Тема: «Система міжнародних економічних відносин»

Міжнародна економіка:

* це сукупність національних економік, їх взаємодіючих частин (галузей, секторів, регіонів), пов’язаних поєднанням чинників виробництва;

* це сукупність національних господарств і економічних зв’язків між ними;

* це сукупність державно оформлених національних господарств і недержавних утворень, економічно взаємодіючих в різних формах на макро - і мікрорівнях.

Міжнародні економічні відносини:

* це економічні зв’язки між суб’єктами міжнародної економіки з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг;

* це елемент світового господарства;

* це сфера ринкових відносин між країнами, обумовлених міжнародним поділом праці і економічним обособленням партнерів;

* це система господарських зв’язків між економіками різних країн, яка спирається на міжнародний поділ праці.

Особливості міжнародних економічних відносин визначаються їх специфікою як міжнародних і обумовлюються значними розмірами господарського простору, обмеженою мобільністю чинників виробництва і деяких ресурсів, дією спеціальних економічних інструментів.

Механізм міжнародних економічних відносин -це система економічних інструментів, організаційних заходів і інститутів, що забезпечують здійснення міжнародних економічних відносин.

Система міжнародних економічних відносин - динамічна сукупність економічних відносин між суб'єктами світового господарства, що виявляються як цілісне утворення.

Вивчення системи міжнародних економічних відносин передбачає дослідження передумов її розвитку, суб’єктів, об‘єктів міжнародних економічних відносин, її середовища, форм.

Передумови міжнародних економічних відносин:

* інтернаціоналізація господарського життя;

* міжнародний поділ праці;

* міжнародна економічна інтеграція.

Інтернаціоналізація господарського життя - процес виходу господарського життя, продуктивних сил і виробничих відносин за національні кордони. Вона проявляється у взаємодії національних господарств, постійних масштабних взаємовідносинах між суб’єктами різних країн і, в цілому, їх економік.

Види інтернаціоналізації господарського життя:

І. За обсягом:

1. Загальні види:

· інтернаціоналізація продуктивних сил;

· інтернаціоналізація виробничих відносин.

2. Окремівиди:

· інтернаціоналізація виробництва;

· інтернаціоналізація обміну;

· інтернаціоналізація розподілу;

· інтернаціоналізація споживання;

· інтернаціоналізація паливно-енергетичних комплексів;

· інтернаціоналізація керування тощо.

ІІ. За рівнями:

1. Мікро рівень- процес залучення фірми до здійснення міжнародних операцій

Етапи (рівні) залучення:

· початковий - зовнішньоекономічна діяльність для підприємств - це додатковий вид діяльності у порівнянні з операціями на внутрішньому ринку;

· локальної ринкової експансії - діяльність на внутрішньому ринку і зовнішньоекономічна діяльність однакові за значенням у досягненні загальної стратегічної мети розвитку підприємства;.

· транснаціональний - зовнішньоекономічна діяльність - головний чинник стратегії підприємства.

2.Макрорівень - поширення світогосподарських зв’язків за рахунок використання мобільності чинників і результатів виробництва.

· імпорт товарів, послуг, позичкового капіталу, імміграція робочої сили - внутрішня інтернаціоналізація господарського життя,

· експорт товарів, послуг, капіталу, еміграція робочої сили - зовнішня інтернаціоналізація господарського життя

ІІІ. За характером здійснення:

1. Екстернальне поширення міжнародної діяльності фірми за рахунок використання конкурентних переваг постійних партнерів;

2. Інтернальне - організація власних філій, дочірніх компаній чи встановлення контролю над вже існуючими підприємствами.

Міжнародний поділ праці:

* це зосередження ресурсів і зусиль окремих країн на певних сферах, галузях господарської діяльності і виробництвах з урахуванням зовнішніх потреб;

* це спеціалізація країн на виробництві визначених видів продукції відповідно до наявних конкурентних переваг не тільки для себе, але й для задоволення потреб інших країн.

Абсолютна конкурентна перевага: виробництво даного товару в даній країні характеризується найменшими витратами, ніж виробництво цього ж товару в інших країнах.

Порівняльна конкурентна перевага: виробництво даного товару в даній країні характеризується найменшими витратами, ніж виробництво інших товарів у цій же країні.

Типи міжнародного поділу праці:

1. Загальний - спеціалізація країни на виробництві продукції в межах головних напрямків суспільного виробництва, тобто за сферами виробництва (добич, переробка, промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок інше). Найбільш характерний для екстенсивного розвитку господарства і обумовлюється, насамперед, природно-географічними умовами виробництва.

2. Частковий - спеціалізація країни на виробництві продукції в межах груп галузей, окремих галузях чи підгалузях певних напрямків суспільного виробництва. В цьому випадку разом з природними більшого значення набувають технологічні, кваліфікаційні чинники.

3. Одиничний - спеціалізація країни на виробництві в межах певних господарських одиниць, єдиного технологічного циклу на окремих операціях (деталях, вузлах, агрегатах) і технологічних стадіях. Цей тип спеціалізації передбачає перевагу технологічних, кваліфікаційних, організаційних чинників.

Форми міжнародного поділу праці:

1. Міжнародна спеціалізація:

· подетальна;

· по вузлова (агрегатна);

· технологічна;

· предметна;

· територіальна (окремої країни, групи країн);

· міжгалузева;

· внутрішньогалузева.

2. Міжнародне кооперування виробництва - це встановлення стійких зв’язків між суб’єктами світової економіки для досягнення спільної мети, наприклад, реалізації спільного інвестиційного проекту. Максимальний ефект забезпечується завдяки об’єднанню і оптимальному використанню чинників виробництва (фінансових, матеріальних, інформаційних, науково - технічних, управлінських тощо) учасників кооперації.

Фактори, що обумовлюють посилення міжнародного поділу праці:

1. Природно-географічні:

· клімат;

· природні ресурси;

· величина території;

· чисельність населення і т.д.

2. соціально-економічні:

· чисельність робочої сили;

· науково-технічний потенціал;

· виробничий потенціал;

· масштаби виробництва;

· серійність виробництва

· техніко - економічні характеристики виробничих потужностей;

· економічні традиції.

3. Фактори науково - технічного розвитку

· рівень технологічної диверсифікації виробництва;

· рівень оптимізації масштабів виробництва, використання переваг взаємодії великих, середніх, малих підприємств;

· рівень економічної вигідності великомасштабного виробництва, забезпечення ефекту масштабу;

· прискорення темпів морального зносу

· збільшення обсягу і вартості здійснення інновацій, що сприяє розвитку різних коопераційних форм.

Міжнародна економічна інтеграція - вищий рівень розвитку інтернаціоналізації господарського життя, процес посилення взаємозалежності національних господарств, розвиток міжнародних економічних відносин безпосередньо в сфері виробництва.

Чинники міжнародної економічної інтеграції:

· нерівномірність забезпеченості ресурсами різних країн;

· закономірності НТП;

· глобальні проблеми;

· різке зниження відстані між суб’єктами світової економіки за рахунок розвитку транспортних комунікаційних мереж;

· ринкова уніфікація економічного розвитку країн.

Види міжнародної економічної інтеграції:

1. Мікрорівень:

1.1. Горизонтальна - злиття фірм, що виробляють аналогічну продукцію для здійснення спільної збутової діяльності;

1.2. Вертикальна - об’єднання фірм у різних виробничих циклах.

Різновиди вертикальної міжнародної економічної інтеграції:

· вертикальна виробнича інтеграція “вниз ”;

· виробнича інтеграція “нагору ”;

· невиробнича кооперація нагору ”.

2. Макрорівень - створення міжнародних економічних об’єднань країн з різним рівнем узгодження економічних політики.

Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції:

· преференційна зона - встановлення пільгових тарифів у торгівлі між країнами - учасницями інтеграційного об’єднання і збереження колишніх умов торгівлі з третіми країнами;

· зона вільної торгівлі - усунення внутрішніх тарифів у торгівлі між країнами - учасницями інтеграційного об’єднання і збереження зовнішніх тарифів кожної з них у торгівлі з третіми країнами;

· митний союз - зняття внутрішніх тарифів у торгівлі між країнами - учасницями інтеграційного об’єднання і уведення єдиного зовнішнього тарифу у торгівлі з третіми країнами;

· економічний союз - створення умов для вільного пересування капіталу, робочої сили між країнами - учасницями інтеграційного об’єднання.

Середовище міжнародних економічних відносин:

1. Політико-правове середовище.

2. Економічне середовище.

3. Соціально-психологічне.

4. Технологічне середовище:

Тема: “ Міжнародні торговельні відносини “

Міжнародні торговельні відносини – це відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі – продажу товарів і наданих послуг.

Міжнародна торгівля – цеобмін товарами і послугами між організаціями, юридичними особами на світовому ринку.

Зовнішня торгівля – це торгівля однієї країни з іншими країнами, що виявляється в експорті чи імпорті.

Світова торгівля – сукупність зовнішньої торгівлі країн світу.

Поиск по сайту: