Соціологічний підхід до вивчення особистості та її місця в суспільстві

Тема: Особистість та суспільне життя

План

1. Соціологічний підхід до вивчення особистості та її місця в суспільстві.

2. Соціологічна структура особистості.

3. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

Соціологічний підхід до вивчення особистості та її місця в суспільстві

Люди є елементами соціальних систем. Входження людини в суспільство відбувається через різноманітні соціальні спільноти: групи, інститути, організації та системи прийнятих у суспільстві норм і цінностей (культуру). Внаслідок цього людина залучена до ба­гатьох соціальних систем, кожна з яких справляє на неї системоформуючий вплив. Вона стає не тільки елементом соціальної системи, а системою, що має складну структуру.

Будь-які соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним із на­слідків якої і є соціальні спільноти. Адже людина як істота соціальна на основі соціальних зв'язків і взає­модії творить групи, колективи, об'єднання, а згодом і спільноти. Саме особистість з'єднує всі ланки су­спільного життя: макро-, мезо- і мікросередовища, ро­бить їх полем власної творчої активності та осередком розгортання внутрішніх потенцій.

Особистість як соціальна якість людини є предме­том соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. У соціології особистість розглядається не як про­дукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.

Соціологія досліджує особистість як суб'єкт со­ціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються під впливом со­ціальних інститутів, а також шляхи та канали зворо­тного впливу особистості на соціальний світ. Отже, специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості полягає в тому, що він аналізує її суто соціальні характеристики.

Соціальне не протистоїть біологічному і не вини­кає з нього. З народження людина одержує таку ті­лесну організацію, в якій запрограмована можливість її універсального соціально-діяльного розвитку. Со­ціальне життя розвиває специфічні людські біологіч­ні якості. Тому суспільне становище людини є її природним станом.

Вихідні принципи соціологічного аналізу особистості:

1. Людина вивчається як елемент соціальної системи, представник різноманітних соціальних утворень, соціальних спільнот, соціальних інс­титутів та організацій. Досліджуються проблеми інтеграції особистості до складу різних соціальних спільнот, процеси взаємозв'язку особис­тості (суспільства, особистості і соціальної групи (спільноти)

2. Будучи елементом всіх без виключення соціальних спільнот, всіх соціальних систем, особистість сама є складною системою – сукупністю всіх своїх численних соціальних якостей, котрі виступають елементами структури особистості. Досліджуються проблеми типології особистос­ті, аналізу тих властивостей, що складають її структуру.

3. Особистість досліджується в соціологічній теорії як об'єкт впливу з боку суспільства та його структур. Досліджуються проблеми форму­вання особистості, її розвитку під впливом певної культури, взаємо­зв'язку з певними соціальними спільнотами, а також проблеми вихо­вання, освіти, соціалізації особистості.

4. Особистість виступає не лише об'єктом, але й суб'єктом суспільних змін, діючою істотою, творцем соціальних спільнот і суспільного роз­витку, джерелом суспільного життя. Досліджуються проблеми соціа­льної активності особистості, процеси регуляції та саморегуляції соці­альної поведінки, фактори і критерії соціальної активності.

У Стародавній Греції термін “особистість” означав теат­ральну маску, яку актори використовували під час вистав з метою нада­ти кожному персонажеві того вигляду, якого вимагав його характер. З часом цей термін поширився на самого актора й ту роль, яку він вико­нував. Оскільки маска зображала той чи інший тип із реального життя, поняття «особистість» наблизилося до його сучасного розуміння.

Остаточно цей термін було переосмислено у римському праві і офіційно зафіксовано як такий, що характеризує окремого індивіда. Відтоді його вживають стосовно окремого громадянина як юридичної і релігійної особи, нащадка своїх предків, наділеного ім'ям і власністю.

Термін «особистість» невіддільний від понять «людина», «індивід», «індивідуальність».

Термін «людина» вказує на якісну відмінність людей від тварин. Ужиттєдіяльності людини можна виділити біологічну, соціальну й психологічну структури. Її вчинки зумовлюють­ся різноманітними матеріальними і духовними мотивами. Вона функ­ціонує на свідомому й підсвідомому рівнях, існує водночас у зовнішньому та внутрішньому світі.

Словом «індивід» переважно виз­начають людину як одиничного представника будь-якого цілого (біо­логічного роду чи соціальної спільноти, групи тощо), наприклад, учитель, робітник, менеджер. Причому специфічні особливості реального жит­тя та діяльності конкретної людини до змісту цього поняття не входять.

Термін «індивідуальність», навпаки, означає якраз те особливе, специфічне, що відрізняє одну людину від іншої, включаю­чи як природні, так і соціальні, як соматичні, так і психічні, як успадковані, так і набуті в процесі індивідуального розвитку власти­вості.

Поняття «особистість» з одного боку, означає конкретного індивіда як суб'єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей, що виконуються ним у суспільстві. З іншого боку, особистість розуміється як соціальна властивість індивіда, як сукупність інтегро­ваних у ньому соціально важливих властивостей, якостей і рис, що ви­никли в процесі взаємодії цієї особи з іншими людьми і роблять її, в свою чергу, суб'єктом праці, пізнання та спілкування. Соціологію окрема людина цікавить не сама по собі, а як член певного суспільства, класу, спільноти або групи, що втілює в собі деякі соціально типові риси.

Соціологічний підхід до особистості робить акцент саме на її належності до певної соціальної спільноти, яка накладає на людину відбиток, що впливає на її світогляд, ідеали, цінності, установки й норми поведінки, риси характеру, психологію тощо.

Поиск по сайту: