Традиції дошлюбного спілкування

Дестабілізація нинішніх сімейних відносин у значній мірі викликана низькою культурою дошлюбного спілкування. Відійшли назад народні традиції тих дошлюбних форм і обрядів, важливим компонентом яких була певна ритуалістика молодіжного спілкування.

З давніх часів момент вибору судженого був дуже відповідальним і торкався інтересів як майбутнього молодого подружжя, так і громади, суспільства в цілому. Особливо гостро ми відчуваємо тепер, що без відродження перевіреної століттями народної виховної практики молодіжного спілкування аж ніяк не можемо обійтись

За народними поглядами, чим більше хлопчики і дівчатка, юнаки і дівчата спілкуються між собою, тим краще.

Традиційними формами їх спілкування були: пасовиська, курені, курища, вогнища, ковзанки; забави, вулиці, годенки, вечорниці, досвітки, посиденьки, супрядки, толоки, ярмарки тощо.

Неабияке виховне значення для виховання в майбутньому подружніх ролей: хлопцям - господарювати, а дівчатам - бути матерями й господинями - мало спілкування дітей-пастухів, які одночасно виконували важливу господарську місію і проходили найрізноманітнішу школу ознайомлення з природою, із засвоєнням різних трудових, комунікативних, дозвільно-оздоровчих умінь і навичок.

Особливих хвилювань у батьків за поведінку своїх дітей не було, адже хлопці і дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем. За звичаєм, дівчина наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на Прикарпатті на забавах були присутні батьки або старші родичі. Вся система дошлюбного спілкування українців вела до дбайливого, лицарського ставлення хлопців до дівчат і наречених, до романтизації почуттів.

Так, головною метою умовин (оглядин, розглядин, обзорин, печеглядин) було не тільки ознайомлення з господарством молодого, батьки якого старалися якомога краще показати міцність господарства свого сина, а часто уособлювалось з результатом - шлюбною угодою, в чому проглядається серйозність ставлення до утворення сім’ї: молодший, котрий не мав свого господарства, не мав права і на створення родини.

Умовинам передувало дійство сватання (сватанки, змовини, брання рушників, згодини, слово тощо), під час якого укладалася попередня угода про шлюб, відбувалось благословення батька й матері. Траплялись випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження, що було соромом для родини парубка.

Короткий опис деяких моментів дошлюбного спілкування українців, їх зіставлення з сучасними формами і змістом такого спілкування свідчить, що багато прогресивних елементів нами не збережено чи безжально загублено. Зараз настав час повертатись до зразкових прикладів відносин колишньої батьківської сім’ї, до істинних зразків лицарських відносин парубочих і дівочих товариств, до відродження берегині роду людського. Це примножить сучасному і наступним поколінням народні сімейні цінності, родинні і суспільні традиції спілкування.

Поиск по сайту: