IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє дидактичні завдання:

- знати методи контролю якості виробів, поняття витрати на виготовлення виробу;

- визначати відходи на виготовлений виріб, здійснювати розрахунок витрат матеріалів на виконання виробу

- здійснювати екологічний аналіз виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) методи контролю якості виробу

б) економічне обґрунтування виробу;

в) відходи деревини;

а) Після того як виріб виготовили здійснюють контроль якості. Серед методів контролю якості найбільш поширеними є візуальний та метод вимірювання лінійних розмірів виробу.

Суть візуального контролю полягає у тому, що після остаточної обробки та оздоблення виробу його уважно оглядають на наявність браку, що є наслідком порушення технології обробки матеріалу. На виробництві, як правило, цим займається окрема ланка працівників, які складають незалежну експертизу про якість виробу – відділ технічного контролю (ВТК).

Під час візуального контролю виробу, дотримуються наступних вимог:

· виріб повинен в цілому відповідати запланованим функціональним характеристикам, тобто бути придатним до використання;

· відсутність занадто великих щілин у місцях з’єднання деталей;

· виріб не повинен мати скошених або сколотих деталей;

· бути естетично привабливим,

· відсутність добре помітних подряпин чи ушкоджень, які можуть залишитись внаслідок порушення послідовності операцій обпилювання чи шліфування наждачним папером.

Окремі вимоги ставлять до оздоблення виробу. Якщо виріб пофарбований то звертають увагу на рівномірний розподіл фарби по всій його поверхні, наявність «напливів» чи надмірного нашарування фарби або ж навпаки - її відсутності у вигляді «прогалин» в окремих місцях. Це ж стосується полакованих виробів. Полакований виріб повинен мати матовий блиск, що свідчить не стільки про великий шар лаку, який поклали на поверхню виробу, а на якісно відшліфовану поверхню виробу до лакування. На ньому також повинні бути відсутні лінії розмітки (якщо лакування було прозоре) чи інші позначки олівцем. Якщо виріб має малюнок, він має бути розташований симетрично по центру або ж в цілому не порушувати композицію, яка закладена у виріб. Якщо під час лакування (фарбування) виробу порушували час його висихання, наприклад недостатньо давали йому висохнути, то виріб в окремих місцях (це як правило труднодоступні місця – в кутових з’єднаннях тощо) залишається «вологим». Такі місця набиваються брудом, виріб швидко набуває неохайного, брудного вигляду. Вважається, що виріб полаковано (пофарбовано) якісно, якщо його можна протерти вологою тканиною без шкоди для його покриття.

Інший метод контролю якості виробу – вимірювання лінійних розмірів. Його здійснюють посилаючись на креслення виробу, з використанням вимірювального інструменту. Для цього визначають основні (контрольні) розміри виробу. Їх ще часто називають габаритними. Роблять заміри цих розмірів виробу, і порівнюють із запланованими, тобто тими, що визначенні на кресленні виробу.

б) В умовах сучасного серійного виробництва необхідною умовою його успішного функціювання є економічне обґрунтування тієї продукції, яку виготовляють. Мета економічного обґрунтування – встановити дійсну необхідність виготовлення того чи іншого об’єкту. Під час виготовлення, наприклад, машини, витрати на її виготовлення можуть перевищувати прибуток від її продажу. Тоді кажуть про те, що виготовлення і серійне виробництво таких машин є збитковим, і проектування та випуск такої продукції зупиняють або не починають взагалі.

Економічне обґрунтування проводять у три етапи:

1. Визначення витрат на виготовлення виробу.

2. Скільки коштувало виготовлення виробу для його виробництва (собівартість).

3. Визначення ціни виробу, за якою будуть здійснювати його продаж.

в) У процесі обробки деревини в столярній майстерні залишаються різні відходи: тирса, стружки, кусочки дощок, рейок, брусків. Якщо на заняттях у майстерні неекономно використовується деревина, залишається чимало відходів.

Можна уявити собі, як багато відходів буває на великих деревообробних підприємствах, таких, наприклад, як меблева фабрика, яка випускає за один день сотні шаф, тумбочок, стільців та інших столярних виробів. Багато років тому більшість відходів деревини спалювали, тільки деяку частину використовували для утеплення приміщень. Сьогодні на сучасних промислових підприємствах відходи деревини повністю використовують для потреб народного господарства. Із відходів роблять деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити, картон і папір, матеріал для утеплення будинків та багато іншого.

Використовуючи відходи деревини в меблевому виробництві, будівництві та інших галузях народного господарства, ми економимо велику кількість деревини й тим зберігаємо дерева в лісах. А ліс дуже потрібен людям. Дерева виділяють кисень і фітонциди (фітонциди – це утворювані рослинами речовини що вбивають мікроорганізми), вони оберігають річки від обміління, родючі землі – від суховіїв та чорних бур.

Поиск по сайту: