Склад і структура видатків Державного бюджету України. Регулювання бюджетних видатків

Видатки бюджету — це кошти, які спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету — це видатки бюджету та кошти, які видані на погашення основної суми боргу.

Видаткову частину Державного бюджету (як і дохідну) поділяють на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, які виділені під конкретну мету. Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету та не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Фінансування державних видатків — це плановий, цільовий, безповоротний відпуск коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека та ін), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та обов'язків держави, які здійснюються на основі режиму економії при постійному контролі. Повними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форм власності.

За бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:

а) функціональну класифікацію;

б) економічну класифікацію;

в) відомчу класифікацію;

г) програмну класифікацію.

Розподіл видатків за економічною характеристикою, з погляду впливу державних видатків на рух суспільного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків (видатків розвитку), а також кредитування за вирахуванням погашень, склад яких визначається Міністерством фінансів України.

Поточні витрати — це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування соціального захисту населення, а саме:

— державне споживання (купівля товарів та послуг);

— виплати (перекази) населенню (трансферти);

— перекази за кордон;•— державні субсидії;

Капітальні витрати — це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін).

Кожна група цих видатків по-різному впливає на процес відтворення. У розвинутих країнах основну частину державних видатків становлять купівля товарів, оплата послуг та трансферти населенню. Сучасна промислово розвинута держава є величезним споживачем, за участю якого реалізується понад 20 % сукупного суспільного продукту. Вона купує потрібні їй товари та послуги приватного сектору, якому необхідно перетворити капітал з товарної форми у грошову. У цьому русі реалізується як авансовий капітал, так і додаткова вартість. Таким чином держава сприяє реалізації сукупного продукту та розширенню ринку збуту.

Державне споживання поділяють на військове та цивільне. Цивільне споживання пов'язане з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.

Другою за обсягом групою видатків є грошові перекази населенню {трансферти) заробітної плати, пенсій, допомоги. Значна їх частина пов'язана з виплатою пенсій та допомоги із соціального страхування з метою підтримання на певному рівні платоспроможного попиту тієї частини населення, яка за віком або станом здоров'я є непрацездатною. Ці витрати держави сприяють реалізації сукупного суспільного продукту.

Перекази іншим державам пов'язані головним чином з переказуванням державного капіталу урядовим установам за кордон, платежами за зовнішніми позиками (або наданням кредитів), переказами грошей міжнародним організаціям, видатками на утримання військових баз на іноземних територіях.

Державні субсидії як безоплатний переказ грошових коштів приватному сектору можуть спрямовуватися на покриття збитків, але головна їхня маса використовується для підвищення норми нагромадження.

Державні інвестиції посідають особливе місце. Вони становлять досить значну частину загального обсягу державних витрат, зокрема в Японії і країнах Західної Європи. Фінансова політика цих держав у галузі державних інвестицій, а також субсидій і переказів за кордон для капіталовкладень безпосередньо впливає на розширене відтворення, підвищення норми нагромадження.

Співвідношення між окремими частинами видатків визначається об'єктивними факторами розвитку суспільства, що пов'язані з сучасним етапом НТР, структурними зрушеннями в економіці, політичними й економічними умовами, які склались у тій чи іншій країні.

Функціональна структура видатків побудована згідно з основними функціями держави. Функції, які виконує держава, можна поділити на чотири групи.

До першої групи відносять державні видатки на послуги загального значення: державне управління, судову владу, міжнародну діяльність, фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу, національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави.

До другої групи видатків відносять видатки на суспільні та соціальні послуги, які надаються суспільству та безпосеред-

ньо громадянам (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, засоби масової інформації, фізкультура та спорт тощо).

До третьої групи видатків відносять видатки, спрямовані на державні послуги, які пов'язані з економічною діяльністю, а також видатки на регулювання та збільшення ефективності господарської діяльності. В цих розділах відображено завдання держави, пов'язані з економічним розвитком, створенням нових робочих місць, організацією роботи транспорту, охороною навколишнього середовища.

До четвертої групи видатків відносять видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу, видатки з цільових фондів, видатки з резервних фондів, видатки на проведення виборів та референдумів.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету використовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

На формування видатків бюджету в Україні в сучасних умовах впливають такі фактори.

1. Економічна криза, яка сприяє зростанню видатків насоціальний захист населення, на фінансову підтримку державного сектору від банкрутства та ін.

2. Зростання монетизованого державного боргу, який визначає зростання видатків на покриття державного боргу, витіснення інвестицій зі сфери виробництва.

3. Зростання немонетизованого державного боргу що тягнеза собою виділення коштів на покриття заборгованості, якасклалася у попередні роки із заробітної плати робітників бюджетних установ, стипендій та інших соціальних виплат.

4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів.

5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетногодефіциту призводить до зростання платежів за відсотками.

З позиції використання централізованих у державному бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи — державне споживання та бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.

Державне споживання — це видатки на утримання державного апарату: управлінського, правоохоронного, судового, армії тощо. Формування доходів бюджету в цій частині є пла-

тою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності та правопорядку.

Бюджетне фінансування відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві. Якщо видатки бюджету в частині державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних послуг з бюджету держави, то бюджетне фінансування є, по суті, або поверненням суспільству, або суспільним споживанням частини централізованого у бюджеті ВВП. Бюджетне фінансування видатків відображається у формуванні вторинних, а в окремих випадках і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і непрямий (опосередкований) характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань: розпорядників бюджетних коштів; опосередкований характер — споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

Бюджетне фінансування здійснюється в таких формах: бюджетні інвестиції, державні трансферти, бюджетні кредити, кошторисне фінансування.

Бюджетні інвестиції можуть здійснюватись у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання частки акцій акціонерних товариств.

Державні трансферти — це цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії можуть виділятись юридичним та фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг). У країнах з розвинутою ринковою економікою поширені субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції та дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видають на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами.

Бюджетні кредити — це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що взагалі не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники цих установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері це так звані безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи користувачів такими послугами.

Регулювання бюджетних видатків набуває конкретного втілення в цільовому спрямуванні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів з урахуванням реальної необхідності їх.

Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує всім бюджетним процесом. Планують видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів за галузями та видами витрат. Така класифікація має бути науково обґрунтованою, що є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

При фінансуванні соціального захисту важливо встановити правильне співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з іншого — знижує напруження у розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті.

У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків.

Поиск по сайту: