Подолання негативних тенденцій при підготовці до створення сім’ї

Підготовка юнаків та дівчат до вступу у сім’ю

Всуп

1.Подолання негативних тенденцій при підготовці до створення сім’ї.

2.Традиції дошлюбного спілкування.

3.Шляхи виховання майбутнього сім’янина.

4.Морально-психологічне становлення сім’янина.

Висновок

Список рекомендованої літератури.

Вступ

Серед важливих проблем зміцнення Української держави важливе місце займає формування сім’янина. Як найбільш чисельний динамічний первинний осередок суспільних відносин сім’я постійно розвивалася зі всією складністю своїх багатогранних взаємозв’язків, взаємо залежностей. Звернення до прогресивних народно-педагогічних ідей минулого, уроків історії дозволяє не тільки об’єктивно і правдиво висвітлювати становлення шлюбно-сімейних відносин з найдавніших часів і до сьогодення, найбільш прогресивною формою яких стала сучасна моногамна сім’я, але й творити інформаційну базу прогнозування і розвитку наступних сімейних процесів.

Сучасна родина (з її нуклеаризацією, малодітністю, відривом батьків і дітей від спільної життєдіяльності, негативним впливом розлучень та інших асоціальних явищ) перестала служити монополістом у передачі досвіду старших поколінь. Нинішні юнаки і дівчата поняття не мають про ту складну культуру взаємовідносин, якої вимагає шлюбне життя: “Їм ніхто не говорив, і вони не знають, що жити в шлюбі, жити день у день разом в одній кімнаті, не в щасливі години побачень, а все життя - це не стільки черпати воду з криниці щастя, скільки відкривати нові джерела - це великий ні з чим не порівнянний труд, напруження. Для цього потрібна величезна культура, моральна підготовка, школа мудрості”.

Виділення зазначених інтегральних аспектів формування сім’янина здійснено нами умовно. Підготовка підростаючого покоління до сімейного життя повинна здійснюватися повсякденно і систематично, цілісно і гармонійно на всіх вікових етапах розвитку особи. Не можна “частинками”, готувати окремо до виробничої, трудової, педагогічної чи будь-якої іншої діяльності. Але кожна окрема сфера людського життя має свою специфіку, усвідомлення якої допоможе не тільки інтенсифікувати зусилля педагогічної громадськості у зазначеному напрямі, але й значно поліпшити їх результативність. Важлива роль відводиться не тільки сім’ї родині, школі, вищим навчальним закладам, а й середовищу в якому зростають діти.

Подолання негативних тенденцій при підготовці до створення сім’ї.

Національне відродження і дальший розвиток духовної культури українського народу зумовили гостру потребу актуалізації проблеми формування особи українця з багатогранними знаннями, глибокою національною свідомістю, високими інтелектуально-творчими, духовно-моральними й естетичними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю. Провідну роль у цьому відіграє цілеспрямована підготовка підростаючого покоління до сімейного життя, до засвоєння родинних, економічних, духовно-культурних й історичних традицій своєї сім’ї, народу, нації.

Від моральної підготовки молоді до майбутнього сімейного життя, від культури відносин між юнаками і дівчатами залежить культура нашого суспільства, щастя й благополуччя майбутніх сімей. Емоційне безкультур’я у людських стосунках породжує егоїзм, що виступає головною причиною байдужості, аморальних вчинків, злочинів. Цинізм, бездуховність, неробство, підліткова наркоманія, проституція, що все більше проявляються у нашому суспільстві, мають згубний вплив на суспільство взагалі і на окремі особи та відносини між ними зокрема. Відійшли назад народні традиції природного засвоєння та передачі наступним поколінням соціально-правової, громадянської, морально-психологічної, господарсько-економічної, емоційно-інтимної, педагогічної, дозвільно-оздоровчої культури сім`янина.

Сім`я виступає для людини першим і найбільш довго тривало діючим прикладом між особових стосунків, закладає основи виконання у майбутньому всіх її сімейних ролей. У зв`язку з цим за глибиною, безперервністю, силою впливу безпосередній досвід життя у батьківській сім`ї набуває особливо важливого значення.

В умовах нуклеарної сім`ї нинішня дитина не бачить, а відповідно й не переймає, позитивного прикладу взаємовідносин бабусі та дідуся з татом і мамою, як батьків із дітьми У багатопоколінній сім`ї діти відчувають на собі вплив старших, переймають їх звички, спостерігають їх взаємини, вчаться розуміти, співпереживати іншим людям тощо.

В умовах неповної сім`ї відбувається обмеження тих різноманітних стосунків, які складаються у сім`ях повних. Вірогідно, що даний вакуум негативно відбивається на підготовці юнаків та дівчат до майбутнього сімейного життя. Ситуація, що характери­зується відсутністю наочного зразка взаємин між чоловіком і дружиною, батьком і сином (дочкою), матір`ю і дочкою (сином), ставлення кожного з них до сім`ї як до групи, породжує ризик того, що у дітей сформуються викривлені погляди на шлюб та сім`ю, що перешкодить у майбутньому становленню їх власної сім`ї.

Не сприяє позитивному становленню сім`янина і малодітність сучасних сімей, приблизно половина яких - однодітна. Звичайно, однодітна сім`я має можливість більше уваги приділяти освіті дитини, зростанню її поінформованості, але як відзначають спеціалісти, у вихованні єдиної дитини більше негативних, ніж позитивних факторів. Єдині діти - вимогливі до інших і поблажливі до себе; як правило, більш егоїстичні, зманіжені, розбещені.

Цілеспрямована підготовка сім`янина нерідко залишається поза впливом не тільки батьків, але й суспільства в цілому, особливо сучасної школи. Сім`я і школа знаходяться на задвірках щодо отримання старшокласниками достовірної, наукової, довірливої інформації про взаємини статей, першість з якої надійно займає вулиця та засоби масової інформації. У цьому немає, на перший погляд, нічого загрозливого, адже споконвіків, за народними звичаями, чим більше хлопчики і дівчатка, юнаки і дівчата спілкуються між собою, тим краще. Але колись особливих хвилювань у батьків за поведінку своїх дітей не було - хлопці і дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем.

Отже, до створення своєї сім’ї, до виконання подружніх і батьківських обов’язків готувати підростаюче покоління повинна не тільки сім’я, але й спеціально підготовлені до цієї справи педагоги. Головними педагогічними принципами у формуванні сім’янина виступають: народність, природовідповідність, гуманність, етнічна соціалізація, збереження духовної єдності, наступності і спадкоємності поколінь, культуровідповідність, демократизм, родинно-громадсько-шкільна гармонія, систематичність педагогічного впливу, утвердження життєвого оптимізму, врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини. Не менш важливе значення мають і дидактичні принципи: науковість, доступність, наочність, єдність різних форм, методів і засобів навчання (Стельмахович М.).

Поиск по сайту: