Характеристика виробництв та будівельних матеріалів

Згідно з вимогами БНіП 2.09.02-85 „Виробничі споруди”, пожежо- та вибухопожежна небезпека виробництв, будівель та споруд оцінюється з врахуванням пожежо- та вибухонебезпечних властивостей і кількості речовин та матеріалів, що там знаходяться. Приміщення поділяються па категорії А, Б, В, Г, Д.

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщені перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Легкозаймисті, спалимі та важко спалимі рідини, тверді спалимі та важко спалимі речовини та матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Неспалимі речовини та матеріали в гарячому розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскр, полум'я, горючих газів, рідин, твердих речовин, котрі спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Неспалимі речовини та матеріали в холодному стані.

Згідно з категоріями приміщень визначаються вимоги конструктивних та планувальних рішень будівель, споруд, приміщень та до їх вогнестійкості.

Категорії приміщень та будівель за вибухо – та пожежною небезпекою на стадії проектування визначають розробники технологічно процесу згідно з нормами технологічного проектування ОНТП-24-86 та відомчими нормами технологічного проектування. Для діючих підприємств категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть визначатися технологами самих підприємств, організаціями, що мають відповідних фахівців та дозвіл (ліцензію) органів державного пожежного нагляду.

Згідно з БНіП 2.01.02-85 будівельні матеріали за горючістю поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі) та горючі (спалимі).

Негорючі матеріали під впливом вогню або високої температури не запалюються, не жевріють і не обвуглюються. До неспалених матеріалів відносяться всі природні і штучні неорганічні матеріали, а також застосовувані в будівництві метали. З цих матеріалів виготовляють неспалимі конструкції.

Важкогорючі матеріали під впливом вогню або високої температури з труднощами запалюються, жевріють або обвуглюються і продовжують горіти або жевріти тільки при наявності джерела вогню, а після видалення джерела вогню горіння або тління припиняється.

До важкогорючих відносяться матеріали, що складаються з неспалимих і спалимих складових, наприклад: асфальтовий бетон; гіпсові і бетонні деталі з органічними заповнювачами; глиносоломенні матеріали при об'ємній вазі не менш 900 кг/м³, цементний фиброліт; деревина, піддана глибокому просоченню антипіренами; повсть, вимочена в глиняному розчині.

Конструкції, виготовлені з важкогорючих матеріалів, а також з неспалимих матеріалів, захищених штукатуркою або облицюванням з неспалимих матеріалів, відносяться до важкогорючих.

Горючі матеріали під впливом вогню або високої температури запалюються або жевріють і продовжують горіти або жевріти після видалення джерела вогню.

До горючих відносяться всі органічні матеріали, не піддані глибокому просоченню антипіренами. Горючі конструкції виготовляють з горючих матеріалів.

При впливі вогню на будівельні конструкції вони деформуються. Величина цих деформацій у значній мірі залежить від тривалості впливу вогню на конструкцію і температури. Під час пожежі температура наростає так: через 5 хв. після виникнення пожежі вона піднімається до 556 °С, через 30 хв. збільшується до 821 °С, через 1 годину - до 925 °С, через 2 години - до 1029 °С і вище.

В результаті впливу вогню і високих температур конструкція може утратити вогнестійкість. Межа вогнестійкості визначається періодом часу в годинах від початку впливу вогню до виникнення в конструкції одного з наступних трьох ознак:

-утворення наскрізних тріщин;

-підвищення температури на поверхні, що не обігрівається,,більш ніж на 140 °С або ж у будь-якій точці цієї поверхні більш ніж на 180 °С у порівнянні з температурою конструкції до виникнення пожежі, або більше 220 °С незалежно від первинної температури конструкції до пожежі;

-утрати несучої здатності.

Для начіпних і самонесучих стінових панелей, крім зазначених ознак, враховується ще одна: руйнування вузлів кріплення панелей до несучих конструкцій будинку.

Ступінь вогнестійкості будинків і споруджень характеризується групою займистості і межею вогнестійкості окремих частин будинку і спорудження.

Поиск по сайту: