Центральні банки в системі світових фінансів

Тема 15 Міжнародна банківська справа

1. Міжнародні банки.

2. Центральні банки в системі світових фінансів.

3. Банківські операції на міжнародних ринках.

Міжнародні банки.

Остання третина XX ст. позначилася радикальними змінами в банківській сфері. Від успішної діяльності банків завжди залежав стан як фінансової системи, так і національної економіки в цілому. Але в останні десятиріччя вплив банківської сфери на матеріальне виробництво і всі господарські процеси відчутно посилився. Інтеграція ринків окремих країн розпочалася зі зміцнення зв'язків, контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючого переплетення.

Концентрація і централізація у банківській сфері супроводжувалися створенням різноманітних типів міжбанківських об'єднань як на комерційній, так і некомерційній основі. Оскільки вони сформувалися внаслідок посилення банківської конкуренції та потреби забезпечення фінансовими ресурсами зростаючих промислових гігантів, їхня мета полягала в узгодженні цінової політики у сфері банківських послуг (банківські картелі), конкурентної стратегії (банківські холдинги), то на основі системи участі об'єднують ряд формально самостійних, проте ринково залежних фінансово-кредитних інституцій для реалізації великомасштабних проектів та ін. Із розвитком транснаціоналізації інших сфер бізнесу інтеграційні схеми в банківській діяльності також швидко набували транснаціонального характеру.

Виникнення та розвиток міжнародних банків часто пов'язані зі злиттями та поглинаннями в банківській сфері. Протягом ос­танніх десятиліть спостерігається тенденція поглинання банків, розташованих за межами країни. Дія цієї тенденції пояснюється низкою переваг, які отримують міжнародні банки. Зокрема, це можливість виконувати операції, заборонені або обмежені зако­нодавством однієї країни, в іншій, стати "своїм" з погляду банківського законодавства країни, на яку пошириться діяль­ність, отримати готову інфраструктуру тощо.

Основу процесів транснаціоналізації капіталу і поширення міжнародних банків становить також утворенняглобальних фінансових ринківі необхідність фінансового посередництва на них, за­безпечити безперервний рух грошей на світовому фінансовому ринку і потреби транснаціонального капіталу в різноманітних фінансових послугах такого рівня здатні лише міжнародні банки як міжнародні фінансові посередники. Утворення ринку євровалютзначно посилило процеси транснаціоналізації капіталу та розвитку міжнародних банків. Основна мета, яку ставлять перед собою європейські банки – досягнення оптимального рівня, який дасть змогу ефективно діяти на єдиному європейському ринку. Оскільки в результаті введення євро найбільші національні банки перетворилися на регіональні банки єдиної Європи, їх розмір має відповідати масштабам зони євро. Великі європейські банки, відчуваючи посилення конкурентного тиску з боку банків США та Японії, вживають відповідних заходів до по­силення конкурентоспроможності, у тому числі й за рахунок власного зростання та перерозподілу сфери впливу.

Сучасну світову фінансову систему можна розглядати як багаторівневу. Перший рівень представлений міждержавними фінан­совими установами (Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд тощо), метою яких є форму­вання умов для підвищення ефективності міжнародних розрахунків та стабільності світової фінансової системи. Другий рівень утворюють національні фінансово-кредитні установи, наділені контрольними та наглядовими функціями, до яких, передусім, можна віднести центральні банки та структури з нагляду за банківською діяльністю. Третій рівень це транснаціональні і міжнародні комерційні банки. Четвертий рівень складають банківські установи, діяльність яких обмежена національними рамками.

Найбільші банки відіграють важливу роль у функціонуванні світових фінансових центрів: через них рухаються міжнародні фінансові потоки. Ці центри є основними акумуляторами грошей, і для них характерна висока концентрація банків, інших фінансово-кредитних інституцій. Нині міжнародні банки сконцентровані у трьох основних регіонах: Північній Америці, Західній Європі та Південно-Східній Азії. У результаті гострої конкурентної боротьби роль міжнародних фінансових центрів закріпилася за Нью-Йорком, Лондоном, Цюріхом, Токіо, Люксембургом, Гонконгом, Франкфуртом-на-Майні та ін. Фактично сьогодні у 13 фінансових центрах сконцентровано приблизно 1000 філій і відділень іноземних банків, як правило, промислово розвинутих країн. Склався своєрідний міжнародний фінансовий механізм, який, використовуючи спеціалізовані електронні ме­режі, діє цілодобово і регулює рух світових фінансових потоків та світових валютних ринків.

Транснаціональні банки – це найбільші банківські установи, котрі досягли такого рівня міжнародної концентрації й централізації капіталу, який дає їм змогу брати реальну участь у економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів і валютно-кредитних ресурсів.

Глобальними називають банки, які діють на світовому фінансовому ринку і для яких цільовий ринковий сегмент не обмежений національним фінансовим ринком.

ТНБ здійснюють міжнародні операції через складну мережу тісно пов'язаних закордонних філій, відділень і агентств, що розміщені в основних фінансових центрах світу, а також на національних ринках провідних країн. Закордонна структура ТНБ складається з відділень, філій, представництв, дочірніх та інших підконтрольних підрозділів. Дочірні й підконтрольні іноземні банки можуть контролюватися цілком і частково. Хоча цілком контрольований дочірній банк є в правовому відношенні самостійним, однак у фінансовому відношенні він абсолютно залежний. Представництва, навіть і не виконуючи прямих банківських операцій, посідають вагоме місце в системі ТНБ. Во­ни збирають різноманітну інформацію про країну перебування, установлюють попередні контакти з потенційною клієнтурою банків, вивчають можливості для інвестування капіталу. Однак основну роль за кордоном відіграють філії, що як представники солідних банків налагоджують вигідні зв'язки з іноземною клієнтурою.

Завдяки розвиткові комп'ютерної техніки в сучасних умовах великі банки можуть здійснювати міжнародні операції з надання кредитів і отримання позик, не створюючи філію за кордоном. Справжня "міжнародність" банків визначається насамперед сис­тематичністю і широкомасштабністю міжнародних операцій, а також тяжінням до світових фінансових центрів.

Офшорні банки - це банки, зареєстровані у так званих офшорних зонах і користуються спеціально наданими податковими та іншими пільгами у проведенні фінансово-кредитних операцій, у тому числі з нерезидентами і в іноземній валюті.

Офшорні банки організуються приблизно з тією самою метою, що й офшорні компанії. Головним завданням є мініміза­ція оподатковування.

Офшорний банк має такі особливості:

- необхідний розмір сплаченого статутного капіталу для реєстрації набагато менший, ніж в інших країнах,

- банк має практично повне звільнення від податків,

- вимоги щодо резервування та інших банківських нормативів у офшорах, як правило, набагато ліберальніші, ніж у інших країнах, а валютний контроль за операціями поза країною відсутній,

- банк не має права працювати з резидентами країни реєстрації банку.

Можна сказати, що офшорні банки утворили ще одну важливу ланку транснаціональних банків, і в сучасних умовах їх не оминає практично жодна фінансова схема транснаціонального капіталу у світі.

Центральні банки в системі світових фінансів.

Поиск по сайту: