АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Статус і функції центрального банку

Читайте также:
  1. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  2. IV. Основания для приобретения статуса волонтера
  3. Аварійний комісар: поняття, функції.
  4. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
  5. Авторитетом ее статуса и роли?
  6. Административно-правовой статус гражданина РФ, его элементы
  7. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства
  8. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства.
  9. Административно-правовой статус муниципальных органов местного самоуправления.
  10. Административно-правовой статус общественных объединений.
  11. Административно-правовой статус религиозных объединений.
  12. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.

У сучасній ринковій економіці стрижнем кредитної системи є центральні банки. Вони створюють сприятливі умови для функціонування і розвитку кредитної справи, справляють вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що визначає ефективність функціонування всієї економіки.

Центральні банки надають фінансові й банківські послуги національному урядові та комерційним банківським установам, розробляють і реалізують монетарну політику, ведуть справи з іноземними центральними банками та міжнародними економіч­ними організаціями. Економіко-правовий статус і організаційно-правові форми створення та діяльності сучасних центральних банків можуть бути різними. Місце й роль центральних банків визначаються норма­ми національного права, які здебільшого мають форму законів.

Центральний банк — це фінансово-кредитна установа, яка посідає центральне місце в банківській системі країни і виконує чотири основні завдання. Центральний банк покликаний бути:

єдиним емісійним центром, що наділений монопольним правом грошової емісії на території своєї країни і відповідає за стабільність національної грошової одиниці та забезпечення грошового обігу;

банком держави, зобов'язаним здійснювати банківське обслуго­вування уряду, державного бюджету, розміщувати державні цінні папери тощо;

"банком банків", тобто він надає банківські послуги іншим фінансово-кредитним інституціям, є для них кредитором ос­танньої інстанції;

органом банківського нагляду, що підтримує стабільність національної банківської системи, необхідний рівень стандар­тизації й професіоналізму в цій сфері.

Центральний банк, на відміну від звичайних банків, є банком для інших банків і банком для держави. Як "банк банків" кож­ний такий банк має такі завдання:

• ведення рахунків банків, організація міжбанківських розра­хунків;

• кредитування банківських установ у скрутній фінансовій ситу­ації;

• надання інших послуг національним та іноземним фінансово-кредитним інституціям, зокрема інформаційних, депозитних тощо;

• здійснення нагляду і контролю за діяльністю банків.

Центральний банк формує правове поле діяльності кредитних інституцій і системи розрахунків, для чого видає з питань, відне­сених до його компетенції, нормативні акти, які є обов'язковими для органів державної влади, всіх юридичних і фізичних осіб. Для реалізації своїх функцій центральний банк має право одержувати в кредитних організаціях і органах виконавчої влади необхідну інформацію.

Основні функції центральних банків

Регулятивні

• розробка і реалізація грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної валюти;

• забезпечення емісії грошей та їх обігу;

• регулювання попиту і пропозиції на кредит та інші грошові активи;

• валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу іноземної валюти; виз­начення порядку здійснення розрахунків з іноземними державами;

• складання платіжного балансу, його аналіз та прогнозування;

• аналіз і прогнозування стану національної економіки в цілому і по регіонах, насамперед
грошово-кредитних, валютно-фінансових та цінових відносин; публікація відповідних
матеріалів і статистичних даних.

Контрольні

♦ нагляд за діяльністю кредитних організацій;

♦ державна реєстрація і ліцензування кредитних організацій;

♦ організація і проведення валютного контролю.

Обслуговуючі

♦ організація платіжної системи;

♦ визначення правил здійснення розрахунків, банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності для банківської системи;

♦ функції кредитора в останній інстанції для кредитних організацій, організація системи рефінансування;

♦ проведення всіх видів банківських операцій, необхідних для виконання основних за­вдань банку;

♦ нагромадження і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

♦ організація інкасації та перевезення грошових цінностей;

♦ виконання ролі агента уряду;

♦ підготовка кадрів для банківської системи.

Центральний банк як банк держави представляє її інтереси у відносинах із центральними банками інших держав, а також у міжнародних банках та інших міжнародних валютно-фінансових організаціях, взаємовідносини з якими будуються відповідно до міжнародних договорів, норм національного права, а також спеціальних угод. Центральний банк може брати фінансову участь у діяльності міжнародних організацій, які мають на меті розвиток співробітництва в грошово-кредитній, валютній, бан­ківській сферах, зокрема виступати співзасновником, брати участь у капіталах тощо. Так, згідно з чинним законодавством Національний банк України може брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів.

Практично в усіх країнах центральні банки контролюють діяльність іноземних банків і їх філій та банків за участю інозем­ного капіталу, надають відповідні дозволи і ліцензії, а також здійснюють акредитацію представництв іноземних кредитних організацій відповідно до вимог національного права. З метою виконання міжнародних функцій центральний банк може відкри­вати кореспондентські рахунки і свої представництва за кордо­ном. Наприклад, Національний банк України встановив корес­пондентські відносини більш ніж із ЗО зарубіжними банками.

Центральний банк як орган валютного регулювання і валют­ного контролю визначає та оприлюднює офіційний курс націо­нальної валюти, умови і порядок її конвертації в іноземну валю­ту, визначає порядок проведення валютних операцій та видає відповідні нормативні акти, здійснює ліцензування щодо опе­рацій з валютними цінностями, може визначати ліміти відкритої валютної позиції, проводить девізну та дисконтну валютну політику, здійснює валютні інтервенції тощо. Так, Національний банк України здійснює цю функцію відповідно до Закону України "Про Національний банк України" 1999 p., Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулюван­ня і валютного контролю" 1993 р. та інших законодавчих і нор­мативних актів. Він регулює структуру валютного ринку України й організує торгівлю валютними цінностями.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)