Методика організації дозвілля дітей та молоді

Іедагогіка дозвілля спрямовує свою увагу на ту складину загальної педагогічної науки, що допомагає забезпечити безпосередню реалізацію педагогічних основ та положень у практичній життєдіяльності людини. Педагогічний процес у сфері дозвілля становить цілеспрямовану організацію дозвіллєвої діяльності та її систематичне удосконалення з урахуванням характерних ознак та потреб особистості. Він значно ускладнюється через величезні соціальні та психологічні навантаження на людину, знижений рівень загальної культури в суспільстві, інформаційні стреси.

Найзагальнішими вихідними положеннями педагогіки дозвілля є: принципи інтересу, єдності рекреації (відпочинку і відновлення сил) і пізнання, спільності діяльності. Найважливіший принцип педагогіки дозвілля - принцип інтересу. Це зумовлено тим, що дозвіллєва діяльність диктується особистими потребами людини, а інтерес виступає як її домінуючий мотив. Дозвіллєва активність або пасивність людини повною мірою визначається лише наявністю або відсутністю інтересу до неї. Тому спонукання людини до певного виду дозвіллєвої діяльності, як і включення в неї, повинно виходити з урахування її інтересів, оскільки неврахований інтерес - це незадоволена потреба.

Принцип єдності рекреації і пізнання. Пізнання - це залучення людини до культури. Особистість живе і діє в умовах культури, культура наповнює собою особистість. Культура як творча й освітня діяльність звільняє людину від монотонного слідування біологічним інстинктам, багаторазово збагачує набір видів поведінки та діяльності, духовний світ людини. Засвоєння культури вимагає від людини активних зусиль, напруги, спроможності до самоосвіти, саморозвитку.

Принцип спільності діяльності. Дозвіллєва діяльність як і будь-який інший вид діяльності може здійснюватися людиною як індивідуально, так і разом з іншими людьми. Але «разом» не означає «спільно». Спільність діяльності така взаємодія, у процесі якої люди знаходяться у певних стосунках взаємної залежності і взаємної відповідальності. Така залежність виникає тоді, коли успіх одного з учасмиків дозвіллєвого заходу визначає успішність дозвіллєвої діяльності інших, а невдача одного впливає на результат іншого. Ці умови повною мірою виявляють себе в педагогічно організованій дозвіллєвій діяльності.

В сучасному суспільстві не знаходить реального підтвердження думка про те, що формування особистості є справою лише педагогічних закладів. Актуальним сьогодні є розвиток дозвіллєвих центрів, що охоплюють різні вікові категорії населення, різні суспільні структури (сім'ю, вулицю, любительські об'єднання, підліткові групи).

Зміст виховання особистості у дозвіллєвій сфері залежить від орієнтації людини у вільний час. На характер проведення людиною свого часу впливає багато чинників, найголовнішими серед них є соціальне становище, національні традиції, психічні та фізіологічні зміни, ціннісні орієнтації, притаманні конкретному віковому стану.

Виховання гармонійної особистості передбачає цілісний підхід до дитини, що полягає у створенні спільними зусиллями викладачів, батьків, вихователів гуманного педагогічного середовища для кожної дитини. Натомість, життя сучасної людини з самого дитинства характеризується гострими суперечностями та вкрай суперечливими цінностями, що пропонуються дитині школою, сім'єю, вулицею, засобами масової інформації. І саме дозвіллєва діяльність як педагогічний процес здатна усунути бар'єри між школою, сім'єю та внутрішнім життям дитини.

Стрижнем розвитку творчого потенціалу дитини є сімейне дозвілля, що характеризується емоційною, естетичною, пізнавальною, культурною спрямованістю. Воно формує й розкриває індивідуальні творчі здібності дитини, згуртовує батьків та дітей, зацікавлює батьків внутрішнім світом дитини, зменшує або й зовсім усуває негативні соціальні впливи на дитину. Саме дозвілля, завдяки своїй дієвості стає чинником розвитку людини, яка є головним суб'єктом дозвіллєвої організації, планування та здійснення дозвілля. Дозвілля, на відміну від навчальної діяльності, не має жорстко регламентованих складових, тому інтенсивний розвиток самодіяльності, ініціативи і творчості спостерігається саме у вільний час людини; а будь-яке дозвіллєве заняття реалізується не з позиції «повинен», а з позицій «маю право» та «хочу». Тому взаємодія особистості, сім'ї, навчальних закладів, дозвіллєвої сфери є об'єктивним, складним процесом, який вимагає педагогічно цілеспрямованої організації у процесі дозвілля.

У підлітка найгостріше виявляється потреба у вільній самореалізації, адже саме в цей час школа починає сприйматись ним як регламентована, навчальна діяльність, з'являється почуття дорослості, яке впливає на зміст життєдіяльності підлітка та водночас підліток відчуває себе залежним від свого оточення - батьків, вчителів, родичів -і намагається звільнитись від цього шляхом утвердження свого «Я» саме у сфері дозвілля.

Пріоритетними видами дозвілля у цей час є спілкування зі своїми ровесниками, спортивні ігри, прикладна творчість, розважальні заходи. Проаналізувавши позашкільні підліткові дозвіллєві утворення зарубіжні вчені підкреслюють, що вони не ідентичні шкільним колективам і відрізняються за своїм складом, різнорівневою культурою підлітків, різним соціальним та матеріальним становищем їхніх батьків. У таких позашкільних дозвіллєвих спільнотах, відбувається соціалізація особистості, набуваються навички спілкування та соціальної взаємодії, формуються відчуття команди та вміння відстоювати свою позицію і узгоджувати її з іншими точками зору. На відміну від навчальних установ, дозвіллєві об'єднання характеризуються ширшими можливостями педагогічно врегульованого міжособистісного спілкування.

Важливу роль відіграє дозвілля й у юнацькому віці, стаючи пріоритетною сферою життя молодої людини, сферою її соціалізації. Увага юнаків та дівчат зосереджується на питаннях свого місця та ролі в суспільстві, міжособистісному спілкуванні, на мріях і роздумах про майбутнє. Перевага надається професійному вибору, задоволенню індивідуальних потреб та інтересів, рекреації.

Для ефективного та всебічного розвитку підлітка важливо органічно розвивати такі життєві сфери, як виробничу (навчальну), сімейну, дозвіллєву та спілкування. Якщо ж хоча б одна із них зазнає обмежень, людина відчуває дисгармонію, невпевненість, вона занижує самооцінку («У мене нічого не вийде», «Я поганий товариш», «Я дуже погано працюю»). Важливе значення має й педагогічно цілеспрямована організація дозвілля, що дозволить ефективно використати виховний потенціал. Натомість «стихійність» дозвіллєвої діяльності призведе до примітивних і деструктивних форм проведення людиною свого вільного часу.

Дозвілля володіє й потужними можливостями залучення молодої людини до самостійної освітньої підготовки. Уміння, навички та прийоми самоосвіти як цілеспрямованої, систематичної, самокерованої пізнавальної діяльності, метою якої є поглиблення освіти людини, соціально-цінпісні мотиви неперервної освіти бажано набувати у молодому віці. Дозвіллєві заняття сприяють ненав'язли-ниму розвитку творчого мислення, вмінню критично мислити та об'єктивно сприймати інформацію, самостійно шгноювати та застосовувати на практиці нові знання.

Особливе виділення у методиці організації дозвіллєвої діяльності такої вікової групи як підлітки зумовлено тим, що цей вік є тим періодом у житті людини, від якого значною мірою залежить його соціалізація, формування ціннісних орієнтацій, моральних принципів, становлення як цілісної і самоцінної особистості.

Незважаючи на те, що в 12-15 років складаються певні моральні уявлення і ціннісні орієнтації, вони ще недостатньо стійкі і піддаються корекції. Така корекція може відбуватися як у бік соціально значущий, так і асоціальний.

Гострота проблеми підліткового дозвілля посилюється ще і тим, що сучасна школа втрачає вплив на цю частину життєдіяльності підлітка. Зорієнтована насамперед на те, щоб дати знання, школа, за виразом західного теоретика педагогіки Р.Вінкеля, перетворилася на «безперспективну пустелю, в якій стало безглуздо жити».

Позбавлені змістовної спільної дозвіллєвої діяльності, підлітки заміняють її діяльністю соціально марною, асо­ціальною. Найбільшу кількість правопорушень підлітки вчиняють за місцем проживання або неподалік близькості від нього. Пояснюється це тим, що підлітки групуються в центрі свого повсякденного життя і намагаються уникати інші райони, тому що там існують свої групи.

Згідно з численними дослідженнями, свою безцільну поведінку підлітки вважають наслідком того, що їм нікуди прикласти свої сили, що мало або зовсім відсутні умови для змістовного проведення дозвілля, що вони самі робили б що-небудь корисне і цікаве, але не знають як. Навіть у тому випадку, коли за місцем проживання або в мікрорайоні є якісь спортивні секції, значна частина підлітків туди не ходить, тому що керівники не вважають своєю функцією залучення у сферу педагогічно організованої дозвіллєвої діяльності підлітків, у яких немає чітко вираженого інтересу або захоплення. Крім того, вони вимагають від бажаючих відвідувати секцію або гурток працьовитості, завзятості, дисципліни, якою більшість підлітків не володіє.

1. З огляду на таку ситуацію слід визначити основні чинники, врахування яких дозволяє педагогічно організувати і спрямувати дозвіллєву діяльність підлітків. Підліток - це самоцінна особистість зі своїми поглядами й інтересами, які варто поважати, з якими варто рахуватися.

2. Педагогам і батькам слід відмовитися від звички реагувати на будь-які прохання підлітка про свободу, обмежувати її лише тому, що способи її реалізації не відповідають їхньому досвіду.

3. Не варто нав'язувати предмет, форми, способи проведення дозвілля. Альберт Ейнштейн відзначив, що було б великою помилкою думати, що почуття обов'язку й примуси можуть сприяти знаходженню радості в тому, щоб дивитися і шукати. Навіть хижак утратив би апетит до їжі, якби спробувати за допомогою палиці змусити його їсти і, головне, якщо примусово запропонована їжа обрана не ним.

4. Підліток прагне реалізувати свою дозвіллєву діяльність у групі. Поза групою він не мислить своє існування. Відсутність дозвільної спільності у підлітка явище ненормальне. Воно свідчить про втрати сімейного виховання.

5. Індивідуальна виховна робота педагога з підлітком у сфері дозвілля практично безперспективна. Вона зведеться або до наставлянь і моралей, або до нав'язування якогось предмета дозвіллєвї діяльності. І в тому, і в іншому випадку всі зусилля педагога будуть марні.

Виходячи з перерахованих чинників, педагогічна організація дозвіллєвої діяльності підлітків повинна, по-перше, бути зорієнтована на групові форми роботи. При цьому така організація найефективніша, коли підліткова щільність функціонує в єдності навчальної і дозвіллєвої діяльності, що забезпечує цілісність впливу, єдність у формуванні життєвих принципів і ціннісних орієнтацій. На це особливо вказував А.С.Макаренко, який писав про те, що існує в закладах інтернатного типу можна досягти повної гармонії між школою, відпочинком, культурною роботою, можна досягти того, що називається єдиним педагогічним процесом. Обґрунтованість такого підходу до виховної роботи підтверджена не тільки досвідом самого А.С.Макаренка, а й інших видатних педагогів. Досить згадати «Будинок сиріт» Януша Корчака або Павлишську школу В.Сухомлинського.

Звичайна загальноосвітня школа так само дозволяє здійснити єдиний педагогічний процес, але тільки за умови достатньо організованої й розвинутої дозвіллєвої діяльності підлітків на своїй базі. Безумовно, основою цієї діяльності буде гурткова робота, яка враховує, що підліток ще не визначився у своїх інтересах і охоче втягується у різноманітні види діяльності.

Щоб підліток міг знайти той інтерес, що буде домінувати, йому потрібно надати можливість змінити предмет дозвіллєвої діяльності без дорікань у розкиданні, у відсутності цілеспрямованості, в неорганізованості і ін. У цьому відношенні показовим є досвід гурткової роботи А.С.Макаренка. Вона саме і будувалася на створенні умов для різноманітної і спільної діяльності.

Сучасні умови дозволяють не тільки використовувати цей досвід, а і значно збагатити його новим змістом. Наприклад, наявність комп'ютерної техніки і портативна розмножувальна апаратура дають можливість змінити характер літературного гуртка шляхом самостійного видання літературних творів, випуском шкільної багатотиражки, що зумовить необхідність опанування комп'ютерним набором і версткою, стимулюватиме створення шкільного видавництва та редакції. На відміну від барвистих стінних газет, що випускаються до святкових дат і більше схожі на декоративні плакати, шкільна багатотиражка буде дійсно справжньою газетою. Участь у ній стане престижною, так як юний автор матиме «по-справжньому» опублікованими свої дописи, вірші, статті, малюнки. Таке використання комп'ютера виявиться більш привабливим, аніж безкінечна гра на ньому. Серйозність дозвіллєвих занять створює умови для притягнення до участі у них учнів старших класів, у яких традиційні гурткові форми роботи не викликають інтересу, за винятком спортивних секцій та дискотек.

Згідно з дослідженнями, майже 16% старшокласників прагне оберігати молодших, займатися з ними різноманітними справами. Залучення цієї частини старших учнів створює позитивний вплив не тільки на організаційну структуру дозвіллєвої діяльності, але й на моральний образ учасників. Коли старші добровільно беруть на себе якусь справу, тим самим вони з власної волі переймають на себе велику відповідальність за неї. Щодо підлітків, то увійшовши в педагогічно організовану групу, вони вже стають членами об'єднання, що має цілі та предмет діяльності, правила існування, які зумовлюють і впливають на їхню поведінку. Якою б не була за предметом педагогічно організована дозвіллєва діяльність підлітка, вона приводить до розширення його соціальних ролей, в яких він виступає в якості суб'єкта власної діяльності з особистою відповідальністю за загальну справу.

Такою справою на перших етапах формування групи можуть бути походи за місто, подорожі, розбивка футбольного поля або устрій спортивних площадок, взимку -влаштування ковзанки, проведення нескладних командних ігор та ін.

Істотним консолідуючим чинником для підлітка є зовнішні елементи формалізації: назва об'єднання, його символіка, ритуали, статут, знаки відзнаки, форма та ін. При цьому група повинна бути не просто об'єднанням, а командою, загоном, орденам обов'язково з оригінальною назвою. Вибір такої назви повинен здійснюватися самими підлітками і прийнятий загальними зборами. Тут варто тільки лише підказати, що назва - це не просто звучне й красиве на перший погляд поняття. За кожним поняттям криється певний зміст, у даному випадку - зміст діяльності групи, її спрямованість, предмет діяльності. Чим чіткіше виражений взаємозв'язок між назвою і змістом діяльності об'єднання, тим динамічніше відбувається процес її формалізації.

Прикладом психологічно і педагогічно обґрунтованої організації дозвіллєвої діяльності підлітків може бути скаутський рух, що уже багато років існує в усьому світі.

Практика свідчить про те, що великі можливості для стимулювання активності підлітків у сфері дозвілля створюють ігрові ситуації. Гра як педагогічна ситуація - це свобода емоційних проявів, психологічне розкріпачення учасників, що робить духовну цінність засобом спілкування, єднання і зближення. Відтворюючи соціальні відношення між людьми поза умовами безпосередньої утилітарної діяльності, гра повною мірою відповідає сутності й специфіці діяльності дозвіллєвої.

Сутність гри полягає в тому, що вона не звичайне, реальне життя, а є умовність, вихід у сферу діяльності цілком специфічного характеру. Гра - це вільний прояв людської діяльності. Вона ніколи не нав'язується і не може бути нав'язана фізично або морально.

Ігри можуть бути індивідуальні та командні, змагальні і рольові. Кожна гра має свої правила й умови, між якими є істотні розбіжності. Правила завжди чітко окреслені, незмінні і дотримуються у грі. Проте правила змагальної гри, через її специфіку, повинні відповідати ряду вимог.

Вимога перша. Правила мають бути прості. Особливо важливо дотримуватися цієї вимоги в масовій дозвіллєвій діяльності, коли учасники заздалегідь не підготовлені, їхній склад випадковий. Складні правила доводиться довго пояснювати, розтлумачувати, а людина, що відпочиває, не схильна «завантажувати» себе складною і можливо непотрібною інформацією. У результаті втрачається інтерес.

Вимога друга. До гри слід залучати всіх. Не повинно бути ситуацій, коли частину учасників залучено в процес гри, а інші - пасивні спостерігачі. Така ситуація, наприклад, виникає тоді, коли при командній грі учасники одержують індивідуальні завдання або коли проводиться конкурс, що вимагає від учасників певних здібностей - заспівати, зіграти, намалювати тощо. Той, хто такими здібностями не володіє, виконувати завдання не зможе.

Третя вимога. Гра повинна бути цікава для всіх. Ця вимога тісно пов'язана з наступною.

Четверта вимога. Гра повинна бути доступною для всіх учасників. Найбільше цієї вимоги варто дотримуватися при організації і проведенні рухливих ігор, побудованих на спритності, швидкості фізичній реакції, докладанні фізичних зусиль.

Вимога п'ята. Завдання, що містяться у грі, повинні бути однаковими або рівними за змістом і складністю для всіх. Цим чинникам має відповідати не тільки завдання, а і спосіб залучення до його виконання - жереб, вибір конверта із завданням за принципом витягування квитка на іспиті тощо.

Актуальність дозвіллєвої діяльності особливо підвищується під час шкільних канікул. Канікули у сфері дозвілля повинні бути насиченими заходами різнопланового характеру для повноцінного відпочинку школярів. Форми роботи у цей період можуть бути найрізноманітнішими. В період осінніх, зимових і весняних канікул можуть бути запропоновані такі види дозвіллєвих заходів: творчі тижні (літературні, музичні, театральні, кінотижні); конкурсно-ігрові програми; рекреативний відпочинок (туристичні походи); екскурсійна робота (відвідування музеїв, пам'яток історії та архітектури тощо); влаштування концертів, виставок фестивалів самодіяльних колективів.

Під час літніх канікул головна увага організатора звертається на сезонні особливості відпочинку: екскурсійні по дорожі та туризм, організація дитячих ігрових майданчиків і підліткових клубів за інтересами тощо.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля: Підручник. - Харків: ХДАК, 1999.

2. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основи социально-культурной деятельности. - М., 1995.

3. Молодь і дозвілля: Теорія і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання. - Вип. 2. - К., 1996.

4. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Кондор, 2005.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

1. Назвіть основні концепції дозвілля.

2. Які специфічні ознаки дозвілля Ви можете виокремити?

3. Дайте характеристику основним функціям дозвілля.

4. Які рівні має дозвілля? На обраному вами прикладі покажіть взаємозв'язок функцій та рівнів дозвілля.

5. В чому полягає принцип інтересу у сфері дозвілля?

6. Чому в педагогіці дозвілля особлива увага приділяється підлітковому віку?

7. В чому особливості ігрового дозвілля?

Які види дозвілля можна організувати під час шкільних канікул?

Поиск по сайту: