Шляхи виховання та розвитку майбутнього сім’янина

Основними шляхами збагачення духовного та інтелектуального розвитку особи сім`янина виступають: озброєння молоді знаннями закономірностей розвитку природи і суспільства, народного світорозуміння та світосприймання, національної психології і характеру; розуміння ролі наукових знань і народної дидактики в інтелектуальному розвитку особистості; виховання любові до істини, розширення політехнічного світогляду, розвиток творчих здібностей школярів; формування цілісних уявлень про історію розвитку суспільства і національної культури; розвиток творчого мислення та пізнавального інтересу до ідейно-моральної спадщини, культурно-історичних традицій, міфології, фольклору, вірувань, прикмет української нації; розвиток пізнавальної актив­ності і культури розумової праці; вироблення готовності і здатності до самоосвіти, до застосування знань у своїй практичній діяльності.

Багатогранний людський досвід пізнання і здобуття необхідних знань, умінь і навичок передається, передусім, через навчання. Навчання виступає основним чинником становлення особистості - формування розуму й світогляду дитини, її почуттів, пам`яті, уяви, мовлення і мислення, уваги й спостережливості, ставлення до життя, знань і праці, пізнавальних і творчих здібностей та інтересів Народно-дидактичні знання створювались, шліфувались, перевірялись досвідом багатьох поколінь, тому безперечно виправданим є застосування найважливіших елементів цих знань і сьогодні. Розглянемо коротко основні народно-педагогічні методи дидактики: народну дидактичну гру, переконання засобами народного мовлення, усні оповідальні жанри фольклору, народнопісенний вплив на свідомість і сприйняття дитиною навчального матеріалу, народну навчальну творчість, практичні методи засвоєння нового матеріалу.

Використання елементів народознавства у формуванні інтелектуальної культури сім`янина забезпечує реалізацію принципу емоційності, бо в такому разі актуалізуються емоційно-естетичні фактори, які сприяють здійсненню навчально-виховного процесу без примусу, насильства, без психологічного тиску на дітей. Використання ідей народної педагогіки сприяє тому, що навчання проходить переважно у контексті повсякденного життя в формах і способах, притаманних народному буттю і максимально наближених до потреб та інтересів учнів.

Великі можливості для використання народної дидактики має позакласна робота. В переліку різноманітних видів поза навчальної пізнавальної діяльності школярів важливими є: самостійне читання й обговорення школярами фольклорних збірок, проведення ранків “Казка за казкою”, “Уявні подорожі в чарівному світі народних казок”, збирання фольклору з уст знавців усної народної творчості, впорядкування учнями рукописних фольклорних збірок, фіксування у спеціальних альбомах влучних висловів народу, складання казок, запис на магнітофонну плівку народних пісень, коломийок, частівок, жартів, байок, оповідань, музичних творів, участь школярів у внутрішкільних конкурсах читців-декламаторів народних творів, конкурсах “Мудрий народний оповідач”, “Дотепний оповідач”, ерудитів, в інтелектуальних аукціонах, турнірах знавців, у роботі гуртків художньої самодіяльності (народної пісні, танцю, музики), народної вишивки, народного ужиткового мистецтва, залучення до художніх промислів, складання тематичних добірок народних прислів’їв і приказок, написання творів, участь дітей у народних іграх, забавах, розвагах, святах тощо.

Отже, використання засобів народної педагогіки сприяє найповнішому розвитку природних нахилів, здібностей і талантів дитини, реалізує значні можливості в інтенсивному формуванні інтелектуальної сфери сім`янина.

Поиск по сайту: