ще рідких проявах)[2].

Сприйняття цих дітей уже починає набувати аналітичного характеру. Вони уже можуть вирізнити окремі сторони, межі об’єктів на основі елементарних форм орієнтовно-дослідницької діяльності.

Молодших школярів відрізняє допитливість. Однак при сприйнятті вони схильні звертати увагу на яскраве, вражаюче, що не завжди є суттєвим. Діти молодшого шкільного віку почасти мають труднощі у сприйнятті й диференціації часових показників та інтервалів. Так, перераховуючи дні тижня, вони кажуть, наприклад, “неділя, понеділок, завтра, вчора, травень, Жіночий день, Новий рік”.

Увага молодшого школяра ще не достатньо стійка, він часто відволікається мимовільно. Обсяг уваги надто обмежений, молодший школяр може зосередитися лише одночасно на одному чи двох об’єктах.

Пам’ять молодшого школяра відрізняється високим ступенем розвитку механічного запам'ятовування, пов’язаного з детально творчим відтворенням на основі неодноразового повторення. Відомо як легко ці діти запам’ятовують вірші, казки. Не зважаючи на помітні успіхи у розвитку довільного запам’ятовування, поки що довільне запам’ятовування поки що залишається домінуючим видом запам’ятовування. Діти ще не вміють керувати своїм запам’ятовуванням, деякі з них навіть не розуміють, що означає вимога дорослих запам’ятати. Самоконтроль запам’ятовування ще не сформувався. Добре, швидко й міцно запам’ятовується те, що цікаво, що викликає сильне враження. Збільшується обсяг запам’ятованого матеріалу.

Образна пам’ять поки що має перевагу над словесно-логічною, не зважаючи на помітний розвиток останньої.

Мислення молодших школярів наочно-образне. Саме цей вид мислення повністю відповідає особливостям життя й діяльності дітей молодшого шкільного віку, завданням, що постають перед ними у процесі гри, елементарних форм творчої діяльності (малювання, ліплення, конструювання.

Разом із тим у скрутних ситуаціях молодший школяри повертаються до генетично більш раннього рівня мислення – наочно-дійового (“мислеммя в діях”), тому інколи вони не можуть вирішити поставлене завдання поза практичних дій із предметами, практитичного перетворення їх.

З іншого боку, наочно-образне мислення створює передумови для переходу у майбутньому до абстрактного мислення та до його вищого рівня – понятійного мислення (мислення в поняттях). [19, с. 35]

Слід зазначити ще деякі інші слабкості мислення молодших школярів. не пов'язаність, а також відсутність умінь обґрунтовувати, аргументувати власні думки (деякі з них узагалі не розуміють, що означає “доводити”).

Звертає на себе увагу ще одна особливість мислення цих дітей. Вони важко утримують у свідомості одночасно декілька ознак, що необхідно зіставляти співвідносити під час вирішення того чи іншого мислительного завдання. У такому випадку вони орієнтуються на неповний склад ознак, “вихоплюють” окремі ознаки (інколи лише одну ознаку) і намагаються вирішити завдання на основі такого неповного аналізу її змісту. Наприклад перед дитиною вирізані із картону фігурки, що різняться за трьом ознаками: формою, трикутник, квадрат кружечок), величиною (великі й маленькі), і кольором (червоні й зелені). Дитина легко справляється із завданням їх, класифікації за одною ознакою (відбери лише червоні”, “відбери лише кружечки”, “ відбери лише великі фігурки”), однак дитина постійно помиляється, виконуючи завдання типу “відбери зелені, маленькі квадратики”. Так само і на текст новому матеріалі. Дитині пропонують відгадати загадку “Завжди крокуємо ми вдвох, подібні ми як братики, ми за обідом під столом, вночі ми вже під ліжком”. Щоб правильної відгадати цю загадку (черевики, тапочки) потрібно одночасно зіставити чотири зазначених у загадці ознаки. Діти ж як правило, дають помилкову відповідь: “ноги – визначаються лише за трьома ознаками,” “рукавички – дві ознаки і навіть “килимок – одна остання ознака: “килимок же під ліжком! “).

За результатами, здійсненого нами аналізу наукової літератури встановлено, що для молодших школярів характерна і так звана “центрація” мислення. Недостатній розвиток мислення дітей молодшого шкільного віку позначається і на не розчленованості аналізу різних властивостей і ознак предметів. Суть якого полягає в тому, що дитина об’єднує різні властивості й ознаки в тому розумінні, що зміни однієї властивості повинні на її думку обов’язково тягнути за собою і зміни іншої[5].

Стосовно мовного розвитку дітей молодшого шкільного віку, то вони здатні до проведення найпростішого звукового аналізу мови, уміють вирізнити окремі звуки в словах, багато дошкільнят вирізняються доволі ясною та чіткою вимовою звуків. Однак деяким діям властиві мовленнєві дефекти.

Психологи-науковці зазначають, що характерним для цього вікового періоду розвитку дитини є і те, що вона прагне зрозуміти граматичну основу мовлення [6].

Діалогічна мова (типу “питання-відповідь”) має перевагу над монологічною мовою, яка помітно розвивається: поступово дитина оволодіває умінням переказувати казку, розповідати про якийсь випадок.

Молодший школяр поступово опановує засобами виразності мовлення, застосовує художні порівняння, епітети.

Цікавою й важливою для розуміння розвитку творчої уяви молодшого школяра є володіння ним так званою егоцентристською мовою. Вона спрямована на власну особу, отож завдяки чому дитина ніби спілкується сама з собою ні до кого, не звертаючись, розповідає сама собі про свої дії, ніби коментуючи їх. Відомий психолог Л.С Виготський наголошував, що згадана егоцентристська мова є небезкорисною мовною реакцією, а своєрідним засобом мислення [8].

Суттєвий вплив на розвиток творчої уяви мають і динамічні процеси особистісного розвитку, що розпочатковуються у молодшому школьному віці [9]. Зокрема, у цьому віці починає формуватися новий тип поведінки, який визначається уявленнями дітей (поки що елементарними та дещо поверховими) про поведінку і дію дорослих людей. Посилено розвиваються мотиви поведінки. Поряд із приоритетним у цьому віці особистими мотивами починаю переважати й набувають суспільної значимості колективістські мотиви. Дитина уже достатньою мірою диференціює мотиви “хочу” і “потрібно”. Не зважаючи на те, що мотив “хочу” є на початку цього вікового періоду розвитку молодшого школяра домінуючим, проте мотив “потрібно” починає успішно конкурувати з безпосередніми бажаннями й спонуканнями на основі засвоєння загально прийнятних норм і правил моральної поведінки. На вищезазначеній основі поступово починають формуватися моральні почуття (обов’язок, відповідальність)[10].

У молодших школярів помітніше зростає здатність оцінювати власну діяльність і поведінку. При самооцінюванні у першу чергу ці діти орієнтуються на оцінку дорослих – батьків, а вже пізніше появляється і самооцінка, що базується і на засвоєних нормах поведінки.

Розвиток творчої уяви молодших школярів нерозривно пов’язаний із поступовим формуванням колективістських якостей особистості. Діти в цьому віці надто схильні до спілкування, ігрової діяльності у колективі ровесників. У спільних іграх праці вони вже вміють погоджувати свої дії з діями інших дітей, здатні до переживань. Однак ще далеко не завжди вони можуть прийняти позицію інших, пожертвувавши власними інтересами заради інших групових інтересів.

Стосовно особливостей розвитку вольових процесів молодших школярів, то у ньому поєднуються як довільні так і мимовільні тенденції. Дитині інколи дуже важко втриматися від небажаних дій, регулювати свою поведінку їх, допомогою вольового зусилля. Свідоме управління своєю поведінкою у сутності лише починає формуватися.

Процес розвитку творчої уяви молодших школярів зумовлений провідною для цього періоду розвитку дитини навчальною діяльністю, яка поступово набуває все більшої складності.

У грі молодших школярів також проявляється їх, творча уява. Завдяки чому появляються сюжетні а згодом і рольові ігри, У них дитина в ігровій, сюжетній формі, бере на себе певну роль, відтворюючи життя дорослих, пізнає світ, у наслідок чого гра сприяє всебічному розвитку дитини. Завдяки проявам творчої уяви у грі розвиваються також сприйняття, пам’ять, і мислення. У ході ігрової діяльності активно формуються не лише творчі можливості, а насамперед особистість дитини в цілому: розвивається можливість гальмівного контролю поведінки вміння узгоджувати свої дії загальноприйнятими правилами, долати труднощі.

Творчі можливості уяви молодших школярів поповнюються новим змістом і формами завдяки колективістському спрямуванню їх ігрової діяльності.

Одним із широко розповсюджених видів ігрової діяльності є колективні сюжетно-ролеві ігри, які виховують почуття колективізму й відповідальності, сприяють виробленню почуття підкорятися певним правилам, стримувати імпульсивні реакції.

Дуже вагоме значення для формування творчої уяви дітей молодшого шкільного віку має посильна але систематична й повсякденна праці молодшого школяра. Важливо, що ця праця не лише для себе, не тільки для самообслуговування, але і праці для інших, для загальної користі. Праця молодшого школяра у якій розвивається творча уява це може бути і догляд за кімнатними рослинами, допомога у прибиранні помешкання; а у дошкільній дитячій установі – робота у живому куточку, прибирання дитячого майданчика, догляд за деревами, квітами. [15, с. 145-146]

Молодші школярі дуже емоційно переживають оцінку своєї діяльності і свої вчинки зі сторони дорослих, що також впливає на розвиток їх, творчої уяви.

Значну роль у психічному розвитку молодших школярів, у розвитку їх пізнавальних можливостей набувають елементи уміння, що здійснюються у формі дидактичної гри і спеціальних занять.

Це можуть бути засвоєння простих природознавчих знань, пов’язаних із спостереженням за природою і її різноманітними явищами, заняття з рідної мови, що має мету збагачення словникового запасу молодших школярів, удосконалення їх, усного мовлення.

Піднесенню рівня від конкретного до абстрактного творчого уявлення дитини про навколишній світ та саму себе сприяють також спеціальні заняття з нею у домашніх умовах елементарною математикою. На таких заняттях молодший школяри оволодівають рахунком і простими операціями у межах десяти, навчаються вирішувати прості приклади й задачі. Старші дошкільнята навчаються порівнювати величини і встановлювати їх співвідношення, частини, виконуючи, наприклад, вимірювання твердих, рідких і сипучих тіл із допомогою умовних мірок, поділу цілого на частини. Скажімо, прояву творчої уяви сприяють відповіді дітей на такі питання: “ти свій пісочок весь без залишку помістив у шістьох баночках або у трьох чашечках. Чому піску однаково, а числа отримав різні?” Позитивний досвід навчання молодших школярів малюванню, музиці, іноземним мовам, засвідчує наявні у них можливості розвитку творчої уяви у предметній діяльності. [4, с. 161]

Вищезгадані й подібні до них заняття надзвичайно розширюють пізнавальні можливості дітей молодшого шкільного віку, сприяють їх інтелектуальному розвитку.

Поиск по сайту: