Авто Автоматизация Архитектура Астрономия Аудит Биология Бухгалтерия Военное дело Генетика География Геология Государство Дом Другое Журналистика и СМИ Изобретательство Иностранные языки Информатика Искусство История Компьютеры Кулинария Культура Лексикология Литература Логика Маркетинг Математика Машиностроение Медицина Менеджмент Металлы и Сварка Механика Музыка Население Образование Охрана безопасности жизни Охрана Труда Педагогика Политика Право Приборостроение Программирование Производство Промышленность Психология Радио Регилия Связь Социология Спорт Стандартизация Строительство Технологии Торговля Туризм Физика Физиология Философия Финансы Химия Хозяйство Ценнообразование Черчение Экология Эконометрика Экономика Электроника Юриспунденкция

Організаційні аспекти безпеки підприємства. Створення моделі безпеки функціонування підприємства

Читайте также:

Мінімізація ризиків на підприємствах малого та середнього бізнесу повинна відбуватися в основному на організаційному рівні.

Для забезпечення безпеки активів підприємства повинні існувати зобов'язання керівництва підприємства щодо забезпечення його безпеки. Будь фактично існуючий або усвідомлюваний недолік таких зобов'язань буде значно послаблювати захист проти загроз.

Службові обов'язки і відповідальність, пов'язані з безпекою підприємства, повинні бути чітко сформульовані та доведені до відома персоналу. Вище керівництво підприємства повинно відповідати за всі аспекти правлення безпекою, включаючи прийняття рішень з управління ризиками. Зобов'язання керівництва підприємства щодо завдань безпеки включають в себе:

• розуміння загальних потреб підприємства;

• розуміння потреби в безпеці в рамках підприємства;

• демонстрацію зобов'язань щодо безпеки підприємства;

• необхідність виділення ресурсів для безпеки підприємства;

• обізнаність про те, що є засобами забезпечення безпеки

підприємства і в чому вона полягає (можливості, обмеження);

• координацію розслідування інцидентів безпеки;

• встановлення цілей та критеріїв безпеки підприємства, виходячи з цілей і бізнес-процесів функціонування підприємства;

• поточний моніторинг реалізації та використання захисних заходів у сфері діяльності підприємства.

Якщо є можливість, то на малому і середньому підприємстві одна особа (переважно заступник директора) поєднує основну роботу з роботою із забезпечення безпеки підприємства.

Як правило, малим і середнім підприємствам важко утримувати власні служби безпеки.

Розробка плану заходів щодо викорінення і нейтралізації проблемних питань у безпеці підприємства (розробка плану забезпечення безперервної діяльності)

Про необхідність розробки системи, що забезпечує безперервність бізнесу, керівництво більшості підприємств замислюється, тільки зіткнувшись з кризою. Однак ліквідація кризових ситуацій за заздалегідь розробленим планом, як правило, обходиться підприємствам дешевше, ніж рішення проблем по мірі їх виникнення.

Під забезпеченням безперервної діяльності підприємства слід розуміти забезпечення виконання його функцій навіть у тих випадках, коли на його діяльність впливають несприятливі фактори та надзвичайні ситуації. План забезпечення безперервної діяльності підприємства в разі надзвичайної (позаштатної) ситуації являє собою детальний перелік заходів, які повинні бути виконані до, під час і після надзвичайної події.

Під надзвичайними ситуаціями розуміються зовнішні впливи, що призводять до неможливості функціонування підприємства в звичайному, регламентованому відповідними внутрішніми адміністративно-розпорядчими документами режимі. До таких зовнішніх впливів, в першу чергу, відносяться:

• аварії, пожежа, рейдерське захоплення підприємства;

• пікетування та страйки;

• терористичні акти (вибух, підпал, інші дії) або їх загроза;

• відключення електроенергії / перебої в електропостачанні;

• порушення комунальної інфраструктури (прориви водопроводу і каналізації);

• громадські заворушення (режим надзвичайного стану);

• локальні регіональні конфлікти;

• природні катаклізми (стихійні лиха);

• замаху на керівників, «наїзди» державних контролюючих органів.

Складання плану заходів щодо забезпечення безперервності бізнесу. План заходів щодо забезпечення безперервності бізнесу, як правило, містить такі основні положення:

• перелік внутрішніх бізнес-процесів, критично важливих з точки зору забезпечення режиму повсякденного функціонування підприємства, а також критерії порушення безперервності здійснення бізнес-процесів;

• способи страхування найбільш великих ризиків (залучення страхових компаній, диверсифікація бізнесу, установка альтернативних каналів зв'язку і т.д.). Допустимі ліміти по кожному виду ризиків (відповідно до визначеного ліміту підприємство бере ризик на себе, а згори - страхується від ризику або ухиляється від нього);

• сценарії дій в умовах кризових ситуацій (різні варіанти подолання наслідків тих чи інших кризових ситуацій);

• список співробітників, відповідальних за виконання сценаріїв.

Важливо наголосити на необхідності регулярного оновлення Плану щодо забезпечення безперервності діяльності підприємства відповідно до мінливого зовнішнього середовища, зміною внутрішніх процедур роботи підприємства, що впливають на механізми взаємодії у кризовій ситуації, а також появою нових ризиків, для яких необхідно розробити контрзаходи щодо їх усунення (або пом'якшення).

Створення моделі безпеки функціонування підприємства

Модель безпеки функціонування підприємства – це структуроване представлення організаційної системи підприємства, що складається із сукупних організаційних, управлінських, технічних, правових та інших мір і заходів, а також сил і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки підприємства, захисту законних інтересів його власників і створення умов для сталого функціонування і розвитку підприємства. Модель безпеки функціонування підприємства повинна відображати:

• навколишнє середовище, що містить обмеження і загрози, які постійно змінюються і відомі лише частково;

• активи підприємства;

• вразливості, притаманні даним активам;

• заходи для захисту активів;

• прийнятні для підприємства залишкові ризики.

Можна запропонувати таку методику розробки моделі комплексної системи безпеки підприємства:

1. Аналіз організаційно-штатної структури підприємства.

1.1. Форма власності, організаційно-правова форма;

1.2. Вид основної діяльності.

1.3. Масштаби діяльності:

• розмір статутного фонду;

• річний оборот, дохід, прибуток;

• штат співробітників;

• наявність інших напрямків діяльності, які розвиваються керівництвом і які не пов'язані з основною діяльністю.

1.4. Склад і освітній рівень:

• керівництва;

• працівників.

1.5. Ставлення керівництва до проблеми безпеки:

• обмежуються мінімумом для забезпечення безпеки підприємства;

• виділяються кошти на окремі технічні засоби безпеки підприємства;

• виділяються кошти на інформаційно-аналітичну роботу;

• виділяються кошти на регулярне підвищення кваліфікації персоналу.

2. Аналіз стану безпеки підприємства.

2.1. Ступінь участі керівництва в питаннях забезпечення безпеки діяльності підприємства.

2.3. Відносна величина витрат на безпеку і характер розподілу зазначених витрат.

3. Експертні оцінки факторів загроз і розподіл загроз за пріоритетами.

4. Побудова матриці ризиків.

5. Розробка адекватних заходів з протидії загрозам і ризикам, визначення витрат на реалізацію цих заходів. Формування захисних бар'єрів: інформаційно-аналітичного, юридичного, економічного і фізичного.

6. Оцінка прогнозованого прибутку від застосування заходів безпеки.

7. Вибір і обґрунтування засобів безпеки.

7.1. Технічні засоби (у разі необхідності).

7.2. Економічна безпека.

7.3. Безпека керівництва.

7.4. Безпека персоналу.

7.5. Організаційні заходи.

8. Короткостроковий і довгостроковий прогноз безпеки підприємства.

8.1. Економічний аналіз і прогноз

подальшої діяльності підприємства.

8.2. Прогноз впливу факторів загроз на функціонування (виживання) підприємства.

9. Розробка плану забезпечення безперервної діяльності підприємства дій працівників підприємства в кризових ситуаціях.

Висновки

Для ефективного управління економічними ризиками необхідно проводити дослідження причин виникнення ризиків та аналіз ризиків і на основі отриманих результатів приймати відповідні управлінські рішення.

Аналіз економічних ризиків проводиться наступним чином. Виникаючі ризики порівнюють з якими-небудь критеріями (якщо такі існують) або аналогічними ризиками, які мають місце на інших об'єктах. На основі проведеного порівняння виявляються і оцінюються відмінності від допустимого рівня на інших об'єктах. Цей аналіз виконує оцінну функцію. Методи прийняття рішень в умовах ризику також розробляються і обґрунтовуються в рамках так званої теорії статистичних рішень. Суть статистичного методу, як уже зазначалося, полягає в тому, що аналізується статистика втрат і прибутків, що мали місце на даному чи аналогічному підприємстві (економічна ситуація), встановлюється величина і частота отримання того чи іншого економічного результату і складається найбільш вірогідний прогноз на майбутнє. Експертний метод оцінки широко використовується при визначенні рівнів інфляційного, процентного, емісійного, валютного, інвестиційного та інших видів ризиків.

Суть методу полягає в тому, що кожному експерту, який працює окремо, надається перелік можливих ризиків, пов'язаних з прийняттям того чи іншого рішення або здійсненням угоди, і пропонується оцінити ймовірність їх настання, ґрунтуючись, наприклад, на певній системі оцінок. Головними інструментами статистичного методу є розрахунки дисперсії, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації.

Аналіз чутливості проекту - це визначення значень чистої поточної вартості проекту або будь-якого іншого показника його прибутковості, при варіюванні однієї з критичних змінних, що використовуються для розрахунку.

При сценарному аналізі фінансовий аналітик просить менеджера з виробничої діяльності підібрати "поганий" набір обставин (низький обсяг продажу, низька ціна за одиницю продукції, високі витрати на будівництво тощо) і "хороший" набір. Потім підраховуються NPV при цих різних умовах і порівнюються з очікуваною NPV.

Імітаційне моделювання (Монте-Карло) - це процедура, за допомогою якої математична модель визначення будь-якого фінансового показника піддається ряду імітаційних прогонів за допомогою комп'ютера.

Завдання для самостійної роботи

1. Як проводиться аналіз економічних ризиків?

2. Як приймаються управлінські рішення щодо економічних ризиків?

3. Як здійснити кількісну оцінку економічних ризиків?

4. Як оцінити ризик реалізації прийнятого управлінського рішення?

5. Чому важливо на підприємстві мати уявлення про допустимому (прийнятному) рівні безпеки?

6. Які положення має включати в себе план заходів щодо забезпечення безперервності бізнесу?

7. Які фінансові інструменти можуть використовуватися для управління ризиками в рамках малого та середнього підприємства?

Рекомендована література:[ 8,9,10,14,15,16,17, 20,24, ]

Список рекомендованої літератури

1. Альгин А. П. Риск и его роль в общественной жизни. — М.: Мысль, 1989. — 134 с.

2. Аленичев В. В. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. — М.: ИСТ — Сервис, 1994. –212 с.

3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Вітлінський В. В., 4. Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ “Боирсфен_М”, 1996. — 112 с.

5. Грачева М.В. Анализ проектных рисков.: Учеб. пособие. — М.: ЗАО “Финстатинформ”, 199. — 216 с.

6. Грабовый П. Г. Риск в современном бизнесе. — М.: Альянс, 1994. — 202 с.

7. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения и пути снижения: Учеб. пособие. — М.: Дело и сервис, 2002. — 160 с.

8. Донец Л.И. Экономические риски. Учеб. пособие. — Донецк: ДонДУЭТ, 2003. — 152 с.

9. Івченко І.Ю. Економічні ризики. Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 304 с.

10. Камінський А.Б. Економічний ризик та методи його вимірювання. — К.: Козаки, 2002. — 120 с.

11. Лапуста М. Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. — М.: Инфра_М, 1998.

12. Лігоненко Л. О. Управління господарським ризиком як елемент системи проти дії банкрутству торговельного підприємства. — К.: КДТЕУ, 1998.

13. Первозванский А. А., Первозванская Т. Н. Финансовый рынок: расчет и риск. — М.: Инфра_М, 1994.

14. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. — М.: Инфра_М, 1996. 305

15. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой /Градова А.П. — СПб: Спец. Лит., 1996.

16. Трояновский В.М. Математическое моделирование в менеджменте. — М.: РДЛ, 2000. — 252 с.

17. Тэпман Л.Н. Риски в экономике. М.: ЮНИТИ, 2002. — 380 с.

18. Управление риском (практические методы минимизации случайного риска потенциальных убытков). — СПб: Русский Лойд, 1993.

19. Хозяйственный риск и методы его измерения: Пер. с венгер. /Бачкаи Т. и др. — М.: Экономика, 1979.

20. Хохлов Н.В. Управление риском. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 239 с.

21. Филин Г. И. Математический анализ рисков в страховании. — М.: Рос. Юрид. Издат дом, 1994.

22. Чернова Г.В. Практика управления рисками на уровне предприятия. — СПб: ПИТЕР, 2000. — 176 с.

23. Шарова Т. Н. Управление валютными рисками. — К., 1994.

24. Ястремський О. І. Моделювання економічного ризику. — К., Либідь, 1992. — 176 с.