Банківські операції на міжнародних ринках

Основними суб'єкта­ми банківських операцій є транснаціональні банки, діяльність яких регулюється як нормами національного законодавства, так і міжнародними актами. У визначених ними межах ці банки здійснюють міжнародні валютні, кредитні, розрахункові операції, надання банківських гарантій тощо.

Порядок надання міжнародних банківських послуг базується на традиційних механізмах, проте асортимент банківських продуктів різноманітний, усі процедури й розрахунки стандарти­зовані та базуються на використанні сучасних інформаційних технологій. Швидкість і якість передачі інформації — неодмінна умова ефективного функціонування фінансової системи. Банки використовують найсучасніші засоби зв'язку, переміщуючи ресурси між окремими сегментами ринку і країнами. Водночас прогрес науки і техніки постійно вимагає від світової фінансової системи дедалі витонченіших способів мобілізації грошових ресурсів для реалізації проектів великої вартості.

Міжнародні банківські операції є об'єктом державного та міждержавного регулювання і контролю. Так, державні структури можуть обмежувати діяльність банків за кордоном, перелік їхніх операцій, участь національних банків у міжнародних банківських консорціумах тощо.

Банки пропонують своїм клієнтам цілий пакет фінансових операцій, основу якого становлять консалтингові послуги. Це є виявом загальної тенденції до індивідуального обслуговування клієнтів, яка спостерігається у банківській справі останнім часом.

Пакети фінансових послуг для експортерів та імпортерів охоплюють надання різноманітних кредитів та покриття ризиків за ними, організацію розрахунків продавця і покупця у зручній для них валюті тощо.

Міжнародний кредит як форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням грошових і товарних цінностей на умовах платності, повернення, строковості, забезпеченості та цільового використання, є основою фінансування експортних та імпортних операцій.

Поширюється практика укладання експортних угод з умовою, що продавець одержить виторг одразу й у своїй валюті, що забезпечується на основі міжнародного факторингу.

Факторинг – це вид фінансової діяльності, пов'язаний із придбанням прав вимоги щодо оплати фінансових зобов’язань, здебільшого дебіторських рахунків на поставлені товари або надані послуги.

Традиційні форми кредитування зовнішньої торгівлі доповнює форфейтинг.

Форфейтинг — купівля дебіторської заборгованості без права регресу на попереднього власника.

При цьому те, що комерційний банк (форфейтор) купує в експортера (форфейтиста) боргові вимоги (найчастіше у формі векселів), означає, що експортна угода з відстрочкою платежу перетворюється на готівкову, що вигідно для експортера, який також передає банку свої ризики. Порівняно з іншими методами кредитування зовнішньоекономічних операцій форфейтинг є одним найпростіших та найоперативніших методів, який дістав поширення з 60-х років XX ст. Облікова ставка за форфейтинговими операціями орієнтується на ціни середньострокових кредитів ринку євровалют, оскільки саме цей ринок є основним джерелом коштів для здійснення банками таких операцій.

Форфейтинг, як правило, застосовується при поставках облад­нання на великі суми в кредит терміном від 6 місяців до 8 років. Оскільки форфейтингова угода є необоротною, її ризики покри­ваються лише завдяки банківській гарантії. При здійсненні міжнародних розрахунків банки іноді застосовують цей метод для кредитування дебіторської заборгованості інших країн, зокрема країн, що розвиваються. Якщо немає можливості отримати кре­дит від держави або державні гарантії, форфейтинг дає змогу дрібним та середнім підприємствам укладати угоди і дуже швид­ко продавати свої довгострокові вимоги за готівку.

Зменшення рівня інфляції останнім часом підвищило попу­лярність форфейтингових послуг у міжнародній торгівлі. Так, у лондонському Сіті не менш ніж 100 банків надають такі послуги.

Однією з важливих форм міжнародного кредиту є міжнарод­ний лізинг.

Міжнародний лізинг — надання однією стороною (лізингодавцем) матеріальних цінностей іншій стороні (лізингоотримувачу) на різні терміни та на різних умовах.

Міжнародний лізинг застосовується як гнучка форма кредиту­вання експорту, залучення іноземних інвестицій.

Лізингова угода передбачає участь трьох сторін: виробника (по­стачальника) обладнання, установи, яка фінансує угоду (лізингодавця), та підприємства, яке використовує майно (лізингоотримувача, орендаря). При міжнародному лізингу постачальниками та лізингоотримувачами можуть бути вітчизняні та іноземні фірми, а лізингодавцями найчастіше виступають не банки, а спеціалізовані лізингові компанії, засновані банками та іншими підприємницьки­ми структурами.

Форми міжнародного лізингу: якщо лізингодавець купує обладнання у вітчизняної фірми і передає іноземному лізингоотримувачу, така послуга називається експортним лізингом. Якщо, навпа­ки, обладнання купується в іноземного виробника і надається в розпорядження національної фірми, йдеться про імпортний лізинг.

Залежно від терміну угоди розрізняють середньостроковий і довгостроковий лізинг. Залежно від механізму надання послуги виокремлюють стандартний, зворотний (постачальник є лізингоотримувачем), поновлений (передбачає заміну обладнання на новіше), чистий (лізингоотримувач сплачує всі видатки з експлу­атації обладнання), "мокрий" (з додатковими послугами), фінан­совий (повна передача майна у власність лізингоотримувача по за­вершенні дії угоди) лізинг.

В рамках пакетів фінансових послуг, які пропонуються банками імпортерам та експортерам, передба­чається як пряме кредитування, так і лізингові, факторингові, форфейтингові та інші послуги.

Одна з найважливіших міжнародних банківських послуг – проектне фінансування, яке по суті є різновидом банківського кредитування великих проектів.

Проектне фінансування – комплекс фінансових послуг, який може охоплювати різноманітні види позик, емісійні послуги, лізингові, страхування, надання гарантій, управління ризиками, консалтингові послуги тощо.

Основною мета – залучення й ефективне використання коштів для реалізації значного за масштабами проекту. Джерела фінансування таких проектів: власні кошти підприємства та залучені – банківські кредити, лізинг, позики та інвестиції державних структур, кошти, залучені від розміщення цінних паперів.

Поиск по сайту: